31-й танковий корпус (СРСР)
31-й та́нковий ко́рпус — оперативно-тактичне військове об'єднання в складі ЗС СРСР періоду Другої Світової війни.
31-й танковий Вісленський Червонопрапорний, орденів Суворова і Кутузова II ступеня корпус | |
---|---|
На службі | 1943 — 1945 |
Країна | СРСР |
Вид | Бронетанкові війська |
Тип | Червона армія |
Війни/битви |
Радянсько-німецька війна Курська битва Бєлгородсько-Харківська операція Чернігівсько-Полтавська стратегічна операція Дніпровсько-Карпатська операція Львівсько-Сандомирська операція Східно-Карпатська операція Вісло-Одерська операція Нижньо-Сілезька операція Східно-Померанська операція Берлінська операція Празька операція |
Почесні найменування |
Вісленський |
Командування | |
Визначні командувачі |
генерал-майор т/в Д. Х. Чернієнко генерал-майор т/в В. Ю. Григор'єв |
Історія
Початок формування
Корпус почав формуватись в березні 1943 року 50-60 км південно-східніше міста Обоянь під Курськом на базі 100-ї танкової бригади та чотирьох окремих танкових полків (7-й, 62-й, 63-й, 64-й), які були перетворені в 237-му та 242-гу танкові бригади. Формування проходило в тиловій полосі оборони 6-ї гвардійської армії Воронезького фронту. Від самого початку створення корпус входив до складу 1-ї танкової армії.
Всього в корпусі нараховувалось 196 танків, з них 155 — Т-34. До кінця червня 1943 року корпус в цілому закінчив формування, хоча в його складі були відсутні мотострілецька бригада й частини артилерії. Вже в ході боїв 10 липня корпусу надано 753-й винищувальний протитанковий артилерійський дивізіон.
Курська битва
4 липня 1943 року на південному фасі Курської дуги німецькі війська атакували позиції 6-ї гвардійської армії. 31-й танковий корпус отримав наказ в ніч на 6 липня потай від ворога зайняти другу лінію оборони 6-ї гвардійської армії на рубежі Студенок, Івня, Орловка, перегородити ворогу шлях на Обоянь й бути готовими завдати контрудару в напрямку на Томаровку. Здійснивши нічний 40-кілометровий марш-кидок, бригади корпусу вийшли в задані райони.
На кінець дня 6 липня німецькі танкові дивізії прорвали фронт на вузькій ділянці й стали просуватись на північ і північний схід. На ранок 7 липня прорив сягнув 15 км по фронту. Створилась загроза виходу ворожих військ на Обоянь. В цій обстановці, здійснивши форсований марш, 31-й танковий корпус на ранок 7 липня вийшов в район Тетеревино й вступив у зустрічний бій з ворогом. Протягом боїв 7-8 липня воїни корпусу знищили 85 німецьких танків, в тому числі 14 «Тигрів», сам при цьому втратив 42 танки.
Після важких боїв 14 липня німці перейшли до оборони, а до 23 липня відкинуті на позиції, з яких починали наступ. Операція «Цитадель» провалилась. За цей період корпусом було знищено 3780 солдатів і офіцерів, 185 танків і штурмових гармат, 63 польових гармати, 60 бронетранспортерів з піхотою, 75 автомобілів з вантажами.
18 липня корпус, здавши бойові ділянки стрілецьким підрозділам, був виведений з бою для відновлення сил.
Операція «Полководець Румянцев»
Вранці 3 серпня 1943 року, після потужної артпідготовки, піхота 32-го гвардійського стрілецького корпусу, а за ними танки 6-го танкового і 3-го механізованого корпусів пішли в атаку на німецькі позиції . По обіді бійці 13-ї гвардійської стрілецької дивізії прорвали першу і другу лінії оборони ворога.
31-й танковий корпус переправився через Ворсклу й на світанку 4 серпня вийшов на рубіж вводу — до сел Пушкарне і Стрілецьке. Йому було поставлено завдання знищити томаровське угруповання ворога. Після авіаційного нальоту радянської авіації, о 2-й годині ночі 6 серпня передові загони корпусу пішли в атаку. Опівдні 6 серпня головні сили корпусу (237-ма і 242-га танкові бригади) поблизу Борисівки вступили в танковий бій з супротивником. Втративши понад 10 машин, ворог відступив.
8 серпня, після майже дводобових дощів, здійснивши нічний марш, корпус атакував противника й з ходу оволодів Сковородинівкою.
9 та 10 серпня корпус вів важкі бої з танковими підрозділами дивізії СС «Райх».
На ранок 11 серпня корпус вийшов у район Семенів Яр, Кияни, перебуваючи в другій лінії. Проте головні сили 1-ї танкової армії (6-й танковий і 3-й механізований корпуси), що форсували річку Сухий Мерчик і перерізали залізницю Харків — Полтава, не змогли втримати позиції і відійшли. Завдання відновити становище було покладено на 31-й танковий корпус.
У період з 3 серпня по 5 вересня 1943 року корпус з боями пройшов понад 200 км, знищивши при цьому 7400 вояків ворога. 116 танків, 88 гармат, 7 радіостанцій, 5 залізничних ешелонів і збивши 6 літаків.
На Правобережній Україні
9 вересня 1943 року корпус виведено в резерв Ставки ВГК північно-східніше міста Суми. 22 жовтня відбулась заміна командира корпусу та начальника штаба.
Розпорядженням командуючого БТіМ військами РСЧА від 1 січня 1944 року корпус включено до складу 1-го Українського фронту. Поставлено бойову задачу: залізницею переправитись в район Козятина. У складі військ 1-ї танкової армії, бригади корпуса брали участь по зриву намагань противника деблокувати оточене угруповання під Корсунь-Шевченківським. При цьому було знищено 253 танки, 156 гармат, 244 автомобілі, 34 бронетранспортери, 8470 солдат і офіцерів, збито 18 ворожих літаків.
6 березня 1944 року корпус виведено зі складу 1-ї танкової армії й відведено в район Ізяслава, в резерв 1-го Українського фронту. В першій половині квітня 1944 року 31-й танковий корпус включено до складу 2-ї кінно-механізованої групи генерал-лейтенанта С. В. Соколова для участі в Львівсько-Сандомирській операції. 12 квітня корпус зосередився в районі Кременця. В травні до складу корпуса увійшли 1442-й легкий самохідно-артилерійський та 1885-й зенітно-артилерійський полки.
Протягом першої декади серпня 1944 року частини 31-го танкового корпусу своїм вогнем підтримували форсування Вісли піхотинцями 197-ї стрілецької дивізії в районі Аннополя, переправивши на західний берег частину танків. Проте навести надійну переправу не вдавалось.
10 серпня командуючий фронтом наказав перекинути 31-й танковий корпус на сандомирський плацдарм. Протягом наступних двох днів корпус здійснив 120-ти кілометровий марш від Аннополя і на вечір 12 серпня зосередився в районі села Малий Климонтув.
На ранок 13 серпня корпус, увійшовши в оперативне підпорядкування командуючого 5-ю гвардійською армією, був переміщений в район Малої Олесниці. Після 20 серпня бої на сандомирському плацдармі почали вщухати, а від 30 серпня 5-та гвардійська армія перейшла до оборони, виставивши на танконебезпечних напрямках засади.
1 вересня корпус було виведено в резерв і розміщено в лісах поблизу міста Сташув. На цей час в корпусі залишилось 29 танків і 19 самохідних установок.
В Карпатах
В ніч на 16 вересня 1944 року 31-й танковий корпус було піднято по тривозі. Почалось перекидання корпусу в передгір'я Карпат, для допомоги збройному повстанню, що спалахнуло в Словаччині.
Вранці 18 вересня частини корпуса почали наступ в напрямку Завадки-Римановської. Форсувавши річку Віслок, танкісти вийшли на західний берег. Протягом наступних днів, діючи спільно з частинами 67-го стрілецького корпусу та 2-ї чехословацької повітряно-десантної бригади, було прорвано головну полосу оборони гітлерівців і створено гарні умови для удару у фланг і тил дуклинського угруповання ворога.
Вранці 20 вересня 31-й танковий корпус у взаємодії з 4-м гвардійським танковим корпусом, розвиваючи успіх, продовжив наступ у південному та південно-західному напрямку з метою оточення дуклинського угруповання противника.
Після важких боїв, на ранок 3 жовтня бригади корпуса перейшли хребет, заглибились на 5 км на територію Чехословаччини й оволоділи селом Вишня Писана.
2 грудня 1994 року корпус отримав нове завдання й маршем відбув в район бойових дій.
В Польщі
5 грудня 1944 року 31-й танковий корпус повернувся на сандомирський плацдарм для участі в Сандомирсько-Сілезькій фронтовій операції.
12 січня 1945 року після короткочасної потужної артпідготовки радянські війська пішли у наступ. Діючи спільно зі стрілецькими підрозділами 14-ї гвардійської стрілецької та 9-ї гвардійської повітряно-десантної дивізій, бригади 31-го танкового корпуса форсували річку Ніда й розвинули наступ в напрямку Водзислав и Гневенцин.
28 січня 1945 року корпус після важких двотижневих боїв було виведено з бою, проте вже 1 лютого отримано новий бойовий наказ і в ніч на 3 лютого, здійснивши 100-км марш, бригади корпуса вийшли на рубіж Альт-Папелау, Альт-Шальнендорф, Рутенау.
Наступ почався вранці 4 лютого. Прорвавши оборону противника, корпус розвинув наступ і 5 лютого досяг Лоссена, Гротткау (Гродкув), Нейсе (Ниса). 26 лютого корпус виведено в резерв фронту. Протягом наступних двох тижнів бійці відпочивали, доукомплектовувались і поповнювали матчастину.
22 березня, після артпідготовки, 31-й танковий корпус, у взаємодії з 28-м стрілецьким корпусом, перейшов у наступ і на ранок 31 березня повністю оволодів містом Ратибор. На початку квітня корпус було виведено зі складу 1-го Українського фронту в резерв для відпочинку і поповнення.
У Чехословаччині
Для проведення Моравсько-Остравської наступальної операції 31-й танковий корпус було включено до складу 4-го Українського фронту.
Наступ розпочався вранці 15 квітня 1945 року. 21 квітня, після масованої артпідготовки, воїни 28-го стрілецького та 31-го танкового корпусів пішли на штурм Опави. В цих боях корпус поніс значні втрати, в строю залишилось лише 6 справних танків. Тому 23 квітня рештки танкових бригад корпусу виведено з бою, а 65-та мотострілецька бригада продовжувала воювати в складі 60-ї армії.
3 травня 1945 року 60-та армія з 31-м танковим корпусом вийшла на ближні підступи до міста Оломоуц. Під кінець дня 5 травня радянські війська увірвались до північно-східної частини міста, в ході боїв оточила вороже угруповання, змусивши їх капітулювати. 8 травня 1945 року Оломоуц було взято.
В нічному бою 8 травня було розбито колону фашистів, форсувавши річку Сітка, танкісти прямували до Праги. На світанку 9 травня група розвідників увірвалась до міста Подєбради, захопила міст через річку Лаба. До Праги залишалось 45 км!
На початку липня 1945 року корпус розпочав свій марш на Батьківщину
В складі діючої армії
- з 28 травня 1943 року по 10 вересня 1943 року;
- з 5 січня 1944 року по 11 травня 1945 року;
Склад корпусу
- Управління корпусу;
- 100-та танкова бригада;
- 237-ма танкова бригада;
- 242-га танкова бригада;
- 65-та мотострілецька бригада (II формування);
- Корпусні частини:
- 692-й окремий батальйон зв'язку (з 15.06.1943);
- 145-й окремий саперний батальйон (з 17.06.1943);
- 143-тя окрема рота хімічного захисту (з 09.07.1943);
- 11-та окрема автотранспортна рота підвозу ПММ (з 13.06.1943);
- 384-та окрема автотранспортна рота підвозу ПММ (з 05.01.1944);
- 210-та рухома танкоремонтна база (з 30.06.1943);
- 319-та рухома авторемонтна база (з 05.01.1944);
- авіаланка зв'язку (з 05.01.1944);
- 33-й польовий автохлібозавод (з 17.06.1943);
- 1945-та польова каса Держбанку (з 01.01.1944);
- 2842-га воєнно-поштова станція (з 05.01.1944).
Крім того, в різний час до складу корпусу входили:
- 367-й гвардійський самохідно-артилерійський полк;
- 293-й гвардійський самохідно-артилерійський полк;
- 722-й самохідно-артилерійський полк;
- 1548-й самохідно-артилерійський полк;
- 1442-й самохідно-артилерійський полк;
- 269-й легкий артилерійський полк;
- 617-й мінометний полк;
- 1244-й винищувальний протитанковий артилерійський полк;
- 396-й зенітно-артилерійський полк;
- 1885-й зенітно-артилерійський полк;
- 98-й мотоциклетний батальйон;
- 201-й гвардійський мінометний дивізіон.
Командування корпусу
Командир
- генерал-майор т/в Чернієнко Дмитро Хрисанфович (з 29.05.1943 по 18.08.1943);
- полковник Жидков Петро Кирилович (з 19.08.1943 по 20.10.1943);
- генерал-майор т/в Григор'єв Василь Юхимович (з 22.10.1943 по 07.01.1945);
- генерал-майор т/в Кузнецов Григорій Гаврилович (з 08.01.1945 по 11.05.1945).
Начальник штабу корпусу
- полковник Піменов Іван Романович (з 28.05.43 по 10.07.1943);
- підполковник Гандибін Володимр Іванович (з 10.07.1943 по 19.09.1943);
- полковник Ваганов Іван Семенович (до 08.10.1943);
- полковник, генерал-майор т/в Володін Микола Костянтинович (з 08.10.1943 по .06.1945).
Нагороди і почесні звання
- «Вісленський» (наказ ВГК від 1 вересня 1944 року) — за відзнаку, виявлену при форсуванні Вісли і утримання сандомирського плацдарму.
- Орден Червоного Прапора.
- Орден Суворова II ступеня.
- Орден Кутузова II ступеня (наказ ВГК від 31 березня 1945 року) — за вмілі бойові дії при оволодінні містами Ратибор і Біскау.
Герої корпусу
- Анчугов Олександр Галактионович — старший лейтенант, командир танкової роти 1-го танкового батальйону 242-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 23.09.1944).
- Ачкасов Анатолій Григорович — капітан, командир танкової роти 100-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 10.04.1945).
- Богатов Микола Павлович — старшина, механік-водій танка Т-34 237-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 23.09.1944).
- Волков Михайло Карпович — старшина, механік-водій танка 100-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 10.04.1945).
- Гаркуша Яків Пилипович — лейтенант, командир танкового взводу 237-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 10.04.1945).
- Колесников Михайло Петрович — старшина, механік-водій танка Т-34 2-го танкового батальйону 237-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 10.04.1945).
- Нелюбов Василь Григорович — молодший лейтенант, командир танка 242-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 29.06.1945).
- Павлов Олексій Дмитрович — лейтенант, командир батареї 1442-го самохідного артилерійського полку (Указ Президії ВР СРСР від 23.09.1944).
- Петров Михайло Захарович — лейтенант, командир танкової роти 237-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 23.09.1944).
- Райков Анатолій Іванович — молодший лейтенант, командир танка Т-34 237-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 10.04.1945).
- Трембач Костянтин Григорович — старший сержант, механік-водій танка 100-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 10.04.1945).
- Фурсов Микола Дмитрович — лейтенант, командир танкового взводу 237-ї танкової бригади (Указ Президії ВР СРСР від 10.04.1945).
Література
- Смирнов А. Ф., Оглоблин К. С. Танки за Вислой: Боевой путь 31-го танкового Висленского Краснознаменного, орденов Суворова и Кутузова корпуса. — М.: Воениздат, 1991.