Нижньо-Сілезька операція

Нижньо-Сілезька операція (нім. Niederschlesische Operation) — фронтова наступальна операція радянських військ на Східному фронті на заключному етапі німецько-радянської війни; частина загального стратегічного наступу Радянської Армії в січні — березні 1945 на 1200-км фронті від Балтійського моря до Дунаю. Операція проводилася силами військ 1-го Українського фронту (командувач Маршал Радянського Союзу І. С. Конєв) в період з 8 по 24 лютого 1945 з метою усунення загрози удару противника з півдня по своєму лівому флангу, створення умов для подальшого наступу на берлінському, дрезденському і празькому напрямках і була логічним продовженням Вісло-Одерської операції Червоної Армії.

Нижньо-Сілезька операція
Niederschlesische Operation
Німецько-радянська війна
Карта Нижньо-Сілезької операції

Карта Нижньо-Сілезької операції
Дата: 8 — 24 лютого 1945
Місце: Нижня Сілезія, Третій Рейх
Результат: перемога радянських військ, часткове виконання плану операції
Сторони
 Третій Рейх  СРСР
Командувачі
Ф. Шернер
Г. Хейнріці
В. Нерінг		 Конєв І. С.
Військові формування
Група армій «Вісла»
* 9-та армія
Група армій «Центр»
* Армійська група «Хейнріці»
(з 18 лютого 1945 — 1-ша танкова армія)
* 17-та армія
* 4-та танкова армія		 1-й Український фронт
* 3-тя гвардійська армія
* 13-та армія
* 4-та танкова армія
* 52-га армія
* 3-тя гвардійська танкова армія
* 6-та армія
* 5-та гвардійська армія
* 21-ша армія
* 59-та армія
* 60-та армія[1]
Зовнішні зображення
Радянська карта Нижньо-Сілезької операції

Передумови та хід проведення операції

У результаті проведення Вісло-Одерської операції війська 1-го Українського фронту наприкінці січня 1945 вийшли на рубіж річки Одер. Безпосередньо в смузі фронту оборонялися один корпус 9-ї армії групи армій «Вісла», 4-та танкова і 17-та армії групи армій «Центр» (командувач генерал-полковник Ф. Шернер). Головного удару по цьому угрупованню противника планувалося завдати з двох великих плацдармів на Одері — північніше і південніше Бреслау (Вроцлав).

Північніше Бреслау була створена ударна угруповання у складі 3-ї гвардійської, 13-ї, 52-ї і 6-ї загальновійськових армій, 3-ї гвардійської і 4-ї танкової армій, 25-го танкового і 7-го гвардійського механізованого корпусів. На плацдармі південніше Бреслау зосередилися 5-та гвардійська і 21-ша армії, 4-й гвардійський танковий і 31-й танковий корпуси. На лівому крилі фронту повинне було діяти третє ударне угруповання — 59-та, 60-та армії і 1-й гвардійський кавалерійський корпус, що мала завдати удару з плацдарму на південний захід від Оппельн (Ополе) уздовж північних схилів Судетських гір. Дії військ фронту підтримувала 2-га повітряна армія.

8 лютого війська фронту після артилерійської підготовки перейшли в наступ і першого ж дня прорвали оборону противника в центрі і на правому крилі фронту, 59-та і 60-та армії не змогли прорвати оборону противника і 10 лютого за наказом командування перейшли до оборони. Розвиваючи наступ, головні сили фронту розгромили резерви противника, що підійшли, подолали проміжні оборонні рубежі і до 15 лютого просунулися на 60-110 км, зайнявши ряд адміністративних і промислових центрів Нижньої Сілезії, а також міста Наумбург (Новоґродзець), Лигниц (Легніца), Бунцлау (Болеславець), Зоран (Жарув) та інші.

Залишки 4-ї танкової армії противника відійшли за річку Бобер. У тилу залишилися два німецьких гарнізони, оточені в Бреслау (близько 40 тис. чол., ліквідований 6 травня) і Глогау (Ґлоґув) (близько 18 тис. чоловік, ліквідований до 1 квітня). До 24 лютого війська фронту вийшли на річку Нейсе на одну лінію з військами 1-го Білоруського фронту, зайнявши вигідне оперативно-стратегічне становище для завершального удару на берлінському напрямку і охоплююче положення по відношенню до верхньо-сілезького (оппельнського) угруповання противника, яке було ліквідоване в ході Верхньо-Сілезької операції 1945.

Склад і сили сторін
Склад військ Червоної армії, що брали участь в операції (на початок лютого 1945)[2]Боевой состав Советской Армии на 1 февраля 1945 г.
1-й Український фронт (Маршал Радянського Союзу Конєв І. С., начальник штабу генерал армії Соколовський В. Д.)
3-тя гвардійська армія (генерал-полковник Гордов В. М.)
21-й стрілецький корпус (генерал-майор Яманов О. О.)
76-й стрілецький корпус (генерал-лейтенант Глухов М. І.)
120-й стрілецький корпус (генерал-майор Даніловський Ф. С.)
25-й танковий корпус (генерал-майор танкових військ Фоминих Є. І.)
13-та армія (генерал-полковник Пухов М. П.)
24-й стрілецький корпус (генерал-майор Онупрієнко Д. П.)
27-й стрілецький корпус (генерал-лейтенант Черокманов П. М.)
102-й стрілецький корпус (генерал-лейтенант Пузіков І. М.)
4-та танкова армія (генерал-полковник Д. Д. Лелюшенко)
5-й гвардійський механізований корпус (генерал-майор танкових військ Скворцов Б. М.)
6-й гвардійський механізований корпус (полковник Орлов В. Ф.)
10-й гвардійський танковий корпус (полковник Бєлов Є. О.)
52-га армія (генерал-полковник Коротеєв К. А.)
48-й стрілецький корпус
73-й стрілецький корпус
78-й стрілецький корпус
1-й гвардійський кавалерійський корпус (генерал-лейтенант Баранов В. К.)
3-тя гвардійська танкова армія (генерал-полковник танкових військ Рибалко П. С.)
6-й гвардійський танковий корпус (генерал-майор Новиков В. М.)
7-й гвардійський танковий корпус (генерал-майор Іванов С. О.)
9-й механізований корпус (генерал-лейтенант танкових військ Сухов І. П.)
6-та армія (генерал-лейтенант Глуздовський В. О.)
22-й стрілецький корпус (генерал-майор Захаров Ф. В.)
74-й стрілецький корпус (генерал-майор Ворожищев О. В.)
7-й гвардійський механізований корпус (генерал-майор танкових військ Корчагін І. П.)
5-та гвардійська армія (генерал-полковник Жадов О. С.)
32-й гвардійський стрілецький корпус (генерал-лейтенант Родимцев О. І.)
33-й гвардійський стрілецький корпус (генерал-лейтенант Лебеденко М. Ф.)
34-й гвардійський стрілецький корпус (генерал-майор Бакланов Г. В.)
31-й танковий корпус (генерал-майор танкових військ Кузнєцов Г. Г.)
4-й гвардійський танковий корпус (генерал-лейтенант танкових військ Полубояров П. П.)
21-ша армія (генерал-полковник Гусєв Д. М.)
55-й стрілецький корпус (генерал-лейтенант Новосельський Ю. В.)
117-й стрілецький корпус (генерал-майор Трубачов В. О.)
118-й стрілецький корпус (генерал-майор Наумов О. Ф.)
59-та армія (генерал-лейтенант Коровников І. Т.[3])
43-й стрілецький корпус
115-й стрілецький корпус
60-та армія (генерал-полковник Курочкін П. О.[3])
15-й стрілецький корпус
28-й стрілецький корпус
106-й стрілецький корпус
2-га повітряна армія (генерал-полковник авіації Красовський С. Я.)
1-й гвардійський штурмовий авіаційний корпус (генерал-лейтенант авіації Рязанов В. Г.)
2-й гвардійський штурмовий авіаційний корпус (генерал-лейтенант авіації Слюсарев С. В.)
3-й гвардійський штурмовий авіаційний корпус (генерал-лейтенант авіації Горлаченко М. Й.)
2-й винищувальний авіаційний корпус (генерал-лейтенант авіації Благовіщенський О. С.)
5-й винищувальний авіаційний корпус (полковник Мачін М. М.)
6-й гвардійський винищувальний авіаційний корпус (генерал-майор авіації Утін О. В.)
4-й бомбардувальний авіаційний корпус (генерал-майор авіації Архангельський П. П.)
6-й гвардійський бомбардувальний авіаційний корпус (генерал-майор авіації Полбін І. С.[4][5])

Всього: 980 800 чоловік, 1 289 танків і САУ, 2 380 літаків.

Склад військ Вермахту (за станом на 10 лютого 1945)[6]
Група армій «Вісла» (рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер)
9-та армія (генерал від інфантерії Теодор Буссе)
40-й танковий корпус (генерал танкових військ Зігфрид Хенріці)
Група армій «Центр» (генерал-полковник Ф. Шернер, начальник штабу генерал-лейтенант Кребс Г.)
6-й повітряний флот (генерал-полковник Роберт Ріттер фон Грейм)
Армійська група «Хейнріці» (генерал-полковник Готтард Хейнріці)
49-й гірський корпус (генерал гірсько-піхотних військ Ганс Карл фон Ле Сьюр)
545-та фольксгренадерська дивізія (генерал-майор Ганс-Ернст Кохльсдорфер)
3-тя гірсько-піхотна дивізія (генерал-лейтенант Пауль Клатт)
4-та гірсько-піхотна дивізія (генерал-лейтенант Фрідріх Брайт)
320-та фольксгренадерська дивізія (генерал-майор Еммануїл фон Кіліані)
78-ма фольксштурмова дивізія (генерал-майор Вільгельм Нагель)
59-й армійський корпус (генерал танкових військ Георг ріттер фон Хенгль)
253-тя піхотна дивізія (генерал-лейтенант Карл Бекер)
359-та піхотна дивізія (генерал-лейтенант Карл Арндт)
68-ма піхотна дивізія (генерал-лейтенант Пауль Шоерпфлюг)
75-та піхотна дивізія (генерал-майор Карл Арнінг)
11-й армійський корпус (генерал від інфантерії Рудольф Бюнау)
1-ша лижна дивізія (генерал-лейтенант Густав Хундт)
97-ма єгерська дивізія (оберст Юліус Вульфінгер)
371-ша піхотна дивізія (генерал від інфантерії Герман Ніхоф)
17-та армія (генерал від інфантерії Фрідріх Шульц)
«Бойова група Зілер»[7] (генерал-лейтенант Ернст Зілер)
344-та піхотна дивізія (генерал-майор Георг Коссмала)
168-ма піхотна дивізія (генерал-майор, доктор Максиміліан Росскопф)
8-й армійський корпус (генерал артилерії Вальтер Хартманн)
20-та гренадерська дивізія СС (1-ша естонська) (бригадефюрер СС Франц Аугсбергер)
100-та єгерська дивізія (генерал-лейтенант Ганс Креппель)
45-та фольксгренадерська дивізія (генерал-майор Ріхард Даніель)
17-й армійський корпус (генерал інженерних військ Отто Тіманн)
20-та танкова дивізія (генерал-майор Герман фон Оппельн-Брониковскі)
19-та танкова дивізія (генерал-лейтенант Ганс Кельнер)
254-та піхотна дивізія (генерал-майор Ріхард Шмідт)
48-й танковий корпус (генерал танкових військ Максиміліан фон Едельсхайм)
208-ма піхотна дивізія (генерал-лейтенант Ганс Пікенброк)
269-та піхотна дивізія (генерал-лейтенант Ганс Вагнер)
Фортеця Бреслау (генерал-майор Ганс Ахльфен)
609-та дивізія особливого призначення (генерал-лейтенант Зігфрид Руфф)
Комендатура фортеці Бреслау
57-й танковий корпус (генерал танкових військ Фрідріх Кірхнер)
8-ма танкова дивізія (генерал-майор Генріх-Георг Гакс)
дивізія № 408 (генерал-лейтенант Генріх Вош)
103-тя танкова бригада (оберст Вернер Муммерт)
4-та танкова армія (генерал танкових військ Фріц Губерт Грезер)
Група генерала Фрідріха
17-та танкова дивізія (генерал-майор Теодор Кретчмер)
6-та фольксгренадерська дивізія (генерал-лейтенант Отто-Герман Брюкер)
21-ша танкова дивізія (генерал-майор Вернер Маркс[8])
Танковий корпус «Гроссдойчланд»(генерал танкових військ Дітріх фон Заукен[9])
Панцергренадерська дивізія «Брандербург» (генерал-майор Герман Шульте-Хойтхаус)
1-ша парашутно-танкова дивізія «Герман Герінг» (оберст Макс Лемке)
20-та панцергренадерська дивізія (генерал-майор Георг Шольце)
24-й танковий корпус (генерал танкових військ Вальтер Нерінг)
Комендатура фортеці Глогау (оберст Йонас граф зу Єленбург)
342-га піхотна дивізія (генерал-лейтенант Генріх Нікель)
72-га піхотна дивізія (генерал-лейтенант доктор Герман Хон)
16-та танкова дивізія (генерал-лейтенант Дітріх фон Мюллер)
25-та танкова дивізія (генерал-майор Оскар Аудорш)

Див. також

Література

Джерела

Посилання

Примітки
  1. 59-та та 60-та армії діяли до 10 лютого
  2. Соединения, части и подразделения Красной Армии в годы Второй мировой войны
  3. з 10 лютого перейшли до оборони
  4. загинув 11 лютого 1945
  5. з 12 лютого — генерал-майор авіації Качев Ф. І.
  6. Hinze: Letztes Aufgebot. S. 243 ff
  7. основа 304-та піхотна дивізія
  8. з 12 лютого 1945
  9. з 11 лютого 1945 генерал-лейтенант Георг Яуер
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.