9П132 «Град-П»

9П132 «Град-П» («Партизан») — радянська переносна реактивна пускова установка. Розроблена на прохання уряду Демократичної республіки В'єтнам.



9П132 «Град-П»

Переносна установка 9П132 в музеї Хо Ши Міна в Ханої
Тип: ракетна пускова установка
Походження:  СРСР
Історія служби
Термін використання з 1966
Використання у  В'єтнам,  Єгипет,  Іран,  Китай[вин 1]
Війни Війна у В'єтнамі
Війна за Огаден
Історія виробництва:
Конструктор ГНПП «Сплав»
Розроблено 1965
Виробник Завод №575
Виготовлено з 1965 по 1972
Кількість понад 1380
Варіанти 9П132, 9К510
Характеристики
Маса 55
Довжина 2100
Довжина ствола, мм: 1800
Ширина 1500
Висота 1500
Обслуга 5
Калібр 122,4
Лафет тренога
Кут підвищення +10…+40
Кут повороту −7…+7
Бойова скорострільність 1
Прицільна дальність 2000…10 800
Максимальна дальність 15 000 (дослідним снарядом)
Тип боєпостачання ручна
Приціл ПБО-2
Вибухова речовина ТГАФ-5
Маса вибухової речовини 6,4

9П132 «Град-П» у Вікісховищі

Установка в Музеї АОІ

Історія створення

Розробка пускової установки 9П132 була розпочата в 1965 році за дорученням ЦК КПРС. У завдання входило створення переносної пускової установки для стрільби снарядами на базі М-21ОФ. Основним розробником був призначений НДІ-147. Пороховим зарядом і запалювачем займався Пермський пороховий завод імені С. М. Кірова, детонатор розробляв казанський Завод № 144. Дослідний зразок був виготовлений і відправлений у в/ч 33491, де в період з 24 червня по 19 серпня 1965 року проходив випробування. За висновками комісії, установка була рекомендована до прийняття на озброєння спеціальних підрозділів[1].

Серійне виробництво

Серійне виробництво для постачання за кордон було розгорнуто на Ковровському механічному заводі. Перші серійні установки були виготовлені в 1965 році, а перша партія відправлена за кордон навесні 1966 року[1][2].

Графік серійного випуску 9П132[1][2]
1965 1966 1967 1970 1972
20 380 420 406 155

Опис конструкції

Основним призначенням установки 9П132 є використання партизанськими загонами проти живої сили, вогневих засобів і техніки противника, де ускладнене застосування звичайних артилерійських систем.

Пускова установка 9П132 являє собою напрямну трубчастої форми. Для додання обертання снаряду у напрямній трубі зроблений П-подібний паз.

Труба монтується на триногу з механізмом наведення.

Наведення здійснюють за допомогою прицілу ПБО-2 і артилерійської бусолі.

Установка може бути розібрана на два в'юки.

Вогонь ведеться снарядами 9М22М «Малюк». Самі снаряди теж розбірні і складаються з двох частин. Бойова частина повністю запозичена у снаряда М-21ОФ.

Запуск ракети здійснюється за допомогою герметичного виносного пульта з кабелем довжиною 20 метрів.

Збирання і приведення зброї в бойове положення триває 2,5 хвилини, а розбирання — не більше 2 хвилин[1][2].

Модифікації

Радянські

Дослідна модернізація

У 1968 році за розпорядженням Ради міністрів СРСР № 722-рс від 8 квітня, було розпочато роботи з модернізації пускової установки 9П132 та її снарядів. В ході модернізації був розроблений снаряд 9М22МД зі збільшеною максимальною дальністю стрільби в 15 км і снаряд 9М22МС із запальною частиною від стандартного снаряда 9М22С РСЗВ «Град». Крім того були проведені випробування двоствольного варіанту системи. За результатами робіт була виявлена ​​висока нестійкість пускової установки при стрільбі новим снарядом зі збільшеною дальністю при кутах піднесення нижче 20-25°, додання другого ствола в установку обмежувало сектор кута наведення і вимагало збільшення обслуги на одну людини, крім того нові снаряди з вогняною сумішшю показали незадовільні результати при стрільбі[1].

9К510 «Ілюмінація»

У середині 1980-х для світлового забезпечення підрозділів ПТРК і протитанкової артилерії в нічний час[3] на базі 9П132 була розроблена 122-мм переносна реактивна освітлювальна система 9К510 «Ілюмінація». До складу системи входять: пускова установка типу 9П132, виносний пульт 9П611 та реактивні освітлювальні снаряди 9М42 із складу РСЗВ Град. При освітленості в 2 лк, постріл здатний висвітлювати територію радіусом 500 м протягом 90 секунд. Бойова обслуга системи складає 2 людини[4].

Румунські

У 2000-і румунськими фахівцями був розроблений новий варіант установки 9П132, адаптований для стрільби снарядами M21-OF-S[1].

Оператори
  •  В'єтнам — всього поставлено не менше 955 одиниць 9П132 (400 одиниць передані в 1966 році[1], ще 400—1970[2], 155 — в 1972 році[2])
  •  Єгипет — кількість і статус невідомі[1]
  •  Іран — кількість і статус невідомі[1]
  •  Китай — кількість і статус невідомі[1]
  •  Куба — кількість і статус невідомі[1]
  •  Ліван — кількість і статус невідомі[2]
  •  Малі — кількість і статус невідомі[1]
  •  Нікарагуа — 100 одиниць 9П132, станом на 2010 рік [5]
  •  Пакистан — кількість і статус невідомі[1]
  •  Палестина — кількість і статус невідомі[1]
  •  Румунія — кількість і статус невідомі[1]
  •  Сирія — кількість і статус невідомі[1]
  •  Судан — кількість і статус невідомі[1]

Бойове застосування

Російсько-українська війна

Перебував на озброєнні російських терористів[6][7] під час війни на сході України. Зокрема, за даними спільного центру з контролю та координації такі установки були використані російськими терористами в боях за Широкине для обстрілів позицій українських військових в червні 2015 року[8]. Так, лише за один обстріл було зафіксовано 47 вибухів.

31 січня 2021 року російські збройні формування обстріляли українські позиції з боку тимчасово окупованої Яковлівки у напрямку підконтрольної уряду Авдіївки із застосуванням легкої переносної ракетної системи Град-П. Українська місія продемонструвала іноземним дипломатам фотодокази місця вибуху та фрагмент хвостової частини 122-мм ракети від «Град-П»[9].

Оцінка проекту

У ході багаторічного застосування в різних частинах світу, система «Партизан» довела свою високу надійність і безвідмовність навіть в умовах високої вологості. Були відзначені випадки коли пускові установки системи ховали в затоплених рисових полях, а після вилучення вони безвідмовно продовжували роботу. При порівнянні з аналогами ряд американських експертів зазначав, що 107-мм китайська переносна реактивна система легше і зручніше, проте за іншими параметрами таким як дальність стрільби та бойова могутність, ніяких оцінок не наведено[1].

Примірники на експозиції в музеях

Див. також

Примітки
  1. Гуров С. В. Легкая переносная реактивная система «Град-П» (рос.). Ракетная техника. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 11 січня 2012.
  2. Карпенко А. В., Современные реактивные системы залпового огня, стр. 16—17
  3. Ракетно-артиллерийское вооружение сухопутных войск. Оружие и технологии России. Энциклопедия. XXI век / Под общей редакцией С. Иванова. — Москва : Издательский дом «Оружие и технологии», 2005. — Т. 2. — ISBN 5-93799-002-1.
  4. Карпенко А. В., Современные реактивные системы залпового огня, стр. 36
  5. The Military Balance 2010. — P. 89.
  6. Лемешко Д. (21 вересня 2014). Донбасс: украинские военнослужащие страдают "градобоязнью" и сходят с ума. Вестник Мордовии. Процитовано 21 вересня 2014.
  7. Террористы «ЛНР» вооружились установкой «Град-П», разработанной СССР для Вьетнама, — ИС, сайт Цензор. НЕТ, 23.03.2015
  8. СЦКК: боевики обстреливают Широкино из переносных реактивных установок "Град-П". Українська Правда. 9 червня 2015.
  9. Safronov Taras (3 лютого 2021). Військових обстріляли з реактивної установки «Град-П». Український мілітарний портал.

Виноски
  1. Повний перелік в розділі «Оператори»

Література
  • Карпенко А. В. Современные реактивные системы залпового огня. — С. 16—17, 36.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.