90377 Седна

90377 Седна (лат. 90377 Sedna; символ: )[7] — транснептуновий об'єкт, що отримав назву на честь ескімоської богині морських тварин Седни.

90377 Седна 
Зображення Седни, отримане при відкритті (планету позначено стрілкою)
Відкриття[1]
Відкривач Майкл Браун, Чедвік Трухільйо та Девід Рабіновіц
Місце відкриття Паломар
Дата відкриття 14 листопада 2003
Позначення
Позначення 90377 Sedna
Названа на честь Седна
Тимчасові назви 2003 VB12
Категорія малої планети Транснептуновий об'єкт
Орбітальні характеристики[2]
Епоха 14 березня 2012 (2456000.5 JD)
Велика піввісь 541 ± 2 а. о.
Перигелій 76,31 а. о.
Афелій 1000 а. о.
Ексцентриситет 0,859
Орбітальний період 12 600 ± 65 р
Середня орбітальна швидкість 1,0332 км/с
Середня аномалія 358,19°
Нахил орбіти 11,928°
Довгота висхідного вузла 144,38°
Аргумент перицентру 310,92°
Фізичні характеристики
Розміри 995 ± 80 км
<1600 км
Маса 1,8–4,3 x 1021 кг[3]
Середня густина 2,0 г/см³ (припущення)[3]
Прискорення вільного падіння на поверхні 0,33–0,50 м/с²
Друга космічна швидкість 0,62–0,95 км/с
Період обертання 10,273 год[4]
Сонячна доба 0,42 д (10 год)[5]
Альбедо 0,16–0,30
Температура ~12 K
Спектральний тип (червоний) B-V=1,24; V-R=0,78[6]
Видима зоряна величина 21,1
20,5 (Перигелій)
Стандартна зоряна величина 1,5849
 90377 Седна у Вікісховищі
Планетоїд Седна. Художнє зображення NASA. Правильно відображені її велика віддаленість від Сонця та червоний колір поверхні. Вище і праворуч від Седни намальовано її гіпотетичний супутник.

Об'єкт, що спочатку отримав позначення 2003 VB12, відкрили 14 листопада 2003 року американські астрономи Майкл Браун, Чедвік Трухільйо і Девід Рабіновіц.

Характеристики орбіти
Анімація, яка показує орбіту Седни, виявленої у 2004 році - можливого об'єкта внутрішньої хмари Оорта.

За даними на березень 2004 року, Седна перебувала на відстані 89,5 а. о. від Сонця, тобто вдвічі далі, ніж Плутон. Велика піввісь орбіти Седни (a) становить близько 541 а. о., а сама орбіта дуже витягнута, її ексцентриситет e = 0,86. Відстань від Сонця у перигелії становить 76,1 а. о. (Седна пройде його 2076 року), в афелії — близько 1000 а. о. Оберт навколо Сонця Седна робить за 11400 років.

Седна. Художнє зображення NASA. Вище і праворуч — гіпотетичний супутник Седни.

Фізичні характеристики
Порівняльні розміри найбільших ТНО і Землі.
Зображення об'єктів — посилання на статті.
Седна

Спостереження обсерваторії в Чилі вказують, що Седна є одним з найчервоніших об'єктів у Сонячній системі, майже такою ж червоною як і Марс. Її альбедо більше 0,2.

Діаметр оцінюють у межах від 995 до 1600 км, що становить приблизно три чверті розміру Плутона. Такі розміри не дозволяють однозначно віддати Седні першість за розміром серед об'єктів поясу Койпера. Її найближчим конкурентом за розміром є 90482 Орк (2004 DW). Чи будуть Седна й Орк вважатися карликовими планетами, має вирішити Міжнародний астрономічний союз.

На художньому зображенні Седни, поданому NASA журналістам (малюнок збоку нижче в статті), зображено гіпотетичний супутник Седни. Однак у квітні 2004 року було встановлено, що Седна не має супутника.

Класифікація

Першовідкривачі Седни стверджують, що вона є першим об'єктом хмари Оорта, що спостерігається, оскільки її афелій істотно далі, ніж у відомих об'єктів поясу Койпера.

Інші дослідники включають її до поясу Койпера і вважають, що його зовнішня межа ширше, ніж припускалося. Існує гіпотеза, що орбіта Седни була відхилена прохожденням зірки.

Відкриття Седни пожвавило дискусію про те, які об'єкти Сонячної системи можна вважати планетами. Відомий фантаст і популяризатор науки Айзек Азімов запропонував термін «мезопланети» для об'єктів менших за Меркурій, але більших за Цереру.

Дослідження

Седна досягне перигелію приблизно в 2075–2076 роках. Наближення до Сонця дасть вченим можливість для більш докладного її вивчення (наступного наближення доведеться чекати близько 12 000 років). Хоча Седну внесено до списку досліджень сонячної системи НАСА[8], однак станом на 2010 рік ніяких місій до неї не планувалося[9].

Див. також

Примітки
  1. Discovery Circumstances: Numbered Minor Planets (90001)–(95000). Ia. о.: Minor Planet Center. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 23 липня 2008.
  2. База даних малих космічних тіл JPL: 90377 Седна (англ.). Процитовано 10 травня 2012.
  3. Масу підраховано наближено: взято середню оцінку розміру та припущено густину Плутона 2,0 г/см³
  4. Похибка періоду обертання може становити до 30%
  5. Case of Sedna's Missing Moon Solved. Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics. 5 квітня 2005. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 7 квітня 2005.
  6. Stephen C. Tegler (26 січня 2006). Kuiper Belt Object Magnitudes та Surface Colors. Northern Arizona University. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 5 листопада 2006.
  7. U+2BF2 ⯲. David Faulks (2016) 'Eris and Sedna Symbols,' L2/16-173R, Unicode Technical Committee Document Register.
  8. Solar System Exploration: Multimedia: Gallery. NASA. Архів оригіналу за 9 серпня 2012. Процитовано 3 січня 2010.
  9. Solar System Exploration: Missions to Dwarf Planets. NASA. Архів оригіналу за 9 серпня 2012. Процитовано 11 листопада 2010.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.