Allium macrostemon

Цибулина одиночна, субкуляста, діаметром 0.7–1.5(2) см, як правило, з цибулинками біля основи; оболонка чорнувата. Листки коротші від стеблини, 2–5 мм завширшки, півциліндричні чи 3-кутові. Стеблина 30–70 см, циліндрична, вкрита листовими оболонками на 1/4–1/3 довжини. Зонтик від півсферичної до кулястої форми, щільно багатоквітковий, несучи цибулинки та квіти або лише цибулинки. Оцвітина від блідо-пурпурної блідо-червоної; сегменти від довгасто-яйцюватих до довгасто-ланцетних, рівні, 4–5.5 × 1.2–2 мм; внутрішні зазвичай коротші, ніж зовнішні[1].

Поширення: Примор'я (Росія), сх. Монголія, Північна Корея, Південна Корея, Тайвань, Тибет, майже весь Китай, окрім провінцій Хайнань, Цінхай та Сіньцзян[2][3].

Переважним місцем існування є сонячні, низовинні луки та рілля, росте вздовж долин річок та передгір'я гір, лісових узліссях та в дубових лісах; у Монголії на кам'яних полях та ущелинах, скелястих та кам'янистих схилах та прибережній гальці[4].

Використовується як столовий овоч і джерело вітамінів в Японії, Китаї та Кореї — є одним з найпопулярніших видів їстівної цибулі в Кореї та північно-східному Китаї. У Росії цибулини часто місцево збирають і використовують для маринування[4].

У 2011 році цей вид був регіонально оцінений як критично загрожений у Монголії. Вважається, що зниження чисельності зумовлене заготівлею для вживання лікарських засобів та харчів[4].

Про цей вид повідомляється з трьох заповідників у Росії. Цей вид має живі колекції у семи ботанічних садах по всьому світу[4].