Ammocleonus

Зовнішній вигляд

Жуки досить великих розмірів: 18—24 мм завдовжки. Основні ознаки[1]:

  • головотрубка не коротша від передньоспинки, з досить різкими кілями по боках і посередині;
  • 1-й членик джгутика вусиків коротший за 2-й.
  • ширина передньоспинки більша від довжини і кутовидна посередні, її середина у крапках та грубих зморшках ;
  • надкрила при основі не ширші від передньоспинки, із поздовжніми крапковими борозенками і не мають чорних зерняток;
  • черевце із голими темними плямами.
  • ноги з кігтиками, що зрослися;
  • тіло густо вкрите сірими волоскоподібними лусочками і темними плямами.

Детальніший опис морфології дивись[2].

Спосіб життя

Майже не вивчений. Ймовірно, він типовий для Cleonini і пов'язаний із амарантовими (саксаул, кураї) й бобовими (верблюжа колючка)[3]. Інколи жуки пошкоджують цукрові буряки, втім, не завдають їм економічно відчутної шкоди[4]. Ammocleonus aschabadensis є типовим мешканцем такирів та передгір'їв із дуже бідним рослинним покривом[1].

Географічне поширення

Види цього роду мешкають в основному у Палеарктиці (за межами України) і в Африці. Це один з небагатьох родів Cleonini, ареал якого охоплює величезний простір — від Середньої Азії до Північно-Західної Африки. Вважають, що рід виник в Ірані і звідси розселювався в Середню Азію. А коли в міоцені зникло величезне море між Євразією та Африкою, вид Ammocleonus hieroglyphicus проник до Північної Африки і розселився аж до Атлантики, заходячи ден-не-де навіть в тропічну саванну (Сахель)[2].

Класифікація

У цьому роді описано п'ять видів[5]:

  • Ammocleonus aschabadensis (Faust, 1884) — від Близького Сходу до Туркменістану та Індії;
  • Ammocleonus ganglbaueri (Faust, 1904) — Афганістан, Іран;
  • Ammocleonus hieroglyphicus (Olivier, 1807) — від Марокко до Північної Індії;
  • Ammocleonus quadrimaculatus (Motschulsky, 1860) — Іран, Середня Азія;
  • Ammocleonus ramakrishnai Marshall, 1943 — Ірак, Афганістан, Пакистан.

Примітки
  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 76
  2. Арзанов Ю. Г. Обзор палеарктических видов… // Кавказский энтомол. бюллетень, 2014, т. 10, вып.2, с. 261–270. http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/pdf/arzanov_2014_ammocleonus.pdf
  3. Токгаев Т., Непесова М. Материалы к фауне и экологии долгоносиков (Coleoptera, Curculionidae) юго-восточной Туркмении // Известия АН Туркменской ССР. Серия биол. Наук, 1964, № 1, с. 53-59
  4. Бруннер Ю. Н. . Видовой состав и формирование комплексов насекомых вредителей сахарной свёклы в Средней Азии и Казахстане. // Зоол. ж., 1954, т. 33, вып. 6, с. 1238
  5. Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 437. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.