Bombardier Transportation

У залізничний бізнес компанія Bombardier увійшла в 1970 році, придбавши австрійського виробника моторолерів і трамваїв Lohner-Werke і її дочірню компанію, виробника двигунів Lohner-Rotax. Нафтова криза 1973 року змусила Bombardier скоротити виробництво снігоходів вдвічі. Було вирішено використовувати надлишкові виробничі потужності і ноу-хау компанії для виробництва рухомого складу. Уже в наступному 1974 році Bombardier Transportation отримало від агентства громадського транспорту Société de transport de Montréal (STM) своє перше замовлення на виробництво 423 одиниць рухомого складу для метрополітену, що будувався у Монреалі. [6] Ядро транспортної групи було сформовано в 1976 році після покупки виробника локомотивів і дизельних двигунів Montreal Locomotive Works. [7]

В 1982 році Bombardier отримує замовлення на суму в $ 1 млрд доларів на поставку 825 одиниць рухомого складу для Управління транспорту Нью-Йорка, ставши північноамериканським лідером в цій галузі. В 1987 році Bombardier купив активи американських виробників вагонів Budd Company і Pullman Company. [8] У другій половині 1980-х років Bombardier Transportation зміцнила свої позиції в Європі, придбавши в 1986 році 45% бельгійської компанії La Brugeoise et Nivelles [6] і в 1989 році французьку ANF Industrie. [6] В 1988 році MLW WorthingtonLtd. Був проданий General Electric, яка припинила роботу в Канаді в 1993 році.

В 1990 році придбано британську компанію Horbury railway works, [9] що пізніше перейменована на Bombardier Prorail [10] (закрита в 2005 році). В 1991 році була сформована група Bombardier Eurorail, що об'єднала європейські дочірні суспільства компанії; BN, ANF-Industrie, Prorail і Bombardier Wien Schienenfahrzeuge (BWS, колишня Lohner-Werke). [11][12] В 1992 році група придбала в уряду Онтаріо канадського виробника рухомого складу Urban Transportation Development Corporation (UTDC) і викупила у мексиканського уряду найбільшого в Мексиці виробника залізничного рухомого складу Concarril [13]

В 1995 році була придбана німецька компанія Waggonfabrik Talbot, що дозволило посилити позиції Bombardier в Європі, найбільшому у світі ринку залізничного рухомого складу. В 1998 році група купила провідного виробника залізничного обладнання колишньої Східної Німеччини Deutsche Waggonbau AG (DWA), включаючи шість заводів w Німеччині, її дочірню швейцарську компанію Ateliers de Constructions Mécaniques і підрозділ в Чехії. [9][14]

В 2001 році Bombardier Transportation викупила у DaimlerChrysler великого міжнародного виробника устаткування для залізничного транспорту Adtranz, ставши лідером у Західній Європі з виробництва і обслуговування залізничного обладнання. Через рік Bombardier переводить свою штаб-квартиру транспортного підрозділу з Монреаля (Канада) до Берліна (Німеччина), бажаючи посилити позиції на європейському ринку обладнання для залізничного транспорту, найбільшому у світі. [9] Приєднання було схвалено комісією ЄС з конкуренції при виконанні низку умов, а саме вихід Bombardier зі спільного підприємства Adtranz/Stadler Stadler Pankow GmbH (продано Stadler Rail), збереженні Kiepe Electric постачальником та ELIN партнером протягом декількох років після операції. [15] Приєднання Adtranz зробило Bombardier виробником локомотивів поряд з існуючими лінійками вантажних вагонів, багатоцільових поїздів і трамваїв, а також вивело групу в бізнес з виробництва електричних двигунів.

Після придбання Adtranz в 2001 році Bombardier Transportation зробила основний упор в своїй стратегію на Європу, зберігши кілька заводами в Північній Америці для меншого північноамериканського ринку: [16]

• Виробництво вагонних візків було зосереджено у Зігені (Німеччина), Дербі (Англія) і на колишньому заводі ANF у Креспені (Франція);
• Виробництво кузовів вагонів було зосереджено у Баутцені і Герліц (Німеччина), Кальмарі (Швеція, завод був куплений в 2001 році і закритий в 2005), Дербі і Брюгге (Бельгія);
• Для остаточного складання були обрані заводи в Аахені і Геннігсдорфі (Німеччина), Амадорі (Португалія), Дербі, Креспене, Брюгге, Кальмарі і Праттельн (Швейцарія).

Крім того, деякі заводів мали спеціалізовані виробничі ролі, в тому числі, в Ческа-Липа (Чехія) та Вроцлаві (Польща), які стали постачальниками деталей і зварних конструкцій, заводи у Відні (Австрія) і Баутцені, що стали спеціалізуватися на виробництві Легких залізничних транспортних засобів (LRV), в той час як двоповерхові поїзди для німецького ринку було вирішено виготовляти в Герліц. Інші заводи були повністю або частково закриті. [17][18]

В 2004 році через надлишок потужностей з виробництва пасажирських поїздів Bombardier оголосив про програму реструктуризації, яка призвела до закриття кількох заводів; В тому числі, був закрита ділянка виробництва візків у Дербі та Вейкфілді, об'єкт технічного обслуговування у Донкастері; заводи у Праттельн, Кальмарі, Амадорі, Галле і Фечау. [17][19]

Наприкінці 2012 року Bombardier оголосив про закриття заводу в Аахені і скорочення чисельності робочої сили транспортного підрозділу на 1200 осіб. [20][21]

В 2014 році компанія отримала два великих замовлення: на 365 вагонів для Bay Area Rapid Transit (BART) [22] і контракт на суму 1,3 млрд фунтів стерлінгів з корпорацією Transport for London на постачання 65 поїздів Aventra для Crossrail і будівництво Ремонтного депо в Олд-Оук-Коммон [23]

У січні 2014 року уряд Угорщини націоналізував збиткове і маловикористовуваний підрозділ Bombardier в Дунакесі, придбавши 64,9% акцій за $ 7,8 млн. [24] У травні 2014 року Bombardier купила 100% акцій Rail Signaling Service (RSS), австралійської компанії, що спеціалізується на проектуванні та побудові рішень для передачі залізничної сигналізації. [25] У грудні 2015 року було закрито завод RSS у Меріборо. [26]

У травні 2015 року материнська компанія Bombardier Inc. оголосила, що має намір виділити Bombardier Transportation як окрему публічно торгуєму компанію, зберігаючи при цьому контроль як мажоритарний акціонер. [27] Лутц Бертлінген, президент і головний виконавчий директор Bombardier Transportation, заявив, що через це рішення компанія стане гибшою у своїй фінансовій політиці, а також потенційних придбань, що має дозволити їй краще підготуватися до очікуваного виходу на європейський ринок китайської компанії CRRC. [28] IPO планувалося на кінець 2015 року. [29] Наприкінці 2015 року державний інвестор Caisse de dépôt et placement du Québec (CDPQ) придбав частку в Bombardier Transportation за $ 1,5 млрд. Інвестиції, спочатку представлених 30% акцій, пізніше були оцінені в $ 5 млрд. Продаж частково потрібна була для продовження фінансування програми C-Series з боку материнської компанії, що втратила в 2015 році $ 4,6 млрд. [30][31]

Наприкінці 2015 року Національна залізнична компанія Бельгії уклала з консорціумом Bombardier/Alstom великий контракт на суму € 3,3 млрд на поставку тисяча триста шістдесят два двоповерхових пасажирських вагонів M7, на частку Bombardier довелося близько € 2,1 млрд. [32]

У серпні 2016 року Bombardier відкрив виробничу дільницю площею 6000 м² в Йоганнесбурзі (ПАР), що спеціалізується на виробництві електричного тягового обладнання (Mitrac). [33]

У грудні 2016, коли мова зайшла про 'складне ринкове становище', Bombardier оголосив про наміри 'стратегічної перебудови', через яку має бути скорочено до 2500 робочих місць. [34]

Наприкінці 2010-х років Bombardier зазнали додаткові витрати та сплатила штрафи за прострочення поставки нью-йоркському MTA, німецьку Deutsche Bahn, швейцарському SBB та London Overground. [35] Аналітики припускають, що з моменту придбання Adtranz, компанії, що вдвічі перевищує розмір Bombardier, Bombardier зазнала організаційні проблеми, на вирішення яких пішли роки. [36]

На 2018 рік Bombardier перетворився на 3-го за величиною виробника залізничного обладнання в Західному світі та на четвертий у світі, поперед нього були CRRC, Siemens та Alstom. [37][38][39]

У лютому 2020 року Alstom погодився придбати підрозділ Bombardier Transportation і підписав меморандум про взаєморозуміння між 5,8 та 6,2 млрд євро. Угода потребувала схвалення акціонерами Alstom на зборах, що відбулися у жовтні 2020 року, а також схвалення європейськими регуляторними органами. Основний акціонер Bombardier, Caisse de dépôt et place du Québec, вже погодився на продаж. [40][41] У липні 2020 року Європейська Комісія схвалила продаж. [42] Bombardier Inc. оголосила 1 грудня 2020 року про те, що транзакція буде закрита 29 січня 2021 року на суму 5,5 млрд євро. [43][44]