Campylobacter
Campylobacter — рід грам-негативних бактерій. Рухомі, з одним або двома полярними джгутиками, ці організми мають частково скривлену паличкоподібну форму та позитивні на оксидазу. Як мінімум декілька видів Campylobacter — патогени людини, найчастіше це C. jejuni і C. coli[1], які спричинюють кампілобактеріоз. C. fetus — часта причина мимовільних абортів рогатої худоби й овець, так само як і опортуністичні патогени людини.
? Campylobacter | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 мікрофотографія C. fetus за допомогою СЕМ | ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
Види | ||||||||||||
| ||||||||||||
Посилання | ||||||||||||
| ||||||||||||
Геноми кількох видів Campylobacter були секвенировані, щоб надати можливість вивчати їх механізми патогенності[2].
Патогенез
Ураження видами Campylobacter — одна з найзагальніших причин бактеріального гастроентериту людини[3]. У США 15 з кожних 100 тисяч людей щороку діагностують кампілобактеріоз, при цьому багато випадків залишаються незареєстрованими, тому до 0,5 % всього населення, можливо, щорічно несвідомо заражається бактеріями Campylobacter. Діарея, судоми, біль у животі й гарячка розвиваються через 2-5 днів після проникнення Campylobacter і в більшості людей хвороба перебігає протягом 7-10 днів. Вона іноді може бути смертельною, і в деяких (менш ніж 1 в 1000 випадках) індивідуумів розвивається синдром Гієна — Барре, при якому пошкоджуються нерви, що ведуть від спинного і головного мозку до решти частин тіла.
Кампілобактеріоз зазвичай спричинює C. jejuni, спіралевидна бактерія, яку часто знаходять у рогатій худобі, свинях і птахах, де вона живе як сапрофіт. Але хворобу також можуть спричинити C. coli (також знаходять у рогатій худобі, свинях і птахах), C. upsaliensis (знаходять у котів і собак) і C. lari (знаходять у морських птахів). Патогенні бактерії частіше за все потрапляють до людей через заражені харчові продукти, часто недосмажені або невірно приготовлені, забруднену питну воду або контакт із зараженою домашньою птицею та тваринами[4].
Представники Сampylobacter містять два тандемно розташовані гени флажедіну для руху: flaA і flaB. Ці гени піддаються інтергенетичним рекомбінаціям, зумовлюючи вірулентність.
Лікування
Інфекції людини, які спричинює Campylobacter, зазвичай лікують симтоматично, підтримкою гідратації організму й заміною втрачених солей при високих рівнях дегідратації і демінералізації. Еритроміцин може використовуватися для лікування дітей, а тетрациклін — для дорослих. Триметопрім-сульфатоксазол і ампіцилін неефективні проти Campylobacter.
Заражених птахів лікують енрофлоксацином і сарафлоксацином, часто ці препарати застосовуються масово для всіх птахів у зграї для знищення осередків інфекції. FDA розглядає заборону цієї практики, тому що вона часто не знищує всі бактерії Campylobacter, але призводить до виникнення бактерій, стійких до антибіотиків класу флюорохінолу.
Примітки
- Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology (вид. 4th ed.). McGraw Hill. ISBN 0-8385-8529-9.
- Fouts DE et al. (2005). Major structural differences and novel potential virulence mechanisms from the genomes of multiple Campylobacter species. PLoS Biol 3 (1): e15.
- Moore JE, et al. (2005). Campylobacter. Vet Res 36 (3): 351–82. PMID 15845230.
- Saenz Y, Zarazaga M, Lantero M, Gastanares MJ, Baquero F, Torres C (2000). Antibiotic resistance in Campylobacter strains isolated from animals, foods, and humans in Spain in 1997-1998. Antimicrob Agents Chemother 44 (2): 267–71. PMID 10639348 fulltext.