Eulixus

До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 7—22 мм[1]. Основні ознаки:

• передній край передньоспинки із лопатями за очима;
• очі не виступають з-за контурів голови;
• надкрила зверху і по боках без світлих смуг, вершини надкрил, кожна окремо, видовжені і загострені за вершиною черевця;
• кігтики при основі зрослися;
• черевце знизу густо, іноді лише по боках, вкрите волосками, але без косих плям з повстеподібних волосків.

Фото видів цього підроду див. на[2].

Типовий для роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів (див., наприклад,[3]) рослинами-господарями слугують рослини з родин Капустяні та Селерові. Імаго живляться їх зеленими частинами, яйця відкладають у стебла[4]. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками.

Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його центральної та східної частин. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. П'ять видів цього підроду входять до фауни України[5] (див. нижче). Один з них — ліксус катрановий (Lixus canescens) — занесений до Червоної книги України[6].

Наводимо перелік 31 виду цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[7]. Види української фауни позначені кольором:

• Lixus acutipennis (Roelofs, 1873) — Китай, Далекий Схід
• Lixus bidens Capiomont, 1874 — Південна Європа (від Франції до Болгарії)
• Lixus canescens Steven, 1829 — Румунія, Молдова, Україна, південь Європейської Росії
• Lixus capiomonti Faust, 1883 — Казахстан, Узбекистан
• Lixus christophi Faust, 1892 — Вірменія, південь Європейської Росії, Іран
• Lixus coloratus Petri, 1904 — Афганістан, Середня Азія, Казахстан, Західний і Східний Сибір
• Lixus desertorum Gebler, 1830 — Казахстан, Середня Азія, Іран, Західний Сибір
• Lixus divaricatus Motschulsky, 1861 — Західний та Східний Сибір, Китай, Далекий Схід
• Lixus dolus Faust, 1887 — Киргизстан
• Lixus fecundus Faust, 1892 — Казахстан, Середня Азія, Іран
• Lixus ferulae Ter-Minasian, 1985 — Таджикистан
• Lixus imitator Faust, 1892 — Казахстан, Середня Азія,
• Lixus iridis Olivier, 1807 — майже вся Європа, Північна Африка, Близький Схід, Туреччина, Іран, Казахстан, Західний та Східний Сибір, Монголія
• Lixus isfahanensis Gültekin, 2010 — Іран
• Lixus kiritshenkoi Ter-Minasian, 1985 — Таджикистан
• Lixus kraatzi Capiomont, 1875 — Україна, південь Європейської Росії, Закавказзя, Середня Азія, Туреччина, Казахстан, Монголія
• Lixus lateralis (Panzer, 1789) — Південь Європи (від Франції до Болгарії)
• Lixus morosus Faust, I887 — Єгипет
• Lixus myagri Olivier, 1807 — більша частина Європи, Закавказзя, Марокко, Єгипет, Сирія, Туреччина, Іран, Туркменістан, Західний та Східний Сибір
• Lixus professus Faust, 1885b — Іспанія, Алжир, Єгипет
• Lixus pubirostris Petri, 1904 — Іран, Середня Азія
• Lixus punctirostris Boheman, 1842 — Південь Європи від Балкан до півдня Європейської Росії
• Lixus pyrrhocnemis Boheman, 1842 — Сибір
• Lixus recurvus Olivier, 1807 — південь Європейської Росії, Закавказзя, Туреччина, Іран
• Lixus rectodorsalis Petri, 1904 — Туреччина
• Lixus reichei Capiomont, 1874 — Північна Африка
• Lixus siculus Boheman, 1835 — Італія, Єгипет, Туреччина
• Lixus sinuatus Motschulsky, 1849 — Балкани, Україна, Туреччина, південь Європейської Росії,
• Lixus tricolor Capiomont, 1876 — Казахстан, Західний Сибір
• Lixus turanicus Reitter, 1889 — Середня Азія
• Lixus umbellatarum (Fabricius, 1787) — Португалія, Іспанія, Франція, Італія, Північна Африка