Fairchild Republic A-10 Thunderbolt II

Війна у В'єтнамі продемонструвала ефективність використання дозвукових штурмовиків A-1, A-37, OV-10, T-28 для підтримки наземних військ. Проте було очевидно, що такі штурмовики потребують посиленого бронювання, оскільки в Південному В'єтнамі вони виявилися вразливими до вогню як великокаліберних кулеметів, так і ручної стрілецької зброї. Інтерес до літака-штурмовика виявляла в першу чергу Армія США, проте ініціативу було перехоплено ВПС США, які вкрай негативно ставилися до можливості появи в сухопутних військах своєї власної авіації. У 1966 році ВПС почали дослідження вимог до такого літака в межах програми «AX» (Attack eXperimental- ударний експериментальний). 6 березня 1967 року в 21 авіабудівну фірму було відправлено умови конкурсу на проектування недорогого броньованого штурмовика, який повинен був мати: швидкість не менше 650 км/год, високу маневреність на малій висоті, можливість базуватися на ґрунтових аеродромах, потужне гарматне озброєння і велику кількість вузлів зовнішньої підвіски.

У травні 1970 року для участі у фіналі конкурсу було обрано проекти компаній «Нортроп» і «Фейрчайлд-Рипаблик». Для виготовлення дослідного зразка Нортроп YA-9A було виділено 28900 тисяч доларів, для Фейрчайлд-Ріпаблік YA-10A  — 41,2 млн. Першим в повітря піднявся YA-10A (10 травня 1972 року), випередивши свого конкурента на двадцять днів. Для проведення порівняльних випробувань на авіабазі Едвардс було сформовано підрозділ JFT (Joint Test Force), що складався з льотчиків, які мали великий бойовий досвід. Порівняльні випробування почалися 24 жовтня 1972 року. На авіабазі Райт-Паттерсон проводили оцінку бойової живучості літаків із застосуванням зброї радянського виробництва. Крім того, обидва прототипи порівнювали зі штурмовиком A-7D, що був на озброєнні ВПС. У цілому YA-9A і YA-10A виявилися гідними суперниками, не маючи один перед одним вирішальних переваг. Літак Нортроп мав трохи вищу маневреність і розгінні характеристики — літак Фейрчайлд-Ріпаблік був економічнішим і простішим в обслуговуванні. Нарешті, в січні 1973 року було оголошено про перемогу в конкурсі YA-10A. Фірма «Фейрчайлд-Рипаблик» отримала перший контракт (159 млн доларів) на виробництво 10 передсерійних літаків.

Перший передсерійний YA-10A піднявся в повітря 15 лютого 1975 року. У вересні на нього вперше було встановлено штатну зброю — авіагармату GAU-8 «Евенджер» (до цього літаки літали з гарматою M61). Авіагармату GAU-8 було створено спеціально для «A-10» — і вона є однією з найпотужніших артилерійських систем, що будь-коли встановлювали на американських літаках. Ефективність її вогню випробовували на американських танках M48 і радянських Т-62, отриманих з Ізраїлю; з'ясувалося, що вона здатна знищити Т-62 (спровокувати пожежу і детонацію боєкомплекту) на дистанції до 1200 м.

У жовтні 1975 року злетів перший серійний A-10A, що отримав офіційну назву «Тандерболт» II на честь відомого винищувача-бомбардувальника Другої світової війни P-47 «Тандерболт». З березня 1976 року літаки почали надходити в підрозділи авіабази Девіс-Монте, штат Аризона. Перша ескадрилья A-10 набула боєготовності у жовтні 1977 року.

Серійне виробництво A-10 було завершено 1984 року після виробництва 715 літаків. Ціна одного літака — 4,1 млн доларів у цінах 1977 року, або 9,8 млн доларів у цінах 1998 року.

A-10 в польоті

Після надходження A-10 на озброєння ВПС США до нього довгий час ставилися як до «гидкого каченяти», що було зумовлено не тільки обмеженістю його застосування, але й зовнішнім виглядом, за який A-10 отримав прізвисько «Вортгоґ» (Warthog) — «бородавочник». Літак критикували, і ВПС навіть подумували про те, як би його позбутися, припускаючи використовувати в ролі штурмовика F-16 (точніше, його модифікацію A-16). 1990 року Конгрес США прийняв рішення про початок передачі «Тандерболт» до складу Армії, однак у листопаді того ж року було вирішено залишити в ВПС два авіакрила A-10. Несподівано успішне застосування A-10 в ході війни в Перській затоці поставило крапку в суперечках про долю літака і довело його необхідність.

1994 року штурмовики A-10 перебували на озброєнні чотирьох тактичних винищувальних авіакрил ВПС США (20-го, 23-го, 57-го, 355-го), а також підрозділів резерву (442-го та 917-го тактичних винищувальних авіакрил і 930-ї винищувальної авіагрупи). У ВПС Національної гвардії вони були в п'ятьох авіагрупах (103-я, Коннектикут; 104-та, Массачусетс; 110-та, Мічиган; 111-та, Пенсільванія; 175-та, Меріленд). За кордоном вони базувалися у Великій Британії і Південній Кореї. Число літаків «Тандерболт», що перебувають на озброєнні, поступово знижується. На 2007 рік в експлуатації було 356 літаків цього типу, в тому числі 203 — у регулярних підрозділах ВПС, 51 — у резервних підрозділах, 102 у ВПС Національної гвардії[1]. Тим не менш, ВПС США планують зберігати A-10 на озброєнні як мінімум до 2028 року[2].

A-10 не постачали на експорт. У різний час ним цікавилися Австралія, Велика Британія, Бельгія, ФРН, Південна Корея, Японія, однак військові бюджети цих країн не дозволяли купувати вузькоспеціалізований важкий штурмовик, в результаті чого перевага у всіх випадках віддавалася багатоцільовим винищувачам-бомбардувальникам. У 1993—1994-х передбачали продати 50 «Тандерболт» Туреччині, проте це рішення було скасовано.

A-10 на авіабазі Баграм, Афганістан

Перше бойове застосування штурмовика A-10 відбулося під час війни в Перській затоці 1991 року. Усього в операції було задіяно 144 літаки цього типу, які виконали приблизно 8100 бойових вильотів, втративши 6 машин[3] (в середньому одна втрата на 1350 вильотів). На подив багатьох спостерігачів, непоказний дозвуковий штурмовик став одним із «героїв» війни поряд з винищувачем F-15 і ударним літаком-«невидимкою» F-117. За американськими даними, «Тандерболти» знищили понад 1000 іракських танків (більше, ніж будь-які інші американські літаки), 2000 інших одиниць військової техніки і 1200 стволів артилерії; навіть якщо взяти до уваги, що початкові оцінки втрат іракської армії були завищені, A-10 все одно опинився в числі найефективніших американських літаків цієї війни, перевершивши спеціалізований протитанковий вертоліт AH-64 «Апач». Рівень боєготовності A-10 становив 95,7 %, що також було рекордом для тактичних літаків ВПС США в ході операції «Буря в пустелі». В одному вильоті пара «Тандерболтів» знищила 23 іракські танки і пошкодила 10; під час полювання за пусковими установками оперативно-тактичних ракет «Скад» A-10 за одну ніч знищили 6 стаціонарних, 3 тимчасові і 3 мобільні пускові установки[4]. За час бойових дій штурмовики збили два іракські вертольоти (Мі-8 і, ймовірно, MBB Bo 105).

В операції «Буря в пустелі» вперше було продемонстровано живучість A-10. Один з «Тандерболтів» отримав тяжке ушкодження крила; за словами наземного техніка, «жоден інший літак не повернувся б на базу [з таким ушкодженням]». Єдиним слабким місцем A-10 виявилася його «схильність» до інцидентів «дружнього вогню», відзначена пізніше також в інших військових конфліктах. Це викликано специфікою бойової роботи літака-штурмовика, що частіше за все діє поблизу своїх військ. Наприкінці січня, під час бою за Рас-ель-Хафджі, A-10 знищив ракетою «Мейверік» бронетранспортер LAV-25 морської піхоти США, при цьому загинуло 7 американців. Місяць потому A-10 атакував британські бойові машини піхоти, що призвело до загибелі 9 британців.

З авіабаз на території Італії «Тандерболт» брали участь у військової операції НАТО проти Союзної Республіки Югославії 1999 року. Втрат не було, проте знову підтвердилася висока живучість «Вортгоґа», коли 2 травня літак цього типу здійснив аварійну посадку в аеропорту Скоп'є (Північна Македонія) на одному двигуні. Другий його двигун було відстрілено (і пізніше його показували на югославському телебаченні). Наслідки застосування A-10 на Балканах дали себе знати на початку 2001 року, коли розгорівся скандал навколо снарядів з урановим сердечником, використовуваних авіагарматою GAU-8. Як з'ясувалося, над Косово «Тандерболти» випустили понад 30 тис. цих снарядів[5], і висловлювалися припущення, що ці снаряди можуть завдати шкоди здоров'ю розміщених у Косово миротворців країн НАТО.

З 2001 року A-10 беруть участь в операції міжнародної коаліції в Афганістані. Певний час вони базувалися на летовищі Баграм під Кабулом.

Пошкодження, отримані літаком капітана Кім Кемпбелл над Іраком

В операції «Свобода Іраку» у березні-квітні 2003 року брали участь загалом 60 штурмовиків A-10. Один літак було збито 7 квітня в районі Багдадського міжнародного аеропорту. Інший «Тандерболт» отримав важкі пошкодження (пошкоджено один двигун, відмовила гідравлічна система, було сотні пробоїн у крилі, оперенні і фюзеляжі літака), проте пілот капітан Кім Кемпбелл зуміла успішно посадити свій літак на авіабазі. Після завершення основної фази бойових дій і з початком партизанської війни A-10 продовжували застосовувати в Іраку.

У перші дні вторгнення коаліційних військ до Іраку A-10 виявилися причетними принаймні до двох випадків «дружнього вогню». У першому з них «Тандерболт» через помилку авіанавідника морської піхоти атакували свій підрозділ морських піхотинців під час битви за Насирія, що призвело до загибелі принаймні 1 американця. У дійсності число загиблих могло бути більшим, оскільки всього в ході битви загинуло 18 морських піхотинців, і лише у 8 з них (за станом на 2004) причиною смерті був однозначно названий вогонь супротивника[6]. Інший інцидент отримав набагато більший розголос. 28 березня пара A-10 атакувала і вивела з ладу чотири бойові машини британських військ, при цьому загинув 1 британський військовослужбовець. У 2007 році відеозапис цього нападу невідомим чином потрапив у розпорядження британської газети «The Sun», причому було названо ім'я одного з пілотів, які брали участь в інциденті[7].

Проекції A-10A

• YA-10A: Перші 2 прототипи.
• A-10A: одномісний літак повітряної підтримки наземних сил. Єдина модифікація, що випускалася серійно.
• OA-10A: «О» — означає Observation. Одномісний літак повітряного контролю. За конструкцією і бортовим устаткуванням відрізняється від A-10A підвісними модулями з додатковою електронікою і засобами радіоелектронної протидії, призначений виключно для взаємодії з сухопутними військами і застосовується в бойових цілях тільки у виняткових випадках.
• Night/Adverse Weather A-10 (YA-10B): двомісний прототип для нічної і всепогодної роботи. Побудовано 1 машину. Серійно не виробляли.
• A-10C: оновлена модель A-10. Оснащений сучасним цифровим обладнанням, здатний нести високоточну зброю з лазерною системою наведення. Перші A-10C надійшли на озброєння в 2006 році. До 2011 року заплановано переобладнати на цю модифікацію всі A-10, що залишаються на озброєнні. Вартість програми оцінюється в 420 млн доларів[8].

• Авіабаза Девіс-Монте — тут базується провідна навчальна частина ВПС США з підготовки пілотів A-10 і ОА-10
• Cessna A-37 Dragonfly
• Ling-Temco-Vought A-7 Corsair II
• Republic P-47 Thunderbolt

• «Заграничное военное обозрение», № 11/1978, капитан В. Антонов, А. Караулин, Американський штурмовик А-10А, с.53-59 (рос.)

• Історія A-10 Thunderbolt II (рос.)
• A-10 на сайті globalsecurity.org (англ.)
• A-10 на сайті Федерації американських вчених (англ.)