Larinus

До цього роду відносяться жуки малого, середнього та досить великого розміру, довжина їхнього тіла знаходиться у межах 4-20 мм. Основні ознаки[1]:

• ширина голови трохи більша за її довжину, з не опуклими очима;
• передньоспинка поступово звужується до переду, з «шийкою» біля переднього краю, звичайно густо вкрита тонкими крапками, серед яких розкидані крупні крапки;
• вусикові борозенки не доходять до нижнього краю очей;
• довжина надкрил не більша або ледь більша за свою ширину у плечах, вкриті поздовжніми пласкими крапковими рядами, проміжки між якими вкриті дрібними крапками або зморшками, вершини надкрил закруглені разом і не витягнуті на кінцях;
• зверху тіло вкрите коротенькими сіруватими, сірувато-жовтуватими або білими волосками або волосоподібними розщепленими лусочками, це покриття рівномірне або утворює скупчення-плями.

Зверху й знизу тіло жуків роду Larinus вкрите густими короткими волосками	Булава вусиків в усіх ларинусів не різко відокремлена від джгутика вусиків	Подивіться збільшений варіант цього фото: передньоспинка жука Larinus turbinatus вкрита дрібними та крупними крапками

Добірку фотографій видів цього роду див. на[2].

Життєвий цикл видів роду Larinus тісно пов'язаний із рослинами з родини айстрових[3][4]. Активні імаго з'являються у природі у середині-наприкінці весни. Вони живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладаються по одному у суцвіття-кошики. Личинки живляться незрілими сім'янками і оточуючими тканинами і заляльковуються у камері, що має власні стінки. Жуки нового покоління зимують поза кормовими рослинами, під каміннями, у підстилці, верхньому шарі ґрунту[5].

Ареал роду надзвичайно широкий. Види роду Larinus мешкають у Палеарктиці, Індо-Малайській області, Афротропіці (включаючи Мадагаскар), деякі види інтродуковані до Неарктики і Австралійській області[4].

Рід є одним з найбільших в підродині Lixinae. Описано близько 200 видів цього роду [1], з яких приблизно 100 видів є мешканцями Палеарктики[4]. В фауні Україні щонайменше 23 види ларинусів[6], один з яких є, ймовірно, ендеміком України (див. нижче).

Усі відомі види розподілено на п'ять підродів:

• Cryphopus
• Hovalarinus
• Larinus (підрід)
• Larinomesius
• Phyllonomeus

Щодо 11 палеарктичних видів Larinus таксономісти утруднюються віднести їх до якогось підроду. Наводимо перелік цих видів:

• Larinus afghanicus Ter-Minasian, 1988 — Афганістан
• Larinus badghysensis Ter-Minasian, 1982 — Туркменістан
• Larinus brevirostris Hochhuth, 1851- Закавказзя, Туреччина
• Larinus capiomonti Faust, 1885 — Казахстан, Середня Азія
• Larinus exclusus Faust, 1891 — Середня Азія
• Larinus liliputanus Faust, 1890 — Іран, середня Азія, Китай
• Larinus marginicollis Gistel, 1857 — Україна
• Larinus ochroleucus Capiomont, 1874 — Закавказзя, Туреччина, Іран, Середня Азія, Китай
• Larinus pachyrrhinus Petri, 1907 — Туркменістан
• Larinus reitteri Faust, 1889 — Вірменія
• Larinus turcmenus Iablokoff-Khnzorian, 1990 — Туркменістан

Серед цього роду є види, які при масовому розмноженні можуть завдавати шкоди культивованим айстровим (сафлору та ін.), рідкісним видам флори, що зникають. Декілька видів акліматизовані за межами свого природного ареалу для пригнічення популяцій інтродукованих бур'янів.