Lixoglyptus

Зовнішній вигляд

Жуки цього роду мають середні розміри, довжина їх тіла сягає 9—16  мм. Основні ознаки[1]:

  • головотрубка паралельно бічна, не має серединного кіля і у довжину приблизно така сама, як передньоспинка.
  • передньоспинка нерівномірно вкрита крупними та дрібними крапками і не має перетяжки перед своєю вершиною;
  • вершини надкриллів закруглені разом, не видовжені за черевцем і коли дивитись знизу, не виступають з-під черевця у вигляді китичок;
  • бічний край передньоспинки й надкриллів із густою білою смугою, яка займає 1-2  проміжки між поздовжніми крапковими рядами, причому крайні проміжки надкриллі лишаються свого;
  • основи передньоспинки та надкриллів вкриті зернами;
  • лапки широкі, кігтики зрослися при основі.

Спосіб життя

Хоча зовні види Lixochellus дуже схожі на жуків з роду Lixus, їх життєвий цикл підтверджує спорідненість з рештою Cleonini. Зокрема, їх личинка розвивається у корінні дроку[2], рокитника та віничника[1] (родина Бобові).

Географічне поширення

Ареал роду охоплює західну частину півдня Палеарктики (див. нижче)[3].

Класифікація

У цьому роді описано два види[3]:

  • Lixoglyptus mogadons (Heyden, 1887) — Марокко
  • Lixoglyptus spartii (Olivier, 1807) — Марокко, Португалія, Іспанія, Франція, Італія, південь Європейської частини Росії

Примітки
  1. Тер-Минасян M. E. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР: Цветожилы и стеблееды (триба Lixini). —Л.: Наука, Ленингр. отд., 1967, c. 118
  2. Lixus spartii
  3. Meregalli M. & Fremuth J.: Cleonini, p. 446. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700  pp.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.