Lixomorphus

Зовнішній вигляд

Жуки цього роду мають середні розміри, довжина їх тіла сягає 12—17 мм. Основні ознаки[1] [2]:

  • головотрубка від середини розширена до вершини, з невисоким серединним кілем, трохи зігнута донизу;
  • очі овальні, звужені донизу, навколо очей — білувате кільце;
  • передньоспинка звужена до переду, вкрита дрібними зернятками, має перетяжку біля переднього краю;
  • 1-й членик джутика вусиків довший за 2-й, булава вусиків видовжена, тонка і коротша за весь джгутик;
  • надкрилля вкриті зернятками і нечисленними щетинками, трохи розширені, а у вершинній третині різко звужені і їх вершини закруглені разом, не видовжені за черевцем;
  • тіло щільно вкрите пилкоподібним нальотом, зверху він гірчичного кольору, з боків, на головотрубці, ногах, а інколи й на передньоспинці — рожевого;
  • видовжений 1-й членик лапок довший за поперечний 2-й, кігтики зрослися.

Спосіб життя

Вивчений у одного виду Lixomorphus algirus (синонім Lixomorphus ocularis). Він дає одне покоління на рік. Його життєвий цикл пов'язаний зі щавлями. У квітні-травні відкладаються яйця — у ґрунт навколо кормової рослини та на її кореневу шийку. Личинка годуються у ній і заляльковуються у вересні. Імаго нового покоління з'являються у тому ж вересні, деякий час годуються на щавлі. Зимують у ґрунті та під камінням[3].

Географічне поширення

Ареал роду охоплює західну частину півдня Палеарктики (див. нижче)[4].

Класифікація

У цьому роді описано два види[4]:

  • Lixomorphus algirus (Linnaeus, 1758) — Іспанія, Франція, Італія, Хорватія, Алжир, Туніс
  • Lixomorphus apfelhecki Zumpt, 1938 — Туреччина

Практичне значення

Lixomorphus algirus потенційно може шкодити сортам щавлю, що культивуються. Разом з тим, пропонувалося використовувати його як гербіфага проти пасовищного бур'яну — щавлю кучерявого у США[3] та Австралії[5].

Примітки

  1. Skuhrovec J., Stejskal R., Trnka F., Gosik R. Digital-Weevil-Determination for Curculionoidea of West Palaearctic. Tranaslpina: Cleonini.
  2. http://www.actaplantarum.org/floraitaliae/viewtopic.php?t=45574
  3. Campobasso G., Murano F. Laboratory and field biology of Lixomorphus ocularis (Fabricius) (Coleoptera, Curculionidae) // Fragmenta Entomologica, 1988, v. 10, №  2, p.  309–316. http://www.cabdirect.org/abstracts/19901143116.html;jsessionid=DC676DF2693DC26A5D91AF340A1A94A6%5Bнедоступне+посилання+з+вересня+2019%5D"
  4. Meregalli M. & Fremuth J.: Cleonini, p. 446. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol.  8. Leiden, Brill. 700  pp.
  5. Cullen J., Julien M., McFadyen R. Biological Control of Weeds in Australia. CSIRO Publ., 2012, р. 512
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.