Lixomorphus

Жуки цього роду мають середні розміри, довжина їх тіла сягає 12—17 мм. Основні ознаки[1] [2]:

• головотрубка від середини розширена до вершини, з невисоким серединним кілем, трохи зігнута донизу;
• очі овальні, звужені донизу, навколо очей — білувате кільце;
• передньоспинка звужена до переду, вкрита дрібними зернятками, має перетяжку біля переднього краю;
• 1-й членик джутика вусиків довший за 2-й, булава вусиків видовжена, тонка і коротша за весь джгутик;
• надкрилля вкриті зернятками і нечисленними щетинками, трохи розширені, а у вершинній третині різко звужені і їх вершини закруглені разом, не видовжені за черевцем;
• тіло щільно вкрите пилкоподібним нальотом, зверху він гірчичного кольору, з боків, на головотрубці, ногах, а інколи й на передньоспинці — рожевого;
• видовжений 1-й членик лапок довший за поперечний 2-й, кігтики зрослися.

Вивчений у одного виду — Lixomorphus algirus (синонім — Lixomorphus ocularis). Він дає одне покоління на рік. Його життєвий цикл пов'язаний зі щавлями. У квітні-травні відкладаються яйця — у ґрунт навколо кормової рослини та на її кореневу шийку. Личинка годуються у ній і заляльковуються у вересні. Імаго нового покоління з'являються у тому ж вересні, деякий час годуються на щавлі. Зимують у ґрунті та під камінням[3].

Ареал роду охоплює західну частину півдня Палеарктики (див. нижче)[4].

У цьому роді описано два види[4]:

• Lixomorphus algirus (Linnaeus, 1758) — Іспанія, Франція, Італія, Хорватія, Алжир, Туніс
• Lixomorphus apfelhecki Zumpt, 1938 — Туреччина

Lixomorphus algirus потенційно може шкодити сортам щавлю, що культивуються. Разом з тим, пропонувалося використовувати його як гербіфага проти пасовищного бур'яну — щавлю кучерявого у США[3] та Австралії[5].