Серена Вільямс

Річард Вільямс намагався тренувати всіх своїх дочок. Якщо Етунда виявилася мало пристосованою для спорту, то Іша мала добрі задатки, реалізувати які завадила хвороба спини, а Ліндрея зуміла пробитися в збірну коледжу. Але головний успіх прийшов до двох молодших дочок Вільямса.

У своїй автобіографії Серена Вільямс наводить сімейну легенду, згідно з якою тенісна кар'єра Вінус та її власна планувалися ще до їх народження. Одного разу Річард Вільямс випадково почув, що переможниця Відкритого чемпіонату Франції Вірджинія Рузіч одержала за перемогу в турнірі сорок тисяч доларів — більше, ніж він заробляв за весь рік. Після цього він сказав дружині: «Ми маємо народити ще двох дітей і зробити з них тенісних зірок». З цього моменту вони з Орасін почали інтенсивно освоювати тенісну техніку, щоб у майбутньому мати можливість передати навички дітям[11]. У березні 1983 року, коли Вінус було менш як три роки, а Серені півтора, Річард перевіз сім'ю з безнапасного Лонг-Біч, де виплачував за іпотечною позикою за величезний будинок понад тисячу доларів щомісяця, до нетрів Комптона (округ Лос-Анджелес). Однією з причин був факт, що місячна виплата за будинок в Комптоні була майже в десять разів меншою, а це залишало більше грошей на тренування, але головним чинником було переконання Річарда, що тільки в негритянських гетто виростають справжні бійці, якими він хотів бачити своїх дітей[12].

Серена почала грати в теніс у три роки, коли її сім'я жила в Комптоні, слідом за Вінус, яка була старшою на 15 місяців. В автобіографії вона пише, що батько дав їй у руки ракетку стандартних розмірів (на дитячі ракетки грошей не було) і почав накидати їй через сітку м'ячі, поки вона не почала по них влучати[13]. Надалі Серена стала регулярно брати участь у сімейних тренуваннях. Тренування проходили на публічних кортах. Річард Вільямс, який став першим тренером своїх дочок, згадує, що вони були в огидному стані — з гнилими й рваними сітками, їх потім замінили на сталеві[14]. Навіть і за такі корти йому довелося витримати бій з місцевими наркоторгівцями, які уподобали цей район для свого бізнесу[15]. Поступово тренування Вінус і Серени ставали інтенсивнішими, поки не стали проходити щоденно, включаючи вихідні, по три-чотири години, а іноді й двічі на день — вранці перед школою, і після школи до темряви[16].

Річард Вільямс від самого початку прагнув, щоб його дочки навчалися в найкращих майстрів. Серена згадує, що коли їй було сім, батько зумів організувати їм з Вінус персональне тренування з провідними чорношкірими тенісистками того часу — Зіною Гаррісон і Лорі Макніл, а іншим разом записав їх на турнір «Молодість проти досвіду», де Вінус змогла зіграти проти чемпіонки Австралії 1938 року Додо Чені[17].

Як згадують і сама Серена, і її старша сестра, в дитинстві зовнішня різниця між ними була разючою. Якщо Вінус «завжди була Вінус» — високою, могутньою, агресивною на корті — то Серена була маленькою і худою, але з усіх сил намагалася не відставати у своєму спортивному розвитку[18][19]. У вісім років вона самостійно, без відома батька, записалася на участь у дитячому турнірі, в якому брала участь Вінус. У турнірі брали участь дівчатка віком до десяти років, і Серена була чи не наймолодшою серед гравчинь, проте зуміла дійти до фіналу, де розгромно програла Вінус. Хоча, як визнає Серена в автобіографії, вона об'єктивно на той момент грала гірше за сестру, її гіркота від поразки була настільки великою, що Вінус запропонувала їй помінятися призами, сказавши, що їй завжди більше подобалося срібло, ніж золото. Вільямс-молодша досі зберігає кубок, який вона виміняла в сестри, на своєму столику біля ліжка. Надалі батько, щоб дочки не перетиналися одна з одною в офіційних змаганнях, записував Вінус у вікову групу до 12 років, а Серену — на одну вікову категорію молодше[20]. Коли Вінус було 10, а Серені 9 років, Річард розіслав листи до провідних тенісних шкіл США, запрошуючи тренерів приїхати й подивитися на його дочок. Єдиним, хто відгукнувся на пропозицію, був Рік Маччі — керівник тенісної академії з Флориди. Маччі був вражений достатньо, щоб погодитися навчати дівчаток безкоштовно, і Вільямс перебралися до Флориди[21].

1991 року Серена займала першу позицію в національному рейтингу серед дівчаток віком до 10 років з балансом перемог і поразок 46-3[22], але після цього в юніорських змаганнях участі не брала аж до початку професійної кар'єри. Річард припинив участь дочок у молодіжних турнірах, оскільки побоювався розвитку у них зіркової хвороби й водночас не хотів занадто ранньої професіоналізації, через яку дівчатка були б позбавлені звичайного дитинства[23] (рішення було погоджено з Ріком Маччі, у якого тоді займалися Вінус і Серена[24]). Цей же підхід «передусім сім'я» він сповідував і надалі, коли Вінус і Серена були доручені турботам тренера Дейва Райнеберга, який працював з ними в 1990-х роках: якщо Річардові здавалося, що його дочки перевантажують себе, то він влаштовував перерву в тренуваннях на день, а то й на тиждень. При цьому, однак, іншим разом він поводився максимально жорстко під час тренувань: Райнеберг згадував, що коли Річард виконував функції лайнсмена в тренувальних матчах Серени, він навмисне підсуджував її суперниці, щоб її «загартувати», і часом такі тренування закінчувалися істериками з киданням ракеткою[25].

Свій перший матч на професійному турнірі Вільямс-молодша провела в 14 років, у листопаді 1995 року у Квебеку. На відміну від Вінус, яка на своєму дебютному турнірі за рік до цього не лише пройшла до другого кола, але й ледь не перемогла в ньому другу ракетку світу Аранчу Санчес-Вікаріо, для Серени перша гра на професійному рівні закінчилася розгромом, що показало, що вона ще не готова до таких змагань. Однак цей єдиний матч забезпечив їй можливість у наступні два роки й далі виступати в професійних турнірах, оскільки з 1996 року набули чинності нові вікові обмеження, за якими участь у професійному турі ставала можливою лише з 16 років. Тепер же Серена могла продовжувати тренуватися і чекати на свій час[26]. Після поразки у Квебеку вона не виступала понад рік, продовжуючи посилено тренуватися в Райнеберга, на заняттях якого до неї з сестрою приєдналася колишня тенісистка з першої десятки рейтингу Кеті Ріналді-Станкел[27]. Нарешті, 1997 року Серена знову приєдналася до професійного WTA-туру, і вже в березні її батько зробив гучну заяву для преси, передбачивши, що вона буде більш небезпечною суперницею для інших тенісисток, ніж її старша сестра, оскільки вона більш агресивна і більш універсальна[28]. Серена стала швидко просуватися вгору в тенісній ієрархії. Вже до кінця свого першого сезону вона пройшла шлях у рейтингу від 453-го до 99-го місця[29]. На турнірі WTA в Чикаго Серена, яка займала 304-те місце в рейтингу, вийшла у півфінал після перемог над двома суперницями з першої світової десятки — Марі П'єрс і Монікою Селеш. Ці перемоги зробили її володаркою найнижчого місця в рейтингу в історії, якій вдалося обіграти двох суперниць з Top-10 на одному турнірі (цей рекорд через 12 років побила Кім Клейстерс, яка поверталася в професійний теніс)[30].

На початку 1998 року Серена здобула ще кілька перемог над сильними суперницями, зокрема над однією з провідних тенісисток світу Ліндсі Девенпорт на турнірі в Сіднеї, хоча невдовзі після цього й поступилася старшій сестрі у другому колі свого першого турніру Великого шлема — Відкритого чемпіонату Австралії. Ці результати надзвичайно підвищили її самооцінку, і вона оголосила, що здатна грати в чоловічому професійному турі й обігравати суперників нижче 200-го номера в рейтингу. Її виклик прийняв 30-річний німецький тенісист Карстен Браш — 226-та ракетка світу. Браш розгромив молодшу Вільямс у товариському матчі з одного сету з рахунком 6:1, покурюючи сигарети в перервах між геймами; Дейв Райнеберг згадує, що вранці перед матчем Браш також встиг зіграти партію в гольф і випити кілька кухлів пива. Розгром не збентежив сестер Вільямс, які залишилися при думці, що їм до снаги змагатися з чоловіками професіоналами[31]. У певному сенсі ця заява виявилася справедливою: упродовж сезону, що залишався, Серена виграла два турніри Великого шлема в змішаному парному розряді — Вімблдонський турнір та Відкритий чемпіонат США, обидва з білоруським спортсменом Максимом Мирним, а інші два турніри Великого шлема в тому сезоні виграли Вінус і Джастін Гімелстоб[32]. У парі з Вінус Серена завоювала також перші в кар'єрі титули на турнірах WTA — таким чином вони стали третьою в історії парою сестер, які вигравали турніри на цьому рівні. Хоча успіхи Серени в одиночному розряді не могли зрівнятися з її досягненнями в парах, але вона встановила новий рекорд, обігравши свою п'яту суперницю з першої десятки рейтингу вже у своєму шістнадцятому матчі на професійному рівні (попередній рекорд належав Ліндсей Девенпорт, що домоглася цього показника до свого 33-го матчу), і в червні увійшла до числа 20 найсильніших тенісисток світу. За підсумками сезону її визнали «новачкою року» як Жіноча тенісна асоціація[33], так і журнал Tennis[34].

У першій половині 1999 року 17-річна Серена виграла з Вінус Відкритий чемпіонат Франції в жіночому парному розряді, завоювавши вже третій за кар'єру титул на турнірах Великого шлема. У серпні на Відкритому чемпіонаті США вона була посіяна під сьомим номером в одиночному розряді, але в ході турніру переграла у чвертьфіналі Моніку Селеш, у півфіналі чинну чемпіонку Ліндсей Девенпорт і в фіналі — Мартіну Хінгіс, яка нещодавно очолила рейтинг WTA, ставши чемпіонкою. Таким чином, на шляху до перемоги Серена обіграла трьох з чотирьох найсильніших тенісисток світу — за винятком власної старшої сестри Вінус, яка займала в рейтингу третє місце. Вона стала таким чином другою в історії тенісу афроамериканкою, що перемагала на турнірах такого рівня після Алтеї Гібсон (1958). Серед чоловіків до неї цього досягнув лише Артур Еш)[35]. Вінус приєднається до молодшої сестри в цьому списку тільки наступного року на Вімблдонському турнірі[36]. Тріумф на Відкритому чемпіонаті США став не єдиним успіхом Серени в одиночному розряді за рік — усього вона здобула п'ять перемог, зокрема перемогла на престижному турнірі в Індіан-Веллс Штеффі Граф, яка до цього виграла двадцять фіналів поспіль[34]. Вільямс-молодша завершила індивідуальний сезон виграшем Кубка Великого шлема — турніру тенісистів, які показали найкращі результати в турнірах Великого шлема цього року. Серена, яка перемогла Вінус у фіналі, стала другою після старшої сестри (торішньої переможниці) і останньою володаркою цього трофею серед жінок — наступного року Кубок Великого шлема об'єднали з підсумковими турнірами турів АТР і WTA. До успіхів в одиночному і парному розрядах Серена додала наприкінці сезону також командний титул — збірна США за її участі завоювала Кубок Федерації, головний командний трофей жіночого тенісу.

У 2000 році Серена продовжувала залишатися однією з провідних тенісисток світу, п'ять разів зігравши у фіналах турнірів в одиночному розряді й вигравши три з них. Цього результату вона домоглася попри пропущений майже повністю через травму коліна ґрунтовий сезон, включаючи Відкритий чемпіонат Франції. Пізніше вона зазнала травми лівої ступні, яка змусила її здати фінал престижного турніру в Монреалі Мартіні Хінгіс і пропустити Підсумковий чемпіонат WTA наприкінці року. Торішній успіх на Відкритому чемпіонаті США їй повторити не вдалося — найкращим результатом на турнірах Великого шлема в одиночному розряді став вихід у півфінал на Вімблдоні, де вона програла Вінус (після цього матчу в пресі почали з'являтися натяки на те, що його результат був визначений заздалегідь Річардом Вільямсом — батьком і тренером обох учасниць[37]). У парі з сестрою Серена перемогла спочатку на Вімблдоні, а потім і на Олімпійських іграх в Сіднеї, але, попри це, закінчила рік лише на 54-му місці в рейтингу в парному розряді (і на шостому в одиночному)[38].

На початку 2001 року в спортивній кар'єрі сестер Вільямс сталася подія, наслідки якої відчувалися і десять років по тому. На турнірі в Індіан-Веллс Серена, як і за рік до того на Вімблдоні, зустрічалася з Вінус у півфіналі. Незадовго до початку гри Вінус знялася зі змагань, посилаючись на погане самопочуття (за спогадами Серени, її сестра намагалася це зробити протягом усього часу після виснажливого чвертьфіналу проти Олени Дементьєвої, але адміністрація турніру з незрозумілої причини тягнула зі скасовуванням до останнього і так згодом і не визнала свою помилку[39]). Публіка, що зібралася на трибунах в очікуванні «рідкісного видовища», зустріла повідомлення про скасовування матчу свистом і улюлюканням, а через два дні, коли Серена грала у фіналі проти бельгійки Кім Клейстерс, освистувала її впродовж усього матчу. Свистом і расистськими репліками зустріли й появу поряд з кортом Вінус і Річарда Вільямса. Тоді батько Серени повернувся до крикунів на трибунах і повторив відомий як «Влада чорним» (Black Power) демонстративний жест Томмі Сміта і Джона Карлоса з Олімпійських ігор у 1968 році, піднявши вгору стиснуту в кулак руку. Після турніру він стверджував, що один з уболівальників погрожував «здерти з нього шкуру», і називав те, що трапилося «найгіршим проявом расизму відтоді, як вбили Мартіна Лютера Кінга». Після цього інциденту сестри Вільямс відмовилися виступати в Індіан-Веллс, продовжуючи бойкотувати турнір упродовж усієї подальшої кар'єри, попри спроби примирення з боку його директора Чарлі Пасарелла (Серена вперше погодилася взяти участь у ньому лише через 14 років, 2015 року[40]). Інцидент 2001 року залишається плямою на репутації загалом шанованого турніру[41] і є підставою для тверджень про збереження в тенісі расової дискримінації; супротивники цього погляду звинувачують Річарда Вільямса в навмисному роздмухуванні расового питання ще в попередні роки з метою виховати в дочок «відчуття облоги».

З погляду спортивних результатів сезон 2001 року був схожий на попередній — як і 2000 року, Серена закінчила його на шостому місці в рейтингу після того, як виграла три турніри в одиночному розряді, першим з яких став турнір в Індіан-Веллс, а останнім — Підсумковий турнір WTA. На завершальному змаганні року посіяна сьомою з-поміж 16 учасниць Серена обіграла у чвертьфіналі сіяну четвертою Жустін Енен[42], а у фіналі повинна була зустрітися з другою ракеткою світу Девенпорт, але та, зазнавши травми коліна, навіть не вийшла на корт. Крім цих перемог на рахунку Серени був також вихід у другий за кар'єру фінал Відкритого чемпіонату США, але там на її шляху, як і за рік до цього на Вімблдоні, знову стала старша сестра. Це був перший фінал турніру такого рівня, розіграний між сестрами, від 1884 року, коли у фіналі Вімблдонського турніру зійшлися Мод Вотсон та її сестра Ліліан. До трьох титулів в одиночному розряді Серена додала один у жіночих парах, вигравши з Вінус Відкритий чемпіонат Австралії. Таким чином, вже до 20 років вона стала володаркою кар'єрного «Золотого шолому» в жіночих парах, вигравши в різні сезони всі чотири турніри Великого шлема (Відкриті чемпіонати Франції та США 1999 року, Вімблдон 2000 і Відкритий чемпіонат Австралії 2001 року) і Олімпійські ігри[43].

Серена Вільямс на турнірі в Сіднеї, січень 2002 року

Наприкінці 2001 року в житті Серени відбулася ще одна важлива подія — обірвався її роман з професійним футболістом, якого вона в автобіографії називає не інакше, як «Такий-то і такий-то» (англ. So-and-So; судячи з усього, мова йде про гравця «Вашингтон Редскінз» Лавара Аррінгтона[44]). Серена згадує, що відразу після того, як «Такий-то і такий-то» переніс важку хворобу, під час якої вона була біля нього невідлучно, він перестав їй телефонувати та відповідати на її дзвінки. Для закоханої 19-річної дівчини це було важким ударом, але зате після цього в неї прокинулася спортивна злість і бажання показати колишньому коханцеві, як багато він втратив[45]. Хоча 2002 рік Серена розпочала з травми правої щиколотки, що змусила її зійти з дистанції на турнірі в Сіднеї та пропустити Відкритий чемпіонат Австралії, але продовження сезону стало для Вільямс-молодшої тріумфальним. Вона на піку форми підійшла до Відкритого чемпіонату Франції після перемог у трьох турнірах, з яких два — в Маямі й Римі належали до вищої категорії турнірів WTA. У Парижі вона перемогла Вінус у фіналі й 10 червня вони записали на своє ім'я ще одне унікальне досягнення, ставши першими в історії професійних рейтингів сестрами, які займають одночасно два перші рядки у світовому табелі про ранги[46]. На цей момент Вінус ще очолювала рейтинг, але сестри помінялися місцями після Вімблдонського турніру, де Серена знову виявилася сильнішою у фіналі. Історія повторилася втретє за рік на Відкритому чемпіонаті США, де молодша сестра виступала вже в ранзі першої ракетки світу. Загалом за рік Серена перемогла на восьми турнірах, зокрема на трьох турнірах Великого шлема, і двічі програла у фіналах — зокрема на чемпіонаті WTA, де поступилася Кім Клейстерс. У парному розряді Серена виграла два турніри, зокрема на Вімблдоні — п'ятий спільний з Вінус турнір Великого шлема.

2003 рік продовжив переможну серію Серени на турнірах Великого шлема. Вигравши Відкритий чемпіонат Австралії після четвертої поспіль перемоги у фіналі над старшою сестрою (уперше в історії дві тенісистки сходилися у всіх чотирьох фіналах поспіль), вона приєдналася до обраної компанії тенісисток, що носили одночасно чемпіонські титули на всіх чотирьох турнірах Великого шлема. До неї цього успіху досягали Морін Конноллі, Маргарет Корт і Штеффі Граф (вигравали календарний Великий шлем), а також Мартіна Навратілова, яка була, як і Серена, володаркою «некласичного» Великого шлема[47]. У пресі її успіх називали «Шлемом Серени», але сама вона, пам'ятаючи про причини, називає його в автобіографії «Шлемом Такого-то»[45]. Разом з Вінус вона виграла Відкритий чемпіонат Австралії й в парному розряді — їх шостий спільний титул на турнірах Великого шлема. Надалі Серена виступала не настільки рівно: вона виграла Вімблдон, але спіткнулася вже у півфіналі Відкритого чемпіонату Франції, а на турнірі в Чарльстоні програла у фіналі Жустін Енен-Арденн. Накопичені травми й втома призвели до того, що 1 серпня Серена лягла на операцію лівого коліна (розрив сухожилля чотириголового м'яза[48]) і пропустила весь залишок сезону, 11 серпня поступившись першою сходинкою в рейтингу Кім Клейстерс. Повернутися на корт до кінця сезону їй завадила також трагічна смерть старшої сестри Етунди. Етунда, на відміну від інших членів сім'ї, не переїжджала до Флориди, а залишилася жити в Комптоні, де вийшла заміж і народила трьох дітей. 2003 року вона почала зустрічатися з новим чоловіком і в день смерті, невдовзі після півночі, поверталася з ним додому з вечірки. Коханець Етунди втрутився у сварку, і справа дійшла до стрілянини; Етунді дісталися кулі, що призначалися її чоловікові. Турботу про дітей Етунди взяла на себе Орасін[49].

Серена на подачі, листопад 2004 року

З березня 2004 року, коли закінчилася вимушена велика перерва у виступах Серени, пов'язана з відновленням після операції, в її кар'єрі почалася смуга, протягом якої блискучі успіхи чергувалися з провалами та періодами травм. Понад рік пробувши в ролі одноосібної лідерки жіночого професійного тенісу, тепер вона змушена була постійно боротися за провідні позиції не лише з Вінус, але й з нев'янущими Ліндсей Девенпорт і Дженніфер Капріаті та й молодшими суперницями з Бельгії, Франції й Росії. 2004 і 2007 роки вона закінчила серед десяти найсильніших тенісисток світу, а 2005 рік — на 11-му місці. 2006 рік не вкладається в загальний ряд, оскільки цей сезон Серена пропустила майже повністю, зігравши лише в чотирьох турнірах.

Загалом за чотири роки Вільямс виграла тільки п'ять турнірів в одиночному розряді — щоправда, серед них Відкриті чемпіонати Австралії 2005 та 2007 років, після яких загальне число її перемог на турнірах Великого шлема досягло восьми. На інших престижних турнірах суперницям вдавалося її зупинити на шляху до титулу. 2004 року вона програла у фіналі Вімблдонського турніру Марії Шараповій, потім поступившись їй же у фіналі чемпіонату WTA наприкінці сезону. На більш ранніх етапах вона програвала Вінус (четверте коло Відкритого чемпіонату США 2005 року), Дженніфер Капріаті, яка поверталася до найкращої форми, (чвертьфінал Відкритого чемпіонату Франції та Відкритого чемпіонату США 2004 року), Амелі Моресмо (четверте коло Відкритого чемпіонату США 2006 року) і Жустін Енен-Арденн (тричі поспіль за 2007 рік у чвертьфіналі Відкритого чемпіонату Франції, Вімблдонського турніру та Відкритого чемпіонату США)[50].

Кілька разів Серені доводилося сходити з дистанції або зніматися з турнірів до їх початку. Причиною ставали, насамперед, різноманітні проблеми зі здоров'ям — переважно все з тим же лівим коліном, через яке вона пропустила більшу частину 2006 року, але також з тріщиною в правій щиколотці, якої зазнала 2005 року, і вивихом великого пальця у 2007 році. Їй також доводилося долати важку психологічну травму, якої завдала всім членам сім'ї загибель Етунди.

Наприкінці 2006 року Серена Вільямс у пошуках коренів уперше відвідала Африку, і цей візит додав їй рішучості повернутися у великий теніс[51]. Упродовж 2007 року у фізичній і психологічній формі Серени намітилося явне поліпшення. Вона почала сезон на 95-му місці в рейтингу, сильно погладшавши, і в перші дні Відкритого чемпіонату Австралії журналісти одностайно списували її з рахунків[52], однак вона обіграла шість сіяних суперниць на шляху до перемоги в турнірі[53], яку присвятила пам'яті Етунди. Вільямс займає четверте місце в списку тенісисток з найнижчим місцем у рейтингу, котрі здобували перемоги на Відкритому чемпіонаті Австралії. Навесні, після чергової двомісячної перерви у виступах, Серена виграла турнір вищої категорії в Маямі, перемігши у фіналі Енен-Арденн, яка потім тричі поспіль зупиняла її у чвертьфіналах турнірів Великого шлема. До кінця року Вільямс повернулася в десятку найсильніших, навіть забезпечивши собі після дворічної перерви участь у чемпіонаті WTA. Там, однак, нагадала про себе травма коліна, і Серена змушена була здати матч з Анною Чакветадзе і перервати участь у турнірі.

Повернена віра у власні сили дозволила Серені погодитися на виступ за збірну США в Кубку Гопмана, який вона завоювала вже вдруге в кар'єрі (аналогічний титул був завойований нею на гребені успіху у 2003 році). Відкритий чемпіонат Австралії 2008 року став для неї четвертим поспіль турніром Великого шлема, де вона зупинилася у чвертьфіналі (цього разу її обіграла сербка Єлена Янкович). Також у чвертьфіналі Серена закінчила виступи на Олімпіаді в Пекіні, поступившись Олені Дементьєвій, а на Відкритому чемпіонаті Франції взагалі вибула з боротьби вже в третьому колі, зазнавши поразки від посіяної під 27-м номером Катарини Среботнік. Однак дві перемоги на турнірах WTA в Маямі та Чарльстоні, а потім вихід у фінал на Вімблдоні (де вона програла Вінус) дозволили їй утриматися в першій п'ятірці рейтингу, а потім була перша за майже два сезони перемога в турнірі Великого шлема на Відкритому чемпіонаті США, і 8 вересня відбулося повернення Вільямс-молодшої на перше місце в рейтингу. З моменту втрати провідної позиції 2003 року пройшло 5 років і один місяць — рекордний розрив між двома каденціями в ранзі першої ракетки світу як серед жінок, так і серед чоловіків. Друге перебування на першому місці в рейтингу виявилося недовгим — лише 4 тижні, — а наприкінці сезону трапилася чергова травма, цього разу м'язів живота, що завадила Серені взяти участь у підсумковому чемпіонаті WTA, але рік вона все-таки закінчила на другому місці. У парному розряді Серена завоювала з Вінус вже сьомий спільний титул на турнірах Великого шлема (цього разу на Вімблдоні) і вдруге перемогла в парному турнірі Олімпійських ігор.

Відкритий чемпіонат Австралії 2009 року: Серена бореться за десятий титул на турнірах Великого шлема

Хоча в наступному сезоні Серена виступала в щадному режимі, зігравши лише на 16 турнірах і вигравши тільки три з них в одиночному розряді, всі вони виявилися найбільш престижними турнірами: їй підкорилися титули на Відкритому чемпіонаті Австралії, Вімблдоні та чемпіонаті WTA. Дві з трьох перемог у фіналах вона здобула над старшою сестрою, з якою також виграла за рік три турніри Великого шлема в парі — Відкриті чемпіонати Австралії і США і Вімблдонський турнір, довівши число спільних титулів на цьому рівні вже до десяти. У ході сезону Вільямс двічі поверталася на перше місце в рейтингу — спочатку після перемоги на Відкритому чемпіонаті Австралії, а потім на кінець сезону після перемоги в чемпіонаті WTA. Аж до кінцевого турніру сезону було невідомо, хто завершить рік у ранзі першої ракетки світу — Серена чи Дінара Сафіна, яка програла їй у фіналі Відкритого чемпіонату Австралії, але успішно виступала в менш престижних турнірах, але після того, як російська тенісистка знялася зі змагання вже на початку свого першого матчу на груповому етапі, американка зайняла це місце автоматично[54]. У ході року Серена побила рекорд Жустін Енен за сумою призових за рік, заробивши за сезон тільки на корті 6,5 мільйонів доларів[55]. Крім індивідуальних успіхів, вона допомогла збірній США дістатися фіналу Кубка Федерації, проте у вирішальному матчі з італійками участі не взяла — проблеми зі спиною змусили її звести до мінімуму виступи напередодні чемпіонату WTA[56].

У 2009-10 роках Серена (праворуч) і Вінус завоювали некласичний Великий шлем у жіночих парах

Успішний рік був, однак, затьмарений скандалом у півфіналі Відкритого чемпіонату США, який Серена грала проти Кім Клійстерс, що повернулася на корт після довгої перерви. Програючи у ході матчу 4-6, 5-6 та 15:30 на своїй подачі, американка не реалізувала першу подачу, а на другий суддя на лінії оголосила, що Серена заступила за межу. Подвійна помилка зробила рахунок зовсім загрозливим для Вільямс — у Клейстерс тепер був подвійний матч-бол. Розсерджена Серена навалилася на суддю на лінії з образами й погрозами. У підсумку її оштрафували на одне очко — те єдине очко, якого Клейстерс ще не вистачало для перемоги, — і вибула з подальшої боротьби[57]. Після цього Вільямс за її поведінку також оштрафувала Міжнародна федерація тенісу (ITF) на рекордну суму 82,5 тисячі доларів (попередній антирекордсмен, Джефф Таранго, був оштрафований у 1995 році на суму 43 756 доларів)[58].

2010 рік виявився, як і попередній, багатим як на історичні досягнення, так і на травми. Почавши сезон з перемоги на Відкритому чемпіонаті Австралії (де у фіналі їй вдалося обіграти Жустін Енен, яка як і Клейстерс повернулася в професійний теніс), Серена потім пропустила три місяці через нові проблеми з лівим коліном. Відновившись у ході ґрунтового сезону, Вільямс перемогла на Вімблдонському турнірі, після чого вибула з професійного туру до кінця року, травмувавши тепер вже праву ступню. Попри вкрай невелику кількість зіграних турнірів, їй вдалося зберегти за собою звання першої ракетки світу аж до жовтня — впродовж 49 тижнів. Загальний строк перебування Серени в ранзі лідерки рейтингу становив уже 123 тижні. У парі з Вінус вона перемогла ще у двох турнірах Великого шлема — на Відкритих чемпіонатах Австралії та Франції, завершивши завоювання третього в історії (після пар Мартіна Навратілова/Пем Шрайвер у 1983-84 і Наташа Звєрєва/Джиджі Фернандес в 1992-93 роках) некласичного Великого шлема в жіночому парному розряді[59]. 7 червня вони разом піднялися на перше місце в рейтингу WTA в парному розряді, ставши третьою парою в історії, гравчині якої посіли два перші місця в рейтингу одночасно в одиночному і парному розряді — до цього такого успіху добивалися пари Мартіна Хінгіс/Яна Новотна і Хінгіс/Девенпорт.

Розрив сухожилля, якого спортсменка зазнала в середині 2010 року, виявився лише початком проблем для Серени. Після декількох операцій у неї розвинулася легенева емболія, а потім один з уколів, покликаних запобігти її подальшому розвиткові, обернувся для Вільямс величезною гематомою. Одночасно серйозні проблеми зі здоров'ям почалися й у Вінус, якій діагностували синдром Шегрена — аутоімунне захворювання, що викликає, серед іншого, сильні болі в суглобах. Сестри не брали участі в змаганнях довгий час — у Серени пішов на відновлення майже рік, і вона повернулася на корт буквально напередодні Вімблдонського турніру 2011 року, пройшовши там лише до четвертого кола. Але розмови про можливе завершення кар'єри виявилися передчасними: влітку Серена виграла на хардових кортах 18 матчів з 19, перемігши на турнірах у Стенфорді та Торонто і діставшись фіналу на Відкритому чемпіонаті США. Попри те, що восени вона за станом здоров'я знялася з двох великих турнірів у Східній Азії, рік Вільямс закінчила на підступах до першої десятки рейтингу WTA.

Найбільш вікова перша ракетка світу Серена на Відкритому чемпіонаті Франції 2013 року

2012 року Серена успішно завершила повернення в тенісну еліту, з квітня до кінця сезону програвши лише два матчі з 50 і ставши переможницею семи турнірів в одиночному розряді. Серед виграних турнірів були Вімблдон, Олімпіада в Лондоні, Відкритий чемпіонат США і підсумковий чемпіонат WTA. Перемігши на Олімпійських іграх, Серена завершила завоювання кар'єрного «Золотого шлема» в одиночному розряді, ставши першою людиною в історії тенісу, яка досягла цього успіху в обох розрядах. За рік вона просунулася в рейтингу з 12-го до 3-го місця. В парі з Вінус, яка повернулася до регулярних змагань, вона також виграла свій 13-ий турнір Великого шлема в парному розряді (на Вімблдоні), а потім третє Олімпійське парне «золото».

2013 рік виявився для Вільямс-молодшої тріумфальним: вона перемогла ще на двох турнірах Великого шлема (у Франції, де обіграла у фіналі Шарапову, і в США, де у вирішальному матчі взяла гору над Вікторією Азаренко), а потім учетверте на підсумковому чемпіонаті WTA (після перемоги у фіналі над китайською тенісисткою На). Загалом же за сезон Серена, яка виявляла неабияку активність і стабільність, завоювала рекордні у своїй кар'єрі 11 титулів і програла за весь сезон всього чотири матчі — з них два у фіналах (перед поразкою на Вімблдонському турнірі від Сабіне Лісіцкі Вільямс виграла 34 матчі поспіль[60]). Також стало рекордним її повернення на першу сходинку рейтингу після перерви завдовжки майже 2,5 року — тим самим вона стала найстаршою тенісисткою в історії, яка очолювала рейтинг в одиночному розряді. У день, коли це сталося — 17 лютого — їй було 31 рік і 145 днів; попередня рекордсменка — Кріс Еверт — втратила перше місце в рейтингу незадовго до того, як їй виповнився 31 рік[61]. Ще один рекорд був встановлений у фінансовій сфері: за сезон Серена заробила майже 12,5 мільйона доларів призових, перевищивши попередній рекорд на чотири мільйони (за даними WTA, лише 26 тенісисток у світі заробили понад 10 мільйонів за всю кар'єру). По закінченні сезону 2013 року Серена за загальною сумою титулів в одиночному розряді (57) займала сьоме місце в історії жіночого професійного тенісу; тільки за цей рік вона обійшла за кількістю виграних турнірів Моніку Селеш, Ліндсей Девенпорт і Вірджинію Вейд.

2014 рік почався для Вільямс із другої поспіль перемоги на прем'єр-турнірі в Брисбені (по дорозі до якої вона обіграла Шарапову й Азаренко, що займали четверте та друге місця в рейтингу), але надалі тривав куди менш вдало, ніж попередній. Ні в одному з перших трьох турнірів Великого шлема Серена не зуміла пройти далі четвертого кола (включаючи поразку в другому колі Відкритого чемпіонату Франції — найбільш розгромну за кар'єру на турнірах Великого шлема[62]), а загалом за першу половину сезону виграла лише три турніри — вдвічі менше, ніж за той самий період 2013 року. На Вімблдонському турнірі Серена після довгої перерви знову вийшла на корт у парі зі старшою сестрою, але відмовилася від гри вже у другому колі, програючи Штефані Феґеле і Крістіні Барруа 3:0 у першому сеті. Початок зданої гри включав подвійні помилки на всіх чотирьох подачах Серени, і загалом перша ракетка світу виглядала абсолютно нездатною продовжувати гру[63]. Повернення на корт зайняло близько півтора місяця, і, враховуючи попередню заяву, зроблену після поразки в першому матчі на турнірі в Чарльстоні (Вільямс сказала журналістам, що вона «мертва»), кореспонденти спортивних видань почали ставити собі питання, чи готова Серена продовжувати сезон[64] або навіть ігрову кар'єру в цілому. Втім, одразу після повернення, на прем'єр-турнірі в Стенфорді, Вільямс виграла четвертий турнір за сезон — більше до того моменту у 2014 році не вигравала жодна тенісистка[65], а два тижні по тому вперше за кар'єру здобула титул на прем'єр-турнірі в Цинциннаті[66]. Ці дві перемоги й вихід у півфінал Відкритого чемпіонату Канади, де Серена програла Вінус, принесли їй третю за чотири роки перемогу в US Open Series — циклі турнірів, що передує Відкритому чемпіонатові США. Крім Вільямс, ніхто з чоловіків або жінок не вигравав цей цикл понад два рази[67]. На Відкритому чемпіонаті США Серена знову виглядала кращою у світі, по шляху до титулу не віддавши суперницям за сім матчів жодного сету і не програвши більш як три гейми за сет. Ця перемога стала її шостою на Відкритих чемпіонатах США і третьої поспіль (перший такий результат відтоді, як Кріс Еверт виграла чотири Відкритих чемпіонати США поспіль з 1975 по 1978 рік)[68]. Після Відкритого чемпіонату США, однак, у Вільямс знову розпочався спад — вона майже не грала аж до підсумкового турніру року, взявши участь у двох турнірах у Китаї, причому в обох знялася зі змагань через проблеми зі здоров'ям[69]. Водночас Марія Шарапова виграла прем'єр-турнір у Пекіні, піднявшись на другу сходинку в рейтингу й отримавши шанс обігнати Вільямс за підсумками сезону за умови, що вона успішно зіграє у чемпіонаті WTA, а Серена — ні. На чемпіонаті WTA, однак, Шарапова вибула з боротьби вже після групового етапу, забезпечивши Вільямс таким чином підсумкове перше місце в рейтингу вчетверте за кар'єру[70]. Серена ж, не без зусиль подолавши груповий етап, де розгромно програла Сімоні Халеп, і півфінал, де була в кроці від поразки від Каролін Возняцкі, зрештою виграла підсумковий турнір WTA втретє поспіль, взявши у фіналі переконливий реванш у румунській тенісистки[71].

На початку 2015 року Вільямс завоювала на Відкритому чемпіонаті Австралії свій 19-й титул на турнірах Великого шлема в одиночному розряді, перемігши у фіналі Шарапову — 16-та поспіль перемога Серени в їхніх особистих зустрічах. Ця перемога дозволила їй стати найстаршою переможницею цього турніру в одиночному розряді з початку Відкритої ери, випередивши торішню чемпіонку Лі На. За загальною кількістю титулів в одиночному розряді Вільямс випередила Кріс Еверт і Мартіну Навратілову, зрівнявшись з Гелен Віллз-Муді[72]. Перемога на Відкритому чемпіонаті Франції в червні стала двадцятою для Серени в одиночному розряді на турнірах Великого шлема і дозволила їй вийти на чисте третє місце в історії тенісу; більше перемог в одиночному розряді здобували тільки Маргарет Сміт-Корт (24) і Штеффі Граф (22). Крім того, Вільямс стала першою з 2001 року тенісисткою, яка виграла поспіль перші два турніри Великого шлема в сезоні[73]. Завоювавши на Вімблдонському турнірі свій шостий чемпіонський титул, вона вдруге за кар'єру стала володаркою некласичного Великого шлема в одиночному розряді; до завоювання класичного Великого шлема (всі чотири перемоги в одному сезоні) їй необхідно було перемогти на Відкритому чемпіонаті США[74], однак, як і минулого разу, похід за п'ятим поспіль титулом завершився в півфіналі: американку зупинила італійка Роберта Вінчі, яка станом на початок того турніру перебувала лише на 43-му рядку рейтингу і до цього в шести зустрічах не зуміла взяти у Вільямс жодного сету[75].

Після цього Серена до кінця року не взяла участі в жодному турнірі, включаючи фінальний чемпіонат WTA, завершивши сезон з 53 перемогами в 56 матчах (ще тричі знявшись зі змагань) і п'ятьма титулами. Відмова від участі у фінальному турнірі WTA була, можливо, пов'язана з проблемами з правим ліктем, але при цьому Вільямс дала попередню згоду на участь у міжсезоння у командних змаганнях Premier International Tennis League[76]. За підсумками сезону Серена вчетверте була названа спортсменкою року за версією «Ассошіейтед Прес»; вона також стала спортсменкою року за версією журналу Sports Illustrated[77].

Тенденція, що почалася з поразки від Вінчі на Відкритому чемпіонаті США, тривала до початку 2016 року. У перші чотири місяці сезону Вільямс провела лише три турніри, на яких не змогла завоювати жодного титулу. На Відкритому чемпіонаті Австралії вона програла у фіналі німкені Анджелік Кербер, в Індіан-Веллсі — також у фіналі Вікторії Азаренко, а в Маямі, вже в четвертому колі — посіяній тільки під 15-м номером Світлані Кузнєцовій. Лише на Відкритому чемпіонаті Італії, який пройшов у травні, їй після дев'ятимісячної перерви вдалося здобути перемогу[78]. Після цього Вільямс дійшла до фіналу на Відкритому чемпіонаті Франції, програвши там четвертій ракетці світу Гарбінє Мугурусі, і нарешті на Вімблдонському турнірі після перемоги у фіналі над Кербер зуміла завоювати свій 22-й титул на турнірах Великого шлема в одиночному розряді. Таким чином вона зрівнялася зі Штеффі Граф за кількістю титулів в одиночному розряді з початку Відкритої ери, поступаючись лише Маргарет Сміт-Корт, яка здобула частину своїх перемог в аматорський період. За весь турнір вона віддала суперницям лише один сет, на тайбрейку в другому колі. Крім того, в парі з Вінус вона завоювала свій шостий титул на Вімблдоні в жіночому парному розряді[79].

Наступним турніром для Серени стали Олімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро, де їй не вдалося розвинути успіх і повторити результати, показані на минулих Олімпіадах. В парі з Вінус вона вибула з боротьби вже в першому колі (зазнавши першої спільної поразки на Олімпіадах після 15 перемог поспіль), а в одиночному розряді програла в третьому колі 20-й ракетці світу Еліні Світоліній[80]. Після Олімпіади Вільямс не виступала аж до Відкритого чемпіонату США, і в ході прем'єр-турніру в Цинциннаті Кербер, що стрімко прогресувала, вже могла змістити її з першого місця в рейтингу, але програла у фіналі Кароліні Плішковій[81]. Однак через два тижні на Відкритому чемпіонаті США Плішкова обіграла в півфіналі вже саму Вільямс, забезпечивши Кербер вихід на перше місце в рейтингу після закінчення цього турніру[82]. До цього моменту Серена перебувала на першій сходинці рейтингу WTA 186 тижнів без перерви — рекордний показник, який вона поділила зі Штеффі Граф[83]. Відкритий чемпіонат США став для Вільямс останнім турніром у сезоні — в жовтні вона оголосила, що через травму плеча знімається, як і рік тому, з підсумкового турніру сезону, таким чином, відмовившись від спроби повернути собі першу позицію в рейтингу до кінця року. Цей рік став вже третім поспіль, у якому Серена провела менше матчів, ніж в попередньому (82 гри 2013 року, 60 2014-го, 56 2015-го і лише 44 2016-го)[84]. Крім втрати лідерства в рейтингу, рік для Вільямс був затьмарений галасом у вересні навколо оприлюдненої хакерською групою Fancy Bear інформації про те, що Всесвітнє антидопінгове агентство протягом декількох років дозволяло їй та її сестрі вживати лікарські препарати, зазвичай заборонені до застосування спортсменами. Для Серени в цей список входили оксикодон, гідроморфон, преднізолон і метилпреднізолон[85]. Чиновники антидопінгових відомств і тенісних організацій, проте, відкинули звинувачення в нечесній грі, заявивши, що всі ці препарати застосовували в медичних цілях і їх вживання обумовлене травмами м'яких тканин; крім того, частина дозволів припадала на час перерв у виступах спортсменки[86].

Попри невдалу кінцівку 2016 року, на Відкритому чемпіонаті Австралії 2017 року Вільямс розглядали як основну фаворитку. Вона виправдала очікування, не віддавши суперницям упродовж турніру жодного сету, зокрема й у фіналі, де вперше з 2009 року її суперницею на цьому рівні стала старша сестра. Серена і Вінус встановили новий рекорд фіналів турнірів Великого шлема за сумарним віком учасниць — майже 72 роки (попередній рекорд — 66 років — встановили були на Відкритому чемпіонаті США 2015 року Флавія Пеннетта і Роберта Вінчі). Цей титул став для Серени двадцять третім на турнірах Великого шлема в одиночному розряді, вона випередила за цим показником Граф і відстає тільки від Сміт-Корт, а за кількістю перемог на Відкритому чемпіонаті Австралії (7) вона встановила рекорд Відкритої ери для обох статей[87]. Завдяки невдалому виступові Кербер, яка програла Коко Вандевей вже в четвертому колі, Вільямс після 20-тижневої перерви вчергове повернулася на першу сходинку рейтингу[88]. Після цього, однак, вона не виступала через травму лівого коліна, через кілька тижнів знову поступившись лідерством в рейтингу[89], а у квітні з'явилося повідомлення, що Вільямс на 20-му тижні вагітності й не повернеться на корт до 2018 року[90]. У серпні В одному з інтерв'ю вона повідомила, що планує взяти участь у Відкритому чемпіонаті Австралії через 3 місяці після запланованих пологів[91].

Серена довгий час не виходила заміж, хоча в її житті були періоди романтичних стосунків з чоловіками. Світська хроніка, зокрема, пов'язувала її ім'я з болгарським тенісистом Григором Димитровим, який потім зустрічався з Марією Шараповою. Це стало причиною напруженості між Сереною, яка заявила, що Шарапова зв'язалася з чоловіком з чорним серцем"[119], і Марією, яка, у свою чергу, звинуватила Вільямс у розлученні її тренера Патріка Муратоглу, з яким Серену в минулому пов'язували не лише професійні взаємини[120]. Серед визнаних і можливих коханців Вільямс були також кінорежисер Бретт Ретнер, гравці «Тампа-Бей Баккенірс» Кішон Джонсон[121] і «Вашингтон Редскінз» Лавар Аррінгтон, репери Коммон і Дрейк, але у 2012 році спортсменка оголосила, що більше ні з ким не зустрічається[122].

29 грудня 2016 часопис New York Times повідомив, що Серена заручилася зі своїм бой-френдом — співзасновником мережі Reddit Алексисом Оганяном (Alexis Ohanian)[123]. 19 квітня 2017 35-річна Серена повідомила світові мас-медіа через свого речника, що вони з Алексісом чекають дитину, і вже йде 20-й тиждень вагітності[124]. Журналісти швидко підрахували, що 35-річна Серена виграла свій останній «Гранд Слем», а саме Australian Open 28 січня 2017, маючи вже два місяці вагітності[125].

1 вересня 2017 року Вільямс народила дочку — Алексіс Олімпію Оганян[126]. 16 листопада 2017 року, у Новому Орлеані, після двох років стосунків, Вільямс і Оганян одружилися[127].