Menecleonus

Жуки цього роду мають середні і досить великі розміри, довжина їх тіла коливається в межах 5.1-20  мм. Основні ознаки[1]:

• Головотрубка із паралельними боками, зверху оплямована двома тонкими кілями, нижче, вздовж них ідуть вузькі смуги з жовтуватих лусочок;
• 1-й членик джутика вусиків коротший за 2-й;
• Ширина передньоспинки більша, ніж її довжина, є чіткі передні кути, задній край півколовий, вужчий за надкрилля, вздовж боків передньоспинки йдуть дві вигнуті поздовжні білі смуги;
• краї надкриллів від плечей паралельні, надкрилля найширші посередині, у вершинній третині вони разом закруглені до вершини;
• перші два членики задніх лапок видовжені, 2-й довший за двулопатевий 3-й;
• кожен членик черевця з темною смугою біля основи.

Фотографію одного виду цього роду дивись[2].

Невідомий, ймовірно, він типовий для Cleonini. Дорослі жуки живляться кураєм (родина Лободові)[3].

Ареал роду в цілому тяжіє до центральної частини півдня Палеарктики (див. нижче)[4].

У цьому роді описано щонайменше 6 видів[4]:

• Menecleonus basigranatus (Fairmaire, 1868) — Північна і тропічна Африка
• Menecleonus emiliae Reitter, 1913 — Азербайджан, Іран
• Menecleonus kosswigi Voss, 1958 — Єгипет, Ірак, Афганістан
• Menecleonus lagopus (Fåhraeus, 1842) — Казахстан, Середня Азія, Північно-Західний Китай
• Menecleonus signaticollis (Gyllenhal, 1834) — Закавказзя, Афганістан, Іран, Казахстан, Середня Азія, Північно-Західний Китай, Пакистан, тропічная Азія
• Menecleonus virgatus (Schönherr, 1832) — Єгипет, Близький Схід, Іран, Казахстан, Афганістан, Туркменістан Закавказзя, південь Європейської частини Росії

Деякі види цього роду вказувались серед шкідників буряків. Але даних про реальні економічні збитки при цьому не наводилось (див., наприклад,[5]).