Mercedes-Benz 300SL
Mercedes-Benz 300SL (W198) — перший спортивний автомобіль компанії Mercedes-Benz післявоєнного періоду. Автомобіль був представлений 1954 року як двомісний закритий спортивний автомобіль з виразними дверми «крило чайки». Пізніше він пропонувався як відкритий родстер. На свій час це був найшвидший серійний автомобіль.
| Mercedes-Benz 300SL | |
|---|---|
 Mercedes-Benz 300SL Gullwing | |
| Виробник | Mercedes-Benz |
| Батьківська компанія | Daimler-Benz AG |
| Також називається | Mercedes-Benz W198 |
| Роки виробництва |
1952—1953 (гоночний) 1955—1963 (серійний) вироблено 3258[1] Купе: 1400 Родстер: 1858 |
| Місце виробництва | Штутгарті, район Унтертюркхайм, Німеччина |
| Попередник(и) |
Mercedes-Benz W194 (гоночний автомобіль) |
| Наступник(и) |
серійний: Mercedes-Benz 230SL гоночний: Mercedes-Benz 300 SLR |
| Клас | Спорткар, GT |
| Стиль кузова | 2-дверний купе, родстер |
| Компонування | ПЗ (FR) |
| Платформа | Mercedes-Benz W198 |
| Двигун(и) | Mercedes 2996 см³ M198 SOHC, рядний 6-циліндровий |
| Коробка передач | 4-ступінчаста механічна |
| Колісна база | 2400 мм |
| Довжина |
4520 мм (купе) 4570 мм (родстер) |
| Ширина | 1790 мм |
| Висота | 1300 мм |
| Передня колія |
1385 мм (купе) 1398 мм (родстер) |
| Задня колія |
1435 мм (купе) 1448 мм (родстер) |
| Вага |
1295 кг (купе) 1420 кг (родстер) |
| Місткість бака |
100 л (130 л — за додаткову плату) (купе) 100 л (родстер) |
| Споріднені | Mercedes-Benz 190SL |
| Дизайнер | Рудольф Уленхаут |
Збудована компанією Daimler-Benz AG під внутрішнім номером W198, інжекторна дорожня версія базувалася (певною мірою) на дещо менш потужному карбюраторному Mercedes-Benz 300SL (W194) — надзвичайно успішному спортивному автомобілі 1952 року, що був призначений лише для участі у спортивних змаганнях.
Дорожня версія Mercedes-Benz 300SL була запропонована Максом Хоффманом (Max Hoffman). Вона призначалася для покупців зростаючого післявоєнного американського ринку. Модель була представлена у лютому 1954 року на Нью-Йоркському авто-шоу, тоді як попередні моделі уперше з'являлися на публіці або на Франкфуртському, або на Женевському мотор-шоу. За усталеною традицією Mercedes-Benz, цифри «300» вказували на трилітровий об'єм двигуна. Позначка «SL» вказувала на «Sport Leicht» (полегшена спортивна версія).
Автомобіль 300SL найбільш відомий своїми виразними дверми «крило чайки» і тим, що це перший в історії чотиритактний бензиновий автомобіль, обладнаний системою впорскування палива. Версія з «крилами чайки» була доступна з березня 1955 року до 1957 року. Виробництво родстерів завершилося 1963 року, коли було представлено Mercedes-Benz 230SL.
Гоночний автомобіль для вулиці
Нью-Йоркський дистриб'ютор автомобілів Mercedes і офіційний імпортер Daimler-Benz в США Макс Хоффман запропонував керівництву Daimler-Benz AG у Штутгарті розробити дорожню версію 300SL, яка, на його думку, повинна мати комерційний успіх, надто в Америці.
Гоночний W194 300SL було побудовано на трубчастому шасі, аби компенсувати його порівняно малопотужний карбюраторний двигун. Металевий каркас, спроектований головним інженером-розробником Daimler-Benz AG Рудольфом Уленхаутом (Rudolf Uhlenhaut), зменшував вагу, зберігаючи при цьому високий рівень міцності. Його унікальна будова дала життя виразним дверям «крило чайки», оскільки частина шасі знаходилася нижче рівня нижньої половини звичайної двері. Навіть з дверми, що відкривалися догори, 300SL мав незвично високий поріг, що ускладнював посадку і висадку з автомобіля. Для полегшення посадки водія кермо було обладнане системою регулювання нахилу.
Кузов 300SL був переважно сталевий, за винятком кришки капота, дверей і кришки багажника, які були виготовлені з алюмінію. За умови величезної доплати автомобіль можна було також замовити з зовнішньою обшивкою з суцільного алюмінію, що дозволяло зменшити вагу на 80 кг. Цією опцією скористалися лише 29 клієнтів, і сьогодні такі екземпляри користуються відповідним попитом.
Більш ніж 80% з приблизно 1400 виготовлених за увесь час автомобілів було продано у США, що перетворило «Крило чайки» на перший автомобіль Mercedes-Benz, який продавався переважно за межами внутрішнього ринку, і свідчило про слушність пропозиції Хоффмана. Вважається, що 300SL змінив імідж компанії в Америці з виробника солідних, але урівноважених авто на виробника автомобілів зі спортивним характером.
Перше пряме впорскування
.jpg.webp)
.jpg.webp)
Двигун 300SL, нахилений ліворуч під кутом 45° задля установлення нижчої кришки капота, був такий самий 3-літровий, як і у звичайного чотиридверного Mercedes-Benz 300. Проте завдяки тому, що двигун було обладнано системою механічного прямого впорскування палива виробництва Bosch, він був майже удвічі потужнішим порівняно з первинною карбюраторною версією, що видавала 115 кінських сил.
Інженери Mercedes, які розробляли принцип інжектора для винищувача DB 601, згодом використали впорскування палива на маленькому двотактовому автомобілі Gutbrod. Тому 300SL не був першим інжекторним автомобілем в історії. Проте 300SL став першим, на якому паливо впорскувалося безпосередньо до циліндрів. Ця інновація дозволила досягти максимальної швидкості 260 км/год (залежно від передавального числа і опору), і 300SL став найшвидшим серійним автомобілем свого часу.
Двигун був вимогливим щодо технічного обслуговування. На відміну від існуючих електричних систем впорскування палива, механічний паливний насос продовжує впорскувати паливо до двигуна у період між вимкненням запалювання і зупиненням двигуна. Звісно, цей бензин не спалювався і вимивав масло зі стінок циліндрів, що призводило до розбавлення мастила двигуна, надто якщо двигун працював на достатньо високих обертах або працював недостатньо тривалий час, аби досягти досить високої температури, за якої бензин випаровувався б з мастила.
Проблема ускладнювалася великим охолоджувачем мастила і великим обсягом мастила (10 літрів). Ці обидва показники були зорієнтовані радше на гоночний, аніж на вуличний режим, який майже гарантував неможливість розігрівання мастила до достатньо високої температури. На практиці чимало «вуличних» водіїв блокували потік повітря крізь охолоджувач мастила, а рекомендована періодичність зміни мастила становила 1000 км. Від початку муфта була дуже жорсткою, і пізніший родстер обладнувався удосконаленим тросом допоміжного важеля зчеплення, що зменшував зусилля на педалі. З березня 1963 року і до кінця виробництва на 209 автомобілях було установлено легкосплавний картер[2].
Важливу роль у швидкості автомобіля відігравала аеродинаміка. Інженери Mercedes-Benz навіть установили горизонтальні «брови» над колісними арками, аби зменшити опір. На відміну від багатьох автомобілів 1950-х років, кермування було досить точним, а незалежна підвіска усіх чотирьох коліс дозволяла забезпечити порівняно комфортну їзду і набагато кращу загальну керованість. Проте, задня розрізна вісь, що з'єднувалася лише через диференціал, а не власне на колесах, могла бути ненадійною на високих швидкостях або на поганих дорогах через значні зміни кута розвалу.
Гоночна історія
Гоночна історія оригінального автомобіля
У 1952 році оригінальний 300SL (модель Mercedes-Benz W194)[3] здобув загальні перемоги у гонках 24 години Ле-Мана, Берн-Бремгартен, гонці спортивних автомобілів Eifelrennen у Нюрбургринзі і у гонці Carrera Panamericana у Мексиці. Автомобіль також здобув друге і четверте місця у своїй першій гонці — на Mille Miglia 1952 року.
Ці успіхи, надто ті з них, що були досягнуті на відкритих шляхах, були досить неочікуваними, адже на той час автомобіль обладнувався лише карбюратором, що видавав 175 к.с., — менше ніж не лише конкуренти з Ferrari та Jaguar, але і ніж дорожній автомобіль 1954 року. Мала вага і низький аеродинамічний опір зробили 300SL достатньо швидким, аби бути конкурентоспроможним у перегонах на виживання.
Спроба Фітча установити рекорд швидкості на суші
У 2005 році на купе 300SL під управлінням 87-річного Джона Фітча (John Fitch), який був заводським гоночним водієм Mercedes-Benz 1955 року, було здійснено спробу установити новий рекорд швидкості на суші у класі F/GT на автомагістралі Бонневіль. Проте, на заваді цьому став паливний насос, що вийшов з ладу, обмеживши максимальну швидкість до рівня 240 км/год. Після цього заїзду команда пообіцяла зробити другу спробу наступного року. Фітч зауважив, що уночі, у дощових умовах і на дорозі з шістдесятьма іншими автомобілями він розганяв автомобілі 300SL до більшої швидкості, ніж цього разу. Ця спроба задокументована у фільмі «Крило чайки у сутінках: Бонневільський заїзд Джона Фітча» («Gull wing at Twilight: The Bonneville Ride of John Fitch»), що транслювався на каналі PBS[4].
300SL сьогодні
Сьогодні 300SL з його унікальними дверима, технологічними новинками і малим тиражем вважається однією з найцінніших для колекціонерів моделей Mercedes-Benz усіх часів, а ціни на нього значно перевищують позначку у 700 тис. доларів США. Журнал Sports Car International Top Sports Cars|Sports Car International віддав автомобілю 300SL п'яте місце серед спортивних автомобілів усіх часів. Пара автомобілів 300SL, виставлена на продаж 2009 року з колекції Foxwood Collection, пропонувалася за ціною у 1,3 млн доларів США, підвереджуючи високу ціну і попит на цей класичний автомобіль.
Компанія Mercedes позиціонує Mercedes-Benz SLS AMG як духовного нащадка автомобіля 300SL «Крило чайки».
Mercedes-Benz і досі постачає запчастини до кожного побудованого ним автомобіля[5].
Новий SLS Gullwing
Технічні дані
| Mercedes-Benz | 300SL «Крило чайки» (W198 I) | 300SL Родстер (W198 II) |
|---|---|---|
| Роки виробництва: | 1954—1957 | 1957—1963 |
| Двигун: | Рядний шестициліндровий (чотиритактний), переднє розташування з березня 1962 — M 198 III з легкосплавним блоком (виготовлено 209 одиниць) | |
| Діаметр циліндра і хід поршня: | 85 мм × 88 мм | |
| Об'єм двигуна: | 2996 см³ | |
| Макс. потужність @ об./хв.: | 215 к.с. при 5800 об / хв ;
як опція — 240 к.с. при 5800 об / хв |
215 к.с. при 5800 об / хв ; як опція — 240 к.с. @ 5800 |
| Макс. крутний момент @ об./хв.: | 275 Нм @ 4600 | |
| Коефіцієнт стиснення: | 8,55: 1 | 8,55: 1 або 9,5:1 |
| Подача палива: | Пряме механічне впорскування палива, інжекторний насос Bosch | |
| Об'єм паливного бака: | 130 л | 100 л |
| Клапанний механізм: | SOHC, здвоєний ланцюг | |
| Охолодження: | Водяне | |
| Коробка передач: | 4-ступінчаста механічна задній привід, стандартне передавальне число 3.64:1 (за замовленням — 3,25:1, 3,42:1, 3,89:1 або 4,11:1) Передавальні числа за передачами: 3,34 (I), 1,97 (II), 1,39 (III), 1,00 (IV), 2,73 (R) | |
| Електрична система: | 12 В | |
| Передня підвіска: | Подвійні поперечини, циліндричні пружини, стабілізаційний брус | |
| Задня підвіска:: | Незалежна з високим шарніром, штовхальні штанги, циліндричні пружини | Незалежна з низьким шарніром, поперечна компенсаційна пружина, циліндричні пружини |
| Гальма: | Барабанні (Ø 260 мм), з гідропідсилювачем | Барабанні (Ø 260 мм), з гідропідсилювачем з березня 1961 року: дискові передні і задні (Ø 290 мм), з гідропідсилювачем; механічне стоянкове гальмо на задні колеса |
| Кермове управління: | Механізм з гвинтом і шариковою гайкою | |
| Конструкція кузова: | Листова сталь/алюміній або алюміній (збудовано 29 автомобілів) на сталевій трубчастій просторовій рамі | Листова сталь/алюміній на сталевій трубчастій просторовій рамі |
| Суха вага: | 1310 кг | 1420 кг (з жорстким дахом: + 40 кг) |
| Споряджена вага: | 1555 кг | 1560 кг, з 1961 року 1660 кг |
| Передня/задня колія: | 1385 мм / 1435 мм | 1398 мм / 1448 мм |
| Колісна база: | 2400 мм | |
| Довжина: | 4520 мм | 4570 мм |
| Ширина: | 1790 мм | 1790 мм |
| Висота: | 1300 мм | 1300 мм |
| Колісні диски: | сталеві 5K × 15 за замовленням: диски типу Rudge 5J × 15 (5 1/2K × 15) | |
| Шини/Типорозмір: | 6,50-15 Supersport | 6,70-15 Supersport |
| Максимальна швидкість: | 235 км/год (3.64:1) 250 км/год (3.42:1) 260 км/год (3.25:1) | залежно від передавального числа |
| Розгід 0—100 км/год: | 7.4 с. (8.8 c. — за іншими даними) | |
| Споживання палива (оцінка): | 17,0 л/100 км | |
| Ціна в Німеччині США: | 29 000 DM 11 000 $, згодом 7 295 $[6] | 32 500 DM (з жорстким дахом: + 1 500 DM) 10 928 $, згодом 10 950 $ (з жорстким дахом: + 178 $) |
У популярній культурі
- У фільмі 1956 року Вище суспільство героїня Грейс Келлі подорожує на сріблястому кабріолеті 300SL.
- У фільмі 1958 року Крикливий череп головний герой їздить на автомобілі 300SL «Крило чайки». Автомобіль з'являється у кадрі декілька разів, як з відкритими, так і з закритими дверми.
- Колишній прем'єр-міністр Канади П'єр Еліот Трюдо був власником такого автомобіля і часто роз'їжджав на ньому вулицями Оттави і Монреаля.
- У фільмі 1990 року Новачок ненадовго з'являється сріблястий 300SL, посеред операції з викрадення автомобіля, вчиненого бандою крадіїв. Героїня Соні Брага управляє автомобілем у початковій сцені.
Див. також
Література
- Mercedes Benz 300 SL Coupe / Gullwing Register www.mercedes300slregister.com
- Sports and Classic Cars, Bonanza Books, New York. 1955, Borgeson G. and Jaderquist E.
- «Gullwing The Mercedes-Benz 300 SL Coupé», Palawan Press, London. 2008, Pritchard, A.
- Markus Bolsinger, Jürgen Lewandowski, Harry Niemann: 50 Jahre Mercedes-Benz 300 SL. Delius Klasing Verlag, Bielefeld 1992, ISBN 3-7688-1512-9
- Jürgen Lewandowski: Mercedes 300 SL. Suedwest Verlag, München 1988, ISBN 3-517-01101-0
- Günter Engelen, Michael Riedner, Hans-Dieter Seufert: Mercedes-Benz 300 SL. Motorbuch Verlag, Stuttgart 1999, ISBN 3-613-01268-5
- J. A. Hofelich: Mercedes 300 SL. Der Traumwagen aus Stuttgart. Podzun-Pallas-Verlag GmbH, Friedberg 1992, ISBN 3-7909-0152-0, (Auto-Classic 5).
- R. M. Clarke: Mercedes 190/300 SL 1954-63. Brooklands Books Ltd, Cobham 1988, ISBN 1-870642-26-0, (en).
Посилання
Виноски
- Oswald, Werner (1. Auflage 2001). Deutsche Autos 1945-1990, Band 4. Stuttgart: Motorbuch Verlag. ISBN 3-613-02131-5.
- Rohde, Michael; Koch, Detlev (2000). Typenkompass Mercedes-Benz. Stuttgart: Motorbuch Verlag. с. 41. ISBN 3-613-02019-X.
- the original 300SL Архівовано 20 лютого 2017 у Wayback Machine. (model Mercedes-Benz W194)
- Gull wing at Twilight: The Bonneville Ride of John Fitch
- http://www.mercedes-benz-classic.com/content/classic/mpc/mpc_classic_website/en/mpc_home/mbc/home/spare_parts/quality_parts/originality_and_convervation.html
- US prices: Mike Covello: Standard Catalog of Imported Cars 1946–2002, Krause Publication, Iola 2002, ISBN 0-87341-605-8, p. 527-31