Pachypodium brevicaule

Pachypodium brevicaule (укр. Пахіподіум короткостебельний)[1] вид сукулентних рослин з роду пахіподіум (Pachypodium), родини кутрових (Apocynaceae).

?
Pachypodium brevicaule
Пахіподіум короткостебельний

Pachypodium brevicaule
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Angiospermae)
Дводольні (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Тирличецвіті (Gentianales)
Родина: Барвінкові (Apocynaceae)
Рід: Пахіподіум (Pachypodium)
Вид: Пахіподіум короткостебельний
Pachypodium brevicaule
Baker, 1887

Pachypodium brevicaule subsp. brevicaule
Pachypodium brevicaule subsp. leucoxanthum

Посилання
Вікісховище: Pachypodium brevicaule
Віківиди: Pachypodium brevicaule
EOL: 6853124
IPNI: 80694-1
ITIS: 893917
МСОП: 69222187
NCBI: 1055841
The Plant List: kew-145219

Етимологія

Видова назва походить від лат. brevi — короткий і лат. caule стебло, що характеризує особливість цього виду.

Загальна біоморфологічна характеристика

Пахіподіуми цього виду дуже низькі, їх висота рідко перевищує 10 см, хоча зустрічаються дуже великі і старі екземпляри, що досягають і 40-сантиметрового зросту. Дуже старі рослини можуть досягати навіть 60 см і більше в діаметрі. Їх можливий вік — кілька сотень років.

Листя зелені зі злегка світлими прожилками. Стебло рослини гладке з легким зеленувато-срібним віддтінком. Колючки конічної форми. Цей вид має жовті квітки на коротких квітоножках. Квіти на молодих особинах зустрічаються досить часто.

Різновиди

Вид має два підвиди: Pachypodium brevicaule subsp. brevicaule і Pachypodium brevicaule subsp. leucoxanthum.

Поширення у природі

Мадагаскарський ендемік, який зростає на великій території з півдня від столиці Антананаріву до гір на південному заході.

Екологія

Цей високогірний вид росте на грубих піщаних або кам'янистих породах, розкиданих серед стародавніх кварцитів на висотах 1250—2200 м над рівнем моря. Зазвичай вони ростуть на відкритій місцевості серед трави, і пожежі, що існували задовго до появи тут людини, періодично «очищають» цю територію. Цей вид вміє чинити опір пожежам, які спалахують тут 2-3 рази на рік і при цьому знищують більшість рослин, що складають тимчасову компанію цьому виду. Молоді сіянці, однак, гинуть при пожежах, але загальне відновлення виду відбувається вкрай непередбачуваним чином. В області розповсюдження Pachypodium brevicaule посушливий сезон триває близько 5 місяців. Там він зростає спільно з багатьма іншими мінливими видами, такими як Pachypodium densiflorum, Pachypodium eburneum, Aloe laeta, Aloe trachyticola, Aloe cremersii, Aloe compressa var. schistophila, Aloe parvula, Aloe itremensis, Aloe bellatula, Aloe parallelifolia, Aloe erythrophylla і Aloe capitata var. quartziticol.

Охоронний статус

Руйнування місця проживання, в основному через ерозію ґрунту, що веде до руйнування рослинного покриву, спільно з повільним відтворенням виду, в кінцевому підсумку, через якийсь час може призвести і до зникнення цього виду. Також зменшує кількість цих рослин у природі їх комерційний збір.

Торгівля Pachypodium brevicaule регулюється положеннями статті III Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).[2]

Утримання в культурі

Pachypodium brevicaule повинен бути розміщений на повному світлі з великою кількістю води в теплу пору року для активного росту і рясного цвітіння. В прохолодні місяці полив значно зменшують. Більшість Pachypodium brevicaule гинуть саме в період спокою. На зимівлі мінімальна температура для Pachypodium brevicaule та інших мадагаскарських видів становить 10-13 °С. Ґрунт має бути повітре- і вологопроникний, добре дренований. Землесуміш повинна містити 1/3 частину розрихлювачу типу перліту. У вегетаційний період рослину можна підживлювати. Концентрація добрива становить одну восьму частину від рекомендованої дози для листяних рослин. Велика концентрація може спровокувати швидкий і слабкий приріст. Влітку короткі періоди з температурою від 40 до 43° С не зашкодять рослинам, постійне і тривалий вплив температур вище 40° С для них згубно. Для Pachypodium brevicaule, як і для більшості рослин, потрібне свіже повітря.

Пересаджують Pachypodium brevicaule в березні, безпосередньо перед початком сезону зростання. Для роду Пахиподіум, як і для багатьох сукулентних рослин, характерно відмирання частини кореневої системи в період спокою. При пересадці всі відмерлі коріння видаляються, таким чином, виключається джерело загнивання.

Примітки

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (укр.)

Література

  • Tjaden, W. 1990. Pachypodium brevicaule. Brit. Cact. Succ. J. 8: 79-80. (англ.)
  • Costantin, J. & D. Bois. 1907[1908]. Contribution a l'etude du genre Pachypodium. Ann. Sci. Nat., Bot., sér. 9, 6: 308—330. (фр.)
  • Perrier de la Bathie, H. 1934. Les Pachypodium de Madagascar. Bull. Soc. Bot. France 81: 297—318. (фр.)
  • Pichon, M. 1949. Classification des Apocynacées. Mém. Inst. Sci. Madagascar, Sér. B, Biol. Vég. 2 (1): 45-140. (фр.)
  • Poisson, H. & R. Decary. 1922. Nouvelles observations biologiques sur les Pachypodium malgaches. Bull. Trimestriel Acad. Malgache, n.s., 3: 241—246. (фр.)
  • Das, A. B., S. Mohanty & P. Das. 1998. New report on chromosome number, karyotype and 4C DNA content in three species of Pachypodium Lindley. Caryologia 51 (3-4): 245—252. (англ.)
  • Humbert, J.-H., ed. 1936-. Flore de Madagascar et des Comores. (фр.)
  • Rapanarivo, S. H. J. V. & A. J. M. Leeuwenberg. 1999. Taxonomic revision of Pachypodium. Series of revisions of Apocynaceae XLVIII. pp. 44–49 in: Rapanarivo, S. H. J. V. et al., Pachypodium (Apocynaceae): taxonomy, habitats and cultivation. (англ.)
  • Eggli, U., ed. 2001. CITES Aloe and Pachypodium checklist. (англ.)
  • Rowley, G. 1999. Pachypodium & Adenium. Cactus File 5: 1-79. (англ.)

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.