Quercus cornelius-mulleri

Це щільний чагарник, що сягає заввишки від одного до трьох метрів, іноді невелике дерево, що досягає максимальної висоти від шести до семи метрів[2]. Дуб вічнозелений або майже вічнозелений, густо розгалужений; гілки численні стрункі. Кора сіра, луската. Гілочки сірі, жовтуваті або коричневі, щільно запушені, рідше майже голі. Листки 1.5–3.5 × 1–2 см, овальні або еліптичні, товсті, шкірясті; верхівка округла, іноді загострена; основа клиноподібна; край цілий або слабо зубчастий; зверху тьмяні, світло-зелені з притиснутими зірчастими волосками; білуваті знизу, густо вкриті численними зірчастими волосками; ніжка листка 2–5 мм завдовжки. Квітки чоловічі дрібні, у сережках 2.5–5.5 см; цвітуть у березні-квітні. Жолудь поодинокий або скупчений, майже сидячий, веретеноподібний, темно-коричневий, 2–3 см; чашечка охоплює 1/4 горіха; дозріває в перший рік[3][1].

Ендемік Каліфорнії, США й півночі Нижньої Каліфорнії, Мексика[2][4].

Присутній у відкритих чапаралях, соснових і ялівцевих рідколіссях, а також пустельних узліссях, часто на пухких гранітних ґрунтах; росте на висотах 1000–1800 м. Дуже стійкий до посухи та високих температур[2].

Q. cornelius-mulleri стикається із загрозами через рекреаційне використання. Ця загроза присутня в основному в Національному парку Джошуа-Трі, де сходження на скелі підриває рослинні спільноти. Цей вид присутній у 8 ботанічних садах та колекціях дендропарків у всьому світі[2].