Rhinocyllus

До цього роду відносяться жуки, довжина тіла яких знаходиться у межах 3.7-6.9 мм[1]. Основні ознаки[2]:

• вусикові борозенки йдуть різко на низ головотрубки і звичайно доходять до нижнього краю ока;
• головотрубка широка, зверху із глибокою широкою борозенкою, края валикоподібно припідняти;
• передньогруди перед тазиками не мають борозенки для головотрубки;
• кігтики різної довжини;
• верх тіла вкритий густими трохи припіднятими волосками.

Життєвий цикл вивченого у цьому відношенні виду Rhinocyllus conicus тісно пов'язаний із рослинами з родини Айстрові. В Україні це найчастіше осот Cirsium ukranicum Bess. ex DC. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця по одному відкладаються на поверхню суцвіття-кошика, у отвір, який заздалегідь вигризає самиця. Личинки прокладає собі тунель всередину кошика і живляться незрілим насінням та оточуючими тканинами[3].

Ареал роду охоплює майже всю Палеарктику, крім півночі, завдяки одному виду. У решти ареали значно менші. Один вид роду мешкає в Україні[4], два види інтродуковані до Афротропіки, Неарктики та Австралійської області(див. нижче).

У цьому роді два підроди: Rhynocyllus s. str. та Rhynolarinus і чотири види[1]. Вид української фауни позначений кольором:

• Rhinocyllus conicus (Frölich, 1792) — майже вся Європа (включаючи Нідерланди й Прибалтику), Закавказзя, Північна Африка, Західний Сибір, Казахстан, Далекий Схід, Північно-Західний Китай, Середня Азія, Туреччина, Ізраїль, Афротропіка, інтродукований до Північної Америки, Австралії та Нової Зеландії.
• Rhinocyllus oblongus Capiomont, 1873 — Португалія, Іспанія, Італія, Греція, Північна Африка, Ізраїль, Туреччина
• Rhinocyllus turkeslanicus Desbrochers des Loges, 1900 — Туркестан
• Rhynolarinus alpinus Gultekin, Diott, Caldara, 2019 - Ломбардія (Північна Італія)

Один вид цього роду (див. вище) завезений до Північної Америки, Африки, Австралії та Нової Зеландії для пригнічення популяцій будяків  — злісних пасовищних бур'янів[5]