Royal Ordnance L11A5

Royal Armament Research and Development Establishment у Форту Голстед розробила нову 120 мм нарізну гармату у 1957. Нова гармата була визнана необхідною, тому що британська армія зазначила далекобійність більшу ніж інші армії, наприклад, 2 000 m (2 200 yd), за специфікацією армії США, незважаючи на тогочасні дослідження, за якими запропонована дистанція бойового зіткнення було ближча за вимоги армії США.[2] L11 була розроблена для встановлення у башту танка Чіфтен (FV4201). Після вогневих випробувань у 1961, L11 була прийнята на службі для танка Чіфтен у 1965 і поступила на озброєння британської армії у 1966.

З того часу було розроблено вісім різних варіантів гармати L11. У червні 1976 було розпочато виробництво нових боєприпасів для L11A5.

На базі гармати Royal Ordnance L11 було розроблено серію різних моделей; основною серійною версією стала L11A5.

L11A1 – Перший серійний варіант; 130 штук.

L11A2 – RO Defence внесли чисельні зміни, в тому числі модифікували вентиляційну трубу, обтюратор захисного кожуха та 15 вентиляційних отворів. Міцніші матеріали використано у виробництві затворного кільця.

L11A3 – Деякі зміни затворного кільця.

L11A4 – Тестовий прототип з механізмом заряджання.

L11A5 – Основна серійна модель. Нова вбудована дулова система та новий і легкий ежектор який вимагав додаткову вагу у 7,7 kilograms (17 lb) на затворі для балансу.

L11A6 – Переробка моделі A3 під поліпшення моделі A5.

L11A7 – Запропоновано напів-автоматичний шомпол, але у серію не прийнято.

L30 (EXP 32M1) – Останній варіант конструкції L11, розроблений за програмою Challenger Armament.

Затворний механізм - напівавтоматичний ковзкий затвор. Гармата мала гідропневматичну систему відбою з двома буферами. Відбій гармати становив 37 cm (15 in). Конструкція затвору базувалася на конструкції затвору Krupp/skoda sfh/18/43 model 18 який британці ретельно вивчили після Другої світової і обрали для використання у 120 мм гармати.[3]

На відміну від більшості гармат які стріляють унітарними снарядами, тут заряджання окреме. Метальний заряд розташовано у картузі яка згоряє (або пізніше у гільзі яка згоряє для БПС). Таке заряджання потребує обтюрації затвора на відміну від унітарних снарядів. При першій демонстрації, БПС (бронебійний підкаліберний снаряд) вистрілювали завдяки циліндричним зарядам. Бронебійно-фугасні снаряди (БФС), димові і інші снаряди використовували напів-циліндричні заряди (L3). Два заряди для фугасних боєприпасів могли зберігатися на місці одного заряду для бронебійних. У танках Chieftain та Challenger, 36 зарядів зберігалися у боєукладці з водою, тому при влучання снаряда у боєукладку вода змочувала метальні заряди не даючи їм спалахнути.

Ствол гармати L11A5 оснащено ежектором на відстані приблизно дві третини від дулового зрізу і термальним кожухом.

При першій презентації до ствола було приєднано кулемет калібру  12,7 мм. Траєкторія набою кулемета збігалася з траєкторією снаряда на відстані до 2 600 m (2 800 yd), на цю дистанцію вистачало трасера. Це, хоч і ефективно, обмежувало дальність стрільби такою відстанню. Наприкінці 1970-х у британській армії замість цільових кулеметів почали використовували лазерні далекоміри, що дозволило збільшити дальність стрільби. Проте, після тестових стрільб у США на Абердинському полігоні було визнано, що стрільба на дистанції понад 3 km (1,9 mi) марна через відхилення снаряду. Особливо це підходить для цілей які рухаються. Під час Корейської війни британська армія озброєна танками Центуріон з гарматами Ordnance QF 20 pounder успішно обстрілювала бункери на відстані 4000 м.[4]

Під час операції Гренбі з гармати L11 на британському Challenger 1 змогли зробити найдальше влучання у танк у військовій історії, іракський танк T-72 було підбито на відстані 5,1 км.[5]

• Калібр: 120 millimetres (4,7 in)
• Довжина ствола 6,604 metres (21 ft 8,0 in) (55 calibres)
• Загальна довжина 6,858 metres (22 ft 6,0 in)
• Вага: 1 778 kilograms (3 920 lb)
• Віддача: 37 centimetres (1 ft 3 in)
• Максимальні відстань/швидкість (БОПС): 3 000 metres (3 300 yd), 4 495 ft/s (1 370 m/s)
• Максимальні відстань/швидкість (БФС): 8 000 metres (8 700 yd), 2 198 ft/s (670 m/s)
• Максимальна швидокстрільність: 10 пострілів/хв[6]
• Середня швидкострільність: 6 пострілів/хв
• Кути підвищення: +20/-10 на Chieftain Mk 2.

• Ogorkiewicz, R.M., Design and development of fighting vehicles, Macdonald, London, 1968
• Norman, AFV Profile No.19 Chieftain and Leopard (Description), Profile Publishing