Stephanocleonus
Stephanocleónus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae). У вивченні цього роду неабияку роль відіграла М. Є. Тер-Мінасян.
? Stephanocleonus | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Stephanocleonus tetragrammus (Pallas, 1781) | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
Зовнішній вигляд
Жуки цього роду мають середні або досить великі розмір: 9.5-14.2 мм у довжину. Основні ознаки[1]:
- головотрубка звичайно вигнута донизу і паралельнобічна, посередині зверху з поздовжніми 1-3 кілями або опуклостями;
- 1-й членик джгутика вусиків довший за 2-й;
- ширина передньоспинки більша, ніж її довжина, біля переднього краю з перетяжкою по боках, за якою основа її опукла з боків; є лопаті за очима;
- задньогруди між передніми та заднімитазиками коротші за діаметр середніх тазиків;
- надкрила за серединою розширені й опуклі, від основи до вершини — з поздовжними крапковими борозенками, проміжки між якими трохи опуклі; крил немає;
- 1-й та 2-й членики задніх лапок звичайно видовжені, 2-й довший за 3-й, а 3-й має хоча б рудиментарну губчасту підошву; лапки знизу вкриті товстими шипами.
Фотографії видів цього роду дивись на[2].
Спосіб життя
Не вивчений, ймовірно він подібний до способу життя інших Cleonini. Мешканці рівнинних та гірських степів, на висоті до 4000 м. Личинки Stephanocleonus fossulatus розвиваються у корінні полину. Кормові рослини личинок решти видів невідомі, але дорослі жуки живилися на реомюрії (родина Тамариксові), цибулях (Лілійні), полину й брахантемумі (Айстрові), злаках (Тонконогові), імаго знаходили також на віниччі сланкому (родина Капустяні)[1].
Географічне поширення
Ареал роду лежить в основному у межіх Східної Палеарктики — в Середній Азії, Казахстані, Сибіру, Туві, Монголії [3].
В фауні України зареєстровані два види цього роду[4]. На захід вони поширюються лише до межі колишніх степів (Молдова, Угорщина).
Класифікація
Довгоносик Stephanocleonus nassidormis (Goeze, 1777)
Довгоносик Stephanocleonus thoracicus (Fischer von Waldheim, 1835)
За кількістю видів рід Stephanocleonus набагато більший, ніж решта родів Cleonini, а у підродині Lixinae він за цим показником поступається лише роду Lixus. Найвагоміший внесок у таксономію роду внесла М. Є. Тер-Минасян, яка розділила рід на підроди та описала 37 видів як нових для науки (три — у співавторстві). Загалом у роді Stephanocleonus]] описано понад 120 видів, два з яких мають по два підвиди[5]. Всі види розподілені на п'ять підродів. Перелік їх наведено нижче, види української фауни виділено кольором:
|
subgenus Deracanthopsis Voss, 1967
subgenus Eremocleonus Ter-Minasian, 1974
subgenus Sanzia Alonso-Zarazaga & Lyal, 1999
subgenus Stephanocleonus Motschulsky, 1860
|
subgenus Taeniocleonus Ter-Minasian, 1974
|
Практичне значення
Вид Stephanocleonus tetragrammus занесений до Червоної книги Російської Федерації[6] і, відповідно, до низки регіональних Червоних книг Росії (див., наприклад,[7][8]). До Червоної книги Ростовської області, крім цього виду, внесений також Stephanocleonus microgrammus[9].
Примітки
- Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 99-164
- http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/rus/cleonini.htm
- Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 449–450. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
- Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptеra, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
- Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 451–442. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
- http://www.sevin.ru/redbook/index_an.html
- Красная книга Саратовской области. Грибы. Лишайники. Растения. Животные. 2006. — 528 с.
- http://herba.msu.ru/shipunov/school/books/kr_kn_resp_kalmykija_1_zhivotnye_2013.pdf
- Красная книга Ростовской области. http://минприродыро.рф/upload/iblock/758/Volume1.pdf Архівовано 16 квітня 2016 у Wayback Machine.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.