Temnorhinus

Зовнішній вигляд

Жуки цього роду мають середні та досить великі розміри: 7.5- 18.5 мм у довжину. Основні ознаки[1]:

  • головотрубка коротка, звужена конічно до вершини, посередині з чітким гострим кілем, що доходить до опуклого трикутного майданчика на вершині;
  • 1-й  членик джгутика вусиків товстий, майже втричі коротший за 2-й;
  • очі загострені донизу, їх передні краї закруглені, а задні — прямі;
  • надкрила при основі не ширші або лише трохи ширші за передньоспинку і закруглені разом;
  • членики лапок, особливо задніх, видовжені, 2-й членик задніх лапок не довший за 3-й;
  • тіло зверху вкрите загостреними лусочками або волосками.

Фотографії видів цього роду дивись на[2].

Спосіб життя

Вивчений, фактично, лише для одного виду — Temnorhinus hololeucus і є типовим для представників Cleonini[3][4][5].

Життєвий цикл цього виду у Казахстані й Середній Азії пов'язаний із кураєм, лутигою, саксаулом та іншими лободовими. Дорослі жуки живляться листям і молодими пагонами. Яйця відкладаються на кореневу шийку або основу кореня у заглиблення, що вигризла самиця. Розвиток личинки відбувається всередині рослинних тканин, або ж зовні, на поверхні стебла або кореня. В останньому варіанті личинка будує навколо себе камеру з часток ґрунту, яка закриває личинку, неначе щиток. У камері ж відбувається заляльковування. Імаго нового покоління лишається у камері до весни або виходить назовні, живиться листям і зимує у ґрунті.

Географічне поширення

Переважна більшість видів цього роду мешкають у межах Західної Палеарктики: на півдні Європейської частини Росії, в Закавказзі, Західному Сибіру, Середній Азії, Афганістані, Туреччині, Ірані, Казахстані, Монголії та Китаї. Разом з тим ареали деяких охоплюють Іспанію, південні частини Франції, Італії, Північну Африку, Близький Схід, Аравійський півострів та Пакистан, окремі види — складова фаун Східної та Південної Африки, азійських субтропіків та тропіків[6]. Один вид (Temnorhinus hololeucus) мешкає в Південній Україні (степи, Гірський Крим)[7], це західна межа його ареалу в Європі.

Класифікація

Описано щонайменше 28 видів роду Temnorhinchus, вони розподілені на три підроди[6]. Перелік їх наведений нижче:

subgenus Fabiocleonus Arzanov, 2006

  • Temnorhinchus mendicus (Gyilenhal, 1834)

subgenus Massimocleonus Arzanov, 2006

  • Temnorhinchus arabs (Olivier, 1807)
  • Temnorhinchus betae Perrin, 1970
  • Temnorhinchus cylindricus (Gebler, 1841)
  • Temnorhinchus discrepans Ter-Minasian, 1988b
  • Temnorhinchus elongatus (Gebler, 1844)
  • Temnorhinchus heros Suvorov, 1910
  • Temnorhinchus nasutus (Hochhuth, 1847)
  • Temnorhinchus oryx (Reitter, I897)
  • Temnorhinchus perforatus Faust, 1904
  • Temnorhinchus paludani (Voss, 1955)

subgenus Temnorhinus Chevrolat, 1872

  • Temnorhinchus albofimbriatus Chevrolat, 1873
  • Temnorhinchus brevirostris (Gyilenhal. 1834)
  • Temnorhinchus desbrochersi Petri, 1914
  • Temnorhinchus hololeucus (Pallas, 1781)
  • Temnorhinchus interposilus Voss, 1959
  • Temnorhinchus inustulatus Voss, 1960
  • Temnorhinchus kirguisicus Chevrolat, 1873
  • Temnorhinchus limbifer Faust, 1904
  • Temnorhinchus martini Faust, 1904
  • Temnorhinchus menozzii F. Solari, 1950
  • Temnorhinchus mixtus (Fabricius, 1792)
  • Temnorhinchus morettiae Voss, 1963
  • Temnorhinchus seductus Faust, 1904
  • Temnorhinchus seurati (Peyerimhoff, 1927)
  • Temnorhinchus subcylindricus (Petri, 1908)
  • Temnorhinchus turbinatus (Chevrolat, 1869)
  • Temnorhinchus verecundus (Faust, 1883)

Практичне значення

Деякі види цього роду вказувались серед шкідників буряків[8][9]. Але даних про реальні економічні збитки при цьому не наводилось.

Примітки
  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 30-37
  2. http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/rus/cleonini.htm
  3. Токгаев Т., Непесова М. Материалы к фауне и экологии долгоносиков (Coleoptera, Curculionidae) юго-восточной Туркмении // Известия АН Туркменской ССР. Серия биол. Наук, 1964, № 1, с. 53-59
  4. Алеева М. Н. Материалы к биологии долгоносиков (Coleoptera, Curculionidae), вредящие сахарной свёкле в Казахстане // Энтомол. обозрение, 1956, т. 35, вып. 3, с. 680—692
  5. Gültekin L. New Data on Conorhynchus hololeucus (Coleoptera: Curculionidae) // Florida Entomologist, 2012, v. 95, #2, p.503-505
  6. Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 454—455. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
  7. Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptеra, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
  8. Алеева М. Н. Долгоносики, вредящие свёкле в Джамбулской области Казахской ССР // Тр. Респ. ст. защиты раст. Казах. фил ВАСХНИЛ. 1953, т. 1, с. 4-43
  9. Бруннер Ю. П.  Видовой состав и формирование комплексов насекомых — вредителей сахарной свёклы в Средней Азии и Казахстане// Зоол. Журнал, 1954, т. 33, вып. 6, с. 1238
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.