U-300

U-300 німецький середній підводний човен типу VIIC/41, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 9 квітня 1943 року на верфі Bremer Vulkan у Бремені. Спущений на воду 23 листопада 1943 року, а 29 грудня 1943 року корабель увійшов до складу 8-ї навчальної флотилії ПЧ ВМС нацистської Німеччини[1]. Першим командиром став оберлейтенант-цур-зее Фріц Гайн.

U-300
U-995, однотипний з U-300
Під прапором  Третій Рейх
Спуск на воду 23 листопада 1943 року
Виведений зі складу флоту 29 грудня 1943 року
Сучасний статус 22 лютого 1945 року потоплений поблизу Куартейри британськими тральщиками «Рекрут» і «Пінчер»
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
Основні характеристики
Тип корабля середній торпедний ДПЧ
Позначення проєкту типу VIIC/41
Швидкість (надводна) 17,9 вузлів
Швидкість (підводна) 8 вузлів
Робоча глибина занурення 100 м
Гранична глибина занурення 250 м
Дальність плавания 8500 морських миль (15 700 км) на швидкості 10 вузлів (у надводному положенні)
80 морських миль (150 км) на швидкості 4 вузли (в підводному положенні)
Екіпаж 44-60 осіб
Вартість 4 714 000 ℛℳ
Розміри
Водотоннажність надводна 759 т
Водотоннажність підводна 860 т
Довжина найбільша (по КВЛ) 67,1 м
Ширина корпусу найб. 6,2 м
Висота 9,6 м
Середня осадка (по КВЛ) 4,74 м
Силова установка
дизель-електрична; 2 дизельних двигуни Germaniawerft M6V 40/46, 2 електродвигуни Siemens-Schuckert-Werke GU 343/38-8
Гвинти 2
Потужність 2800—3200 к.с. (дизелі)
750 к.с. (електродвигуни)
Озброєння
Артилерія 1 × 88-мм палубна гармата SK C/35
Торпедно-
мінне озброєння
4 носових і один кормовий ТА
14 торпед або 26 мін TMA чи TMB
ППО 1 × 37-мм зенітна гармата Flak M42
2 × 20-мм зенітні гармати FlaK 30
U-300
Район загибелі U-300

Історія служби

U-300 належав до німецьких підводних човнів типу VIIC/41, однієї з модифікацій найчисленнішого типу субмарин Третього Рейху, яких було випущено 703 одиниці. Службу розпочав у складі 8-ї навчальної та з 1 серпня 1944 року — після завершення підготовки — у 7-й, а з 1 жовтня 1944 року в 11-й бойових флотиліях ПЧ Крігсмаріне. З липня 1944 і до останнього походу у лютому 1945 року U-300 здійснив 3 бойових походи в Атлантичний океан. Підводний човен потопив 2 судна, сумарною водотоннажністю 7 559 брутто-регістрових тонн, одне пошкодив (7 176 GRT), і одному завдав невідновлювальних пошкоджень (9 551 GRT)[2].

19 лютого 1945 року U-300 здійснював третій похід, коли був виявлений західніше Кадіса британськими кораблями й атакований глибинними бомбами озброєної яхти «Івейдн». Ледве уникнувши загибелі, човен намагався втекти, але був наздогнаний та обстріляний корабельною артилерією британських тральщиків «Рекрут» і «Пінчер». Унаслідок уражень U-300 затонув поблизу Куартейри, загинуло 9 членів екіпажу та 41 вцілів.

Перелік затоплених U-300 суден у бойових походах

Перелік затоплених суден та кораблів[2]
Дата Назва Тип Належність Водотоннажність (брт) Вантаж Конвой Результат та координати Наслідки атаки для екіпажу Прим.
Другий похід (4.10—2.12.1944, 60 діб; ТронгеймСтавангер)
1 10 листопада 1944 Shirvan[3] танкер  Велика Британія 6 017 8050 тонн дизельного палива Конвой UR 142 потоплений
64°08′ пн. ш. 22°50′ зх. д.
45 (18 загинули та 27 вціліло)
2 10 листопада 1944 Godafoss[4] вантажне судно  Ісландія 1 542 1240 тонн генеральних вантажів Конвой UR 142 потоплено
64°08′ пн. ш. 22°45′ зх. д.
44 (25 загинули та 19 вціліло)
Третій похід (21.01—22.2.1945, 33 доби; Ставангерзагибель)
3 17 лютого 1945 Michael J. Stone[5] суховантажне судно  США 7 176 7705 тонн висадочних матів, мастила, асфальт та джипи Конвой UGS 72 пошкоджено
35°56′ пн. ш. 5°45′ зх. д.
73 (усі вціліли) судно типу «Ліберті»
4 17 лютого 1945 Regent Lion[6] танкер  Велика Британія 9 951 12440 тонн авіаційного палива Конвой UGS 72 повністю зруйноване
35°56′ пн. ш. 5°45′ зх. д.
52 (7 загинули та 45 вцілілих)

Див. також

Примітки

Виноски
    Джерела

    Джерела

    • U-300. на uboat.net. (англ.)

    Література

    • Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972).
    • М. Э. Морозов, В. А. Нагирняк Стальные акулы Гитлера. Серия «VII». — М.: «Коллекция», «Яуза», «Эксмо», 2008. — 144 с. — ISBN 978-5-699-29092-5.
    • Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военноисторическая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)

    Посилання

    36°29′ пн. ш. 8°20′ зх. д.

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.