Єврейські кладовища у Львові

Уламки мацев на території старого кладовища

Старе єврейське кладовище у Львові є одним з найдавніших у Східній Європі. Разом із залишками стін Високого Замку і церквою святого Миколая воно було однією з небагатьох пам'яток княжих часів у Львові, що збереглися до XX століття.

Існує декілька версій щодо того, коли у Львові з'явилося перше єврейське кладовище (кіркут). За даними дирекції старого єврейського кладовища найдавніші мацейви датуються 1348 (немовля Якуб) і 1378 (Міріам, дочка Саула). Історик Маєр Балабан (М. Bałaban) вважав, що кладовище могло існувати з кінця XIII століття і вважалося найдавнішим в усій Червоній Русі. Директор Львівського історичного архіву О. Чоловський вважав, що єврейське кладовище у Львові датується в міських актах 1414 роком. Інший дослідник Рудольф Менкіцький вважав, що найдавніша згадка в книгах львівського магістрату відноситься до 1480 року. У цьому записі говорилося, що євреї повинні платити за цвинтар 30 грошів щорічно на день святого Миколая.

Довгий час тут ховали євреїв з усієї Галичини, лише в кінці XVI на початку XVII століття було дозволено мати кладовища єврейським громадам інших галицьких міст і містечок. Не зважаючи на появу у Львові у 50-ті роки XIV століття нового єврейського кварталу в середмісті, кладовище довгий час залишалося тим самим.

У 1601, 1624, 1628 роках громада докупила ділянки землі, й плата за користування кладовищем збільшилася. Межі кладовища були чітко окреслені вже на плані Львова в 1766 році. Воно розміщувалося між сучасними вулицями Раппопорта, Клепарівською, Броварною та Базарною. Всіх визначних людей ховали в центральній частині. Там був похований засновник розробки дрогобицьких соляних родовищ Волчко; перший львівський рабин раббі Леві бен Якуб Кікенес (пом. 1503), засновник синагоги «Золота Роза» Іцак Нахманович (пом. 1595); сама Золота Роза, дочка Якуба (пом. 1637), засновник єшиви, керівник сеймику євреїв Польщі Ізує Фалк (пом. 1614); ректор єшиви, якого чвертували у Львові за віру Хаїм Райцес (пом. 1728). Неподалік був ряд із 129-ти надгробків жертвам єзуїтського погрому 1664 року. Найбільше мацевот датувалися 1855 роком, коли в місті лютувала епідемія холери. Внаслідок епідемії Старий цвинтар виявився переповненим, і його того ж таки 1855 року закрила влада.

Збереглися опис кладовища та альбом фотографій багатьох його надгробків, зроблений у 1925—1928 роках Львівським товариством опіки єврейських пам'яток старовини.

Сьогодні старе єврейське кладовище, одне з найдавніших в Європі, не існує. За 500-річну історію існування тут, згідно з оцінкою фахівців, на території близько 3 гектарів поховано від 25 до 30 000 осіб.

Нове єврейське кладовище відкрили в серпні 1855 року на Кортумовій горі, неподалік від вулиці Янівської (нині — Шевченка). Тут були поховані такі шановні члени єврейської громади, як Еммануїл Блюменфельд, Еміль Бик, рабин Швабахер, Ехезкіль Каро, Натан Левенштейн. У 1856 році на новому кладовищі на гроші комерсанта Ефроїма Вікселя споруджено синагогу. У 1875 році єврейська громада вимостили дорогу (нині вулиця Єрошенка) до нового кладовища від Янівської. У 1890 році кладовище оточили парканом у неороманському стилі. У 1894 році біля головного входу на кладовище побудували адміністративне приміщення. 1912 року споруджено нове передпохоронне приміщення (Бет-Тахара) в стилі модерн.

Єврейський цвинтар на Кульпаркові

Ще один цвинтар було відкрито в районі Знесіння у травні 1872 року для жителів таких прикагалків, як Збоїща, Замарстинів, Голоско, Клепарів, Кривчиці.

У вересні 1884 року було відкрито єврейське кладовище в районі Кульпарків при психіатричній лікарні.

На початку XX століття на Замарстинові існувало невелике кладовище, закрите перед Першої світової війною.

На Кортумовій горі після 1918 року було споруджено пам'ятник жертвам погрому в листопаді 1918 року, а поруч з ним меморіал загиблим євреям — воїнам австро-угорської армії.

На початку XX століття Старе кладовище отримало статус пам'ятки від австро-угорського уряду. Цей статус підтвердив уряд відтвореної Польщі. Окупаційна німецька влада наказала знищити Старий цвинтар. У травні 1942 року голова львівського юденрату звертався до адміністрації дистрикту Галичина з проханням надати кладовищу статус пам'ятки; відповіді на це звернення не було. Остаточно кладовище знищили в 1947 році, коли на його території побудували Краківський ринок.

Нове єврейське кладовище почали знищувати відразу після розстрілу юденрату в січні 1943 року. Навесні 1943 року було підірвано будівлю бет-тахара. Після закінчення війни єврейська релігійна громада упорядкувала кладовище, зібрала і поховали останки розстріляних, на згадку про них встановила гранітний обеліск. До адміністративної будівлі прибудували приміщення, що використовується як бет-тахара. 1962 року радянська влада розпустила єврейську релігійну громаду, а нове єврейське кладовище приєднала до християнського Янівського цвинтаря, що знаходився поруч. Зараз воно на три чверті заповнено християнськими могилами, а в південній частині є декілька десятків мусульманських поховань. Єврейські поховання сконцентровані навколо головної алеї.

За радянських часів територію кладовища на Знесінні передали під автобазу, а на площі єврейського кладовища в районі Кульпарків розмістили домобудівний комбінат.

У даний час у малочисельної єврейської громади Львова окремого кладовища немає.

• Гельстон Й. Єврейський некрополь у Львові // Галицька брама. — 1998. — Ч. 1 (37). — С. 14—15.
• Замітки й виписки невстановленого автора з історії львівського єврейського кладовища. — ЦДІА України у м. Львові. — Ф. 129 [Львівський ставропігійський інститут, м. Львів, 1378—1944 рр.]. — Оп. 3. — Спр. 268. — С. 1.
• Звіт про роботу опіки над єврейськими історичними пам'ятками. — ЦДІА України у м. Львові. — Ф. 701 [Єврейська релігійна громада, м. Львів, 1785—1942 рр.]. — Оп. 3. — Спр. 1279.
• План міста Львова 1766 р. — ЦДІА України у м. Львові. — Ф. 742 [Колекція карт та планів м. Львова, 1375—1945 рр.]. — Оп. 1. — Спр. 980. — 8 арк.
• Список померлих членів громади. 1842—1856 рр. — ЦДІА України у м. Львові. — Ф. 701 [Єврейська релігійна громада, м. Львів, 1785—1942 рр.]. — Оп. 1. — Спр. 373.
• Меламед В. Евреи во Львове. XIII — первая половина XX века. События. Общество. Люди / Вступ. слово Ярослава Ісаєвича — Львів : Текоп, 1994. — 266 с. — ISBN 5-7707-2314-9.
• Bałaban M. Zapomniały zabytek // Sztuka. — Lwów, 1911. — S. 4-5.
• Bałaban M. Zabytki historyczne żydów w Polsce. — Warszawa, 1929. — S. 119.
• Bałaban M. Dzielnica żydowska. Jej dzieje i zabytki. — Lwów : nakładem Towarzystwa Miłośników Przeszłości Lwowa. — 1909. — S. 78.

• Давній єврейський кіркут у Львові
• У Львові євреї запалили свічки на могилі рабина Якова Оренштайна
• У Львові планують створити меморіальний парк на території єврейського цвинтаря^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Догляд за єврейськими могилами в Україні. Проект «Ле Дор Ва Дор»