Маєр Балабан

Маєр Балабан народився 20 лютого 1877 року у Львові, в родині Александра Балабана та Матильди з Маєрів.

1890 року закінчив Цісарсько-королівську гімназію імені Яна Длугоша у Львові[2]. У 1895—1897 роках вивчав право, а у 1902—1904 роках історію та філософію у Львівському університеті під керівництвом Шимона Ашкеназі. Докторський ступінь здобув у 1904 році. З 1904/1905 навчального року на посаді заступника вчителя викладав релігію давніх юдеїв у молодшій школі IV Цісарсько-королівської гімназії у Львові, після чого у 1909/1910 навчальному році переведений до IV Цісарсько-королівської гімназії у Львові[3]. Викладав релігію давніх юдеїв у приватній жіночій гімназії Софії Стшалковської (нині — львівська середня загальноосвітня школа I—III ступенів № 6), що на вул. Зеленій, 22 у Львові[4].

Під час першої світової війни Маєр Балабан мобілізований до австро-угорського війська, де служив військовим рабином у Любліні. По війні він оселився у Варшаві, де був співзасновником та ректором рабинської семінарії «Тахкемоні» (у перекладі з івриту — «Знання»), заснованої за ініціативою партії мізрахі. 1930 року він покинув роботу в семінарії після конфлікту з Мойзесом Соловейчиком, який звинуватив Балабана у негативному впливі на молодь. У 1928 році він здобув габілітацію у Варшавському університеті[5].

Він був співзасновником Інституту іудейських наук у Варшаві, професором якого був з 1928 року. Він читав лекції у Вільному польському університеті, в єврейській гімназії «Аскола», а 1936 року став професором Варшавського університету. Він також працював у Міністерстві релігійних конфесій та народної освіти Польської Республіки. У 1940 році його переселили у варшавське гетто, де він очолив Архівний відділ Юденрату. У 1941 році він став головним рабином синагоги імені подружжя Залмана та Ривки Ножиків у Варшаві.

Він загинув за невідомих обставин і, за однією з версій, покінчив життя самогубством, а за іншою, від серцевого нападу у Варшавському гетто. Похований на єврейському цвинтарі при вулиці Окоповій у Варшаві (поле 9, ряд 10)[6].

Автор праць з історії євреїв в Україні, Польщі, Австрії. Обґрунтував погляд, що найстаріша єврейська громада Львова виникла в княжу добу на місці пізнішого передмістя Підзамче. Впровадив до наукового обігу численні документи з історії євреїв Львова XVI—XIX століть. Перша наукова праця присвячена історії синагоги «Золота Роза» у Львові вийшла друком у 1902 році.

Опублікував понад 1000 праць 5 мовами, нижче перелічені лише деякі з них:

• 1903 — Przegląd literatury historii Żydów w Polsce;
• 1904 — Izak Nachmanowicz — Żyd lwowski XVI wieku. Studyum historyczne;
• 1906 — Żydzi lwowscy na przełomie XVI i XVII wieku;
• 1909 — Dzielnica żydowska, jej dzieje i zabytki;
• 1914 — Bagno głębokie // Sprawy i rzeczy ukraińskie. Materyały do dziejów kozaczyzny i hajdamaczyzny.
• 1916 — Dzieje Żydów w Galicyji i w Rzeczypospolitej Krakowskiej 1772—1868;
• 1928 — Kiedy i skąd przybyli Żydzi do Polski; wykład habilitacyjny na Wydziale Humanistycznym Uniwersytetu Warszawskiego, wygłoszony dnia 5 czerwca 1928 roku;
• 1932 — Z zagadnień ustrojowych żydostwa polskiego;
• 1938 — Żydzi w powstaniu 1863 r..

• Батьки — Александер Балабан та Матильда (з Маєрів) Балабан.
• Дружина — Ґізела Альтер, з якою одружився у 1911 році.

1992 року на честь Маєра Балабана названо одну з вулиць у Галицькому районі міста Львова[7][8][9].

• Ігор Смольський. Балабан Маєр Шмуель // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 149—150. — ISBN 978-966-7007-68-8.
• Я. Д. Ісаєвич Балабан Маєр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 171. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

• Маєр Балабан Спорудження синаґоґ // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — Львів: Центр Європи, 2008. — № 51.