Іванівський район (Одеська область)

Іва́нівський райо́н (1923—1930 Янівський (Тарасо-Шевченківський) район; у 1935—1945 рр. — Янівський[6]) — колишній район Одеської області України. Районний центр: смт Іванівка. Територія району — 116,2 тис.га.

Іванівський район
ліквідована адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Район на карті регіону
Основні дані
Країна: СРСР ( УСРР/УРСР),
 Україна
Область: Одеська область
Код КОАТУУ: 5121800000
Утворений: 7 березня 1923 р.
Ліквідований: 30 грудня 1962 р.[1]
Відновлений: 8 грудня 1966 р.[2]
Ліквідований: 17 липня 2020 р.[3]
Населення: 25593 (на 1 липня 2020)[4]
Площа: 1162 км²
Густота: 22.4 осіб/км²
Тел. код: +380-4854
Поштові індекси: 67200—67253
Населені пункти та ради
Районний центр: смт Іванівка
Селищні ради: 3
Сільські ради: 10
Смт: 3
Села: 43
Мапа району
Районна влада
Голова ради: Беспалий Олександр Валерійович
Голова РДА: Кір'як Роман Васильович[5]
Вебсторінка: Іванівська РДА
Іванівська районна рада
Адреса: 67200, Одеська обл., Іванівський р-н, смт. Іванівка, вул. Центральна, 93, 3-12-55
Мапа

Іванівський район у Вікісховищі

Ліквідований відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року, територія району ввійшла до складу Березівського району[3].

Іванівська районна державна адміністрація припинила своє існування 29 березня 2021 року, у зв'язку з розпорядженням призидента про звільнення Р.Кір'яка з посади голови Іванівської районної державної адміністрації Одеської області.

Географія
Михайлопільський яр

Іванівський район був розташований в центральній частині Одеської області. Район межував з Ширяєвським, Березівським, Роздільнянським, Біляївським, Лиманським та Великомихайлівським районами Одеської області.

Великомихайлівський район Ширяївський район Березівський район
Роздільнянський район Лиманський район
Роздільнянський район Овідіопольський район Лиманський район

Рельєф території району в цілому являв собою підвищену хвилясту рівнину Причорноморського подолу. У центральній частині району протікає річка Великий Куяльник, що впадає в Куяльницький лиман, у західній частині — річка Малий Куяльник і її ліва притока річка Середній Куяльник, що впадають в Хаджибейський лиман.

На території району створено ландшафтний заказник місцевого значення «Верхній ліс».

Історія
Покинутий цвинтар села Магдалинівка (тепер частина с. Черняхівське)

Створення району

7 березня 1923 року в Одеській окрузі Одеської губернії Української РСР з волостей Понятівської, Більчанської і Евгенівської, з центром в Янівці був створений Янівський район[7].

У середині 1920-х років також мав неофіційну (переважно партійну) назву Тарасо-Шевченківського[8].

У 1925 році у районі мешкало 31 952 чол. Площа району склада 1005 верст2[9].

28 квітня 1926 року Северинівський (Ленінський) район Одеської округи[10] був розформований, Северинівську, Олександрійську, Адамівську, Гнатівську, Маринівську, Іллінську й Августівську сільські ради віднесли до складу Янівського району[11].

За переписом 17 грудня 1926 року у районі мешкало 44 725 чоловік.

15 вересня 1930 року район був перейменований на Роздільнянський, а центр району був перенесений у селище Роздільна[12].

Історія Іванівського (Янівського) району Одеської області

17 лютого 1935 року в результаті розукрупнення районів УСРР у Одеській області був створений новий Янівський  — в складі 14 сільських рад, з центром у селі Янівка.[13][14] Після цього кількість районів Одеської області зросла до 70-ти.[15] До складу Янівського району включити Янівську, Баранівську, Петрівську, Ново-Миколаївську, Силівську, Коноплівську, Олександрівську, Бузинівську, Адамівську, Вовківську, Северинівську, Гнатівську, Шеміотівську сільські ради Роздільнянського району і Джугастрівську сільраду Березівського району, вилучивши їх зі складу Роздільнянського та Березівського районів.

У 1939 році був реорганізований Благоївський район, до 6 сільрад району (Павлинська, Лізинська, Благоївська, Куяльницька, Кирківська, Ул'янівська, Кубанська) були приєднані 14 сільрад Янівського району, район отримав назву Янівського з центром у с. Благоєве[16]. Загальна кількість населення після реорганізації 29830 осіб (18 тис. українці, 8190 болгар, 2 тис. німців, 1640 осіб інших національностей), 20 сільрад, 117648 га землі. При цьому Свердловська сільрада Благоївського району була приєднана до Комінтернівського району.

15 грудня 1945 року Янівський район був перейменований в Іванівський район, а село Янівка в село Іванівка[6]. Також було перейменовано інші населені пункти району[17].

Район ліквідований 17 липня 2020 року[18].

Історія Іванівки

Виникла Іванівка наприкінці XVIII століття на землях майора Баранова, який одержав у 1793 році 3,1 тис. десятин землі від царського уряду. В першій половині XIX століття населений пункт називався Малобаранівкою. Вже в 1826 році в селі проживало 1,9 тис. чоловік, у цьому ж році Малобаранівку оголосили містечком.

У 1858 році власником Малобаранівки став шляхтич Ян Лемпер і містечко стали називати Янівкою, а ще пізніше — Іванівкою.

Адміністративний устрій

На території району були розташовані 10 сільських та 3 селищні ради. Всього 46 населених пунктів. Найбільші з них — смт Петрівка — 6021 осіб, с. Знам'янка — 3864 осіб, смт Іванівка — 3450 осіб, смт Радісне — 2047 осіб, с. Великий Буялик — 1654 осіб.

Економіка

Сільське господарство
Пасовище у селі Великий Буялик

Землі Іванівського району ділилися на такі основні категорії:

  • Землі сільськогосподарського призначення (101125,07 га) в тому числі: рілля, перелоги — 78649,08 га; багаторічні насадження — 824,42 га; сіножаті — 2810,77 га; пасовища — 18653,70 га; під господарськими будівлями і дворами — 946,77 га; під господарськими шляхами і прогонами — 932,5 га.
  • Землі лісогосподарського призначення — 675,62 га.
  • Землі житлової та громадської забудови — 3772,07 га.
  • Землі водного фонду: болота — 638,7 га; відкриті землі без рослинного покрову або з незначним покровом — 1713,65 га; природні водотоки — 411,7 га; штучні водотоки — 99,3 га; озера, водойми, лимани — 26,3 га; ставки — 354,02 га.

В результаті реформування колективних сільськогосподарських підприємств на території району було створено 191 в тому числі: 15 товариств з обмеженою відповідальністю; 159 фермерських господарства; 17 інших формувань.

Транспорт
Вулиці села Верхній Куяльник

Район мав розгалужену мережу автошляхів. Протяжність автошляхів загального користування становила 590 км. Територією району проходив автошлях E95М05.

Через територію району проходила залізнична магістраль зі станціями Буялик і Новознам'янка. Загальна довжина залізничних шляхів 110 км.

Населення
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[19]
Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 13 970 3097 2163 4224 3249 1209 28
Жінки 15 688 3027 1776 4339 3932 2407 207

Національний склад населення району за переписом 2001 року[20]

Компактне проживання представників національних меншин відмічалось в с. Благоєве, смт. Петрівка, с. Улянівка, с. Верхній Куяльник, с. Нижній Куяльник, с. Знам'янка — болгари, с. Вовкове, с. Леніна, с. Маслове, с. Соколове, с. Сухомлинове — молдовани, с. Блонське -гагаузи, с. Малинівка — турки, курди, с. Баланини — цигани.

Етномовний склад населених пунктів району за переписом 2001 р. (рідна мова населення)[21]

українська російська болгарська молдовська гагаузька вірменська циганська
Іванівський район72,617,66,52,20,30,20,0
смт Іванівка88,39,01,90,20,10,2
смт Петрівка34,054,310,50,60,00,1
с. Улянівка47,626,920,72,80,7
смт Радісне80,218,60,40,30,1
с. Баранове94,14,10,41,4
с. Малинівка70,55,20,24,31,2
с. Причепівка89,48,21,8
с. Сухомлинове83,84,70,410,7
с. Білка89,05,30,23,81,0
с. Блонське63,617,60,66,112,1
с. Жовте75,48,23,34,98,2
с. Маслове79,22,12,112,54,2
с. Черняхівське83,06,56,04,5
с. Щорсове93,22,12,7
с. Благоєве20,622,045,69,60,10,70,5
с. Бузинове93,84,01,00,70,1
с. Баланини91,82,30,52,31,80,9
с. Верхній Куяльник65,35,626,51,5
с. Нижній Куяльник53,914,827,82,60,9
с. Прохорове89,67,30,42,20,2
с. Калинівка88,82,70,47,70,2
с. Вовкове62,00,836,4
с. Гудевичеве89,92,90,46,0
с. Джугастрове94,60,30,64,5
с. Новакове85,44,98,5
с. Соколове83,04,712,4
с. Конопляне90,95,80,60,81,10,9
с. Богунове93,84,60,50,40,3
с. Люботаївка87,37,13,20,8
с. Силівка80,54,99,84,9
с. Тарасівка95,62,91,5
с. Шерове98,60,70,30,3
с. Михайлопіль97,13,0
с. Козлове93,34,52,2
с. Марціянове85,711,92,4
с. Павлинка88,68,60,21,50,21,0
с. Василівка94,41,44,2
с. Леніна62,814,123,1
с. Лізинка87,48,60,63,4
с. Нові Шомполи83,115,90,40,6
с. Созонівка92,73,72,4
с. Шаманівка87,19,52,6
с. Северинівка94,84,30,30,5
с. Адамівка83,06,90,38,2
с. Руська Слобідка90,18,30,41,2
с. Червонознам'янка71,717,59,90,50,00,2

Населення району становило 26,8 тис. осіб. (2012)

Соціальна сфера
Занедбані хати у с. Адамівка

Газифіковано 26 населених пунктів.

Політика

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Іванівського району було створено 35 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 48,56 % (проголосували 10 669 із 21 973 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 48,02 % (5 123 виборців); Юлія Тимошенко — 16,31 % (1 740 виборців), Сергій Тігіпко — 11,09 % (1 183 виборців), Олег Ляшко — 5,03 % (537 виборців), Вадим Рабінович — 3,61 % (385 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 2,36 %.[22]

Примітки
  1. УКАЗ Президії ВР УРСР від 30 грудня 1962 р.«Про укрупнення сільських районів Української РСР»
  2. УКАЗ Президії ВР УРСР від 8 грудня 1966 р.«Про утворення нових районів Української РСР»
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Головне управління статистики в Одеській області. www.od.ukrstat.gov.ua. Процитовано 6 грудня 2020.
  5. Розпорядження Президента України від 15 січня 2020 року № 9/2020-рп «Про призначення Р.Кір'яка головою Іванівської районної державної адміністрації Одеської області»
  6. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 15 грудня 1945 р. «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв населених пунктів і районів Одеської області»
  7. Постанова ВУЦВК № 310 від 7 березня 1923 р. «Про адміністративно-територіяльний поділ Одещини»
  8. МАТЕРІАЛИ ДО ОПИСУ ОКРУГ УСРР (1926). resource.history.org.ua. Процитовано 16 липня 2020.
  9. Адміністративно-територіальний поділ УСРР при 3-ступневій системі врядування (за даними на 1 жовтня 1925 року) / Центральна Адміністраційно-Територіяльна Комісія при ВУЦВК’у. — Х. : Видання Центральної Адміністраційно-Територіяльної Комісії, 1925. — 111 с.
  10. Территориальное и административное деление Союза ССР (на 1 января 1926 года) / [Предисл.: Н. А. Коковин, С. М. Гурвич]. — Москва : ГУКХ НКВД: [тип. МКХ им. Ф. Я. Лаврова], 1926. — 284 с.(рос.)
  11. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 185 від 28 квітня 1926 р. «Про утворення на території Одеської округи Велико-Буялицького району з переважною булгарською людністю та инші зміни адміністративно-територіяльного поділу тої самої округи»
  12. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 225 від 2 вересня 1930 р. «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління»
  13. Постанова Президії ВУЦВК № 12 від 22 січня 1935 р. «Про розукрупнення районів УСРР»
  14. Постанова Президії ВУЦВК № 24 від 17 лютого 1935 р. «Про склад нових адміністративних районів Одеської області»
  15. Административно-территориальное деление Союза ССР : Краткий справочник на 1 сентября 1935 года / Отв. ред.: П. В. Туманов. — М. : Изд-во «Власть Советов» при Президиуме ВЦИК, 1935. — С. 215–219.(рос.)
  16. Яковлева, Лариса (1994). Німці в Україні 20-30-ті рр. XX ст. Київ: Інститут історії України. с. 205–206. ISBN 5-7702-0774-4.
  17. Е. Б. Рашковский Всего лишь одно село: заметки на полях книги «Село Бужарово и окрестности. История и современность». Исторический журнал: научные исследования 2 (2). 2013-02. с. 228–231. ISSN 2222-1972. doi:10.7256/2222-1972.2013.02.12. Процитовано 15 липня 2020.
  18. Прийнято Постанову. www.rada.gov.ua. Процитовано 25 липня 2020.
  19. Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Одеська область [Населення за статтю та віком…2001] (укр.). Державна служба статистики України.
  20. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  21. Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць
  22. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 31 березня 2016.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.