Березівський район (1923—2020)
Березі́вський райо́н — колишній район на сході Одеської області України[⇨]. Район утворений 1923 року[⇨]. Площа району — 1,6 тис. км² (4,8 % від території області), у тому числі сільськогосподарські угіддя — 136,4 тис. га, із них рілля — 108,8 тис. га. Населення — 33,0 тис. осіб, станом на 2019 рік[⇨]. Районний центр — місто Березівка.
| Березівський район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| ліквідована адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
 | |||||
| Район на карті регіону | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  СРСР ( УСРР),  Україна | ||||
| Область: |  Одеська область | ||||
| Код КОАТУУ: | 5121200000 | ||||
| Утворений: | 7 березня 1923 р.[1] | ||||
| Ліквідований: | 17 липня 2020 р.[2] | ||||
| Населення: | 32663 (на 1 липня 2020)[3] | ||||
| Площа: | 1637 км² | ||||
| Густота: | 20.7 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-4856 | ||||
| Облікова картка: | Березівський район (1923—2020) | ||||
| Поштові індекси: | 67300—67362 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | Березівка | ||||
| Міські ради: | 1 | ||||
| Селищні ради: | 1 | ||||
| Сільські ради: | 18 | ||||
| Міста: | 1 | ||||
| Смт: | 1 | ||||
| Села: | 63 | ||||
| Селища: | 1 | ||||
 | |||||
| Мапа району | |||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Мосійчук Віталій Леонідович | ||||
| Голова РДА: | Головін Юрій Семенович[4] | ||||
| Вебсторінка: | Березівська РДА Березівська районна рада | ||||
| Адреса: | 67300, Одеська область, Березівський район, м. Березівка, площа Т. Г. Шевченка, 1 | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
|
| |||||
|
| |||||
17 липня 2020 року був ліквідований внаслідок адміністративно-територіальної реформи. Територія району ввійшла до складу новоствореного Березівського району.
Природа
Район був розташований на сході Одеської області України, у межах Дністровсько-Дніпровської північностепової фізико-географічної провінції; північно-східні околиці — в межах Причорноморської середньостепової[5]. Територія району лежала на Причорноморській низовині, це плоскохвиляста і середньохвиляста лесова рівнина з абсолютними висотами 100—150 м, розчленована широкими долинами; на південному сході степові блюдця[6][5]. У районі були сильно розвинуті ерозійні процеси, балки та яри[5].
Район межував на півночі з Миколаївським, на північному заході — Ширяївським, на південному заході — Іванівським, на півдні — Лиманським районами Одеської області, на сході — Доманівським, Веселинівським і Березанським районами Миколаївської області.
Корисні копалини: вапняки, глина, кварцити, пісок[5].
Клімат помірно континентальний. Пересічна температура січня -4 °C, липня +22 °C[5]. Період з температурою понад +10 °C становить 178 днів[5]. Середня норма атмосферних опадів — 410 мм на рік. Максимум припадає на теплий період року[5]. Сніговий покрив нестійкий. Район лежить у межах посушливої, дуже теплої агрокліматичної зони[5].
Гідрографічна мережа району представлена річками Тилігул (центральна частина району), Царега (південний схід), Балай (південний захід), що впадає до Тилігульського лиману Чорного моря і пересихає влітку на окремих ділянках. Для місцевих потреб споруджено 54 стави із загальною площею водної поверхні 605; пробурено 250 артезіанських свердловин[5].
Степ поблизу Михайлівки
Долина Тилігулу
Літня повідь
З ґрунтів найбільш поширені чорноземи звичайні, середньо- та малогумусні, лучно-чорноземні та дернові оглеєні глинисто-піщані ґрунти (долина Тилігулу)[5].
Загальна площа природних лісів і штучних лісових насаджень — 5,9 тис. га[5]. Серед деревних порід переважають біла акація, дуб, сосна, горіх, в'яз, гледичія[5].
Охорона природи
У районі задля збереження природних ландшафтів та окремих об'єктів природи створені:
- Заводівський — ландшафтний заказник місцевого значення.
- Тилігульський — регіональний ландшафтний парк.
Заводовський ландшафтний заказник
Заводовський ландшафтний заказник
Ранжева коса на Тилігулі
Садиба Тилігульського ландшафтного парку
Історія
Березівський район було утворено 1923 року[6][7] на території колишнього Вознесенської повіту, а саме, на території волостей: Завадівська, Поричанська, Роштатська, Ново-Покровська, Раснопільська, Березанська і м. Березівка.
У листопаді 1928 року в районі було створено першу в СРСР машинно-тракторну станцію (МТС) імені Т. Г. Шевченка[6].
Оттон Єгорович Раух
Брама садиби Заводовського
Братська могила 8 радянських воїнів, загиблих при звільненні Заводовки
Будинок-музей, де в березні 1920 знаходився штаб бригади Г. І. Котовського
Меморіальна дошка в пам'ять першої МТС на теренах СРСР
Пам’ятник бійцям Радянської армії, що визволяли Березівку 1944 року
Адміністративний поділ
Адміністративно-територіально район перед ліквідацією у липні 2020 року поділявся на 1 міську громаду, 11 сільських громад та 4 селищних громад, які об'єднують 226 населених пунктів та підпорядковані Березівській районній раді. Адміністративний центр — місто Березівка[8].
- Населені пункти району
Будинок Березівської міської ради
Березівка
Березівка
Златоустове
Зброжівка
Політика
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Березівського району було створено 50 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 51,85 % (проголосували 13 327 із 25 701 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 41,23 % (5 495 виборців); Юлія Тимошенко — 16,49 % (2 197 виборців), Сергій Тігіпко — 13,06 % (1 741 виборців), Олег Ляшко — 6,54 % (871 виборців), Вадим Рабінович — 4,72 % (629 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 2,33 %.[9]
Населення
Станом на 2015 рік у районі проживало 33,91 тис. осіб, з них міського населення — 12,5 тис. осіб, сільського — 21,4 тис. осіб[10]. Чисельність населення району на 1 січня 2009 року становило 34,4 тис. осіб, в тому числі міське населення — 12,5 тис. осіб (м. Березівка — 9,7 тис. осіб, смт Раухівка — 2,8 тис. осіб), сільське населення — 21,9 тис. осіб. Станом на 1988 рік, населення району становило 37,3 тис. осіб, з якого міського — 11,6 тис. осіб[5].
Розподіл населення за віком та статтю (2001)[11]:
| Стать | Всього | До 15 років | 15-24 | 25-44 | 45-64 | 65-85 | Понад 85 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 16 825 | 3675 | 2449 | 5053 | 3980 | 1620 | 48 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Жінки | 19 348 | 3625 | 2445 | 5018 | 4812 | 3222 | 226 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національний склад населення за даними перепису 2001 року[12]:
| Національність | Кількість осіб | Частка |
|---|---|---|
| українці | 31380 | 87,06 % |
| росіяни | 2647 | 7,34 % |
| молдовани | 559 | 1,55 % |
| цигани | 270 | 0,75 % |
| білоруси | 225 | 0,62 % |
| інші | 965 | 2,68 % |
Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[12]:
| Мова | Кількість мовців | Частка |
|---|---|---|
| українська | 31730 | 88,03 % |
| російська | 3258 | 9,04 % |
| молдовська | 354 | 0,98 % |
| вірменська | 153 | 0,42 % |
| чеська | 144 | 0,40 % |
| інші | 407 | 1,13 % |
На території району 1 місто (Березівка), 1 селище міського типу (Раухівка) та 65 сільських населених пунктів[5]. 2013 року з обліку зняте село Лукашівка.
Охорона здоров'я
У районі мережу охорони здоров'я представляє центральна районна лікарня на _ ліжок, _ амбулаторії загальної практики сімейної медицини та _ фельдшерсько-акушерських пунктів. Кваліфіковану медичну допомогу надають населенню району _ лікаря, та _ працівників середнього медичного персоналу.
Відомі уродженці
У районі народились:
- Гнидо Петро Андрійович (1919, Донська Балка — 2006) — радянський льотчик-ас, Герой Радянського Союзу (1943), під час Німецько-радянської війни командир ескадрильї 13-го винищувального авіаційного полку (201-ша винищувальна авіаційна дивізія, 2-й змішаний авіаційний корпус, 8-ма повітряна армія, Південний фронт). Генерал-майор авіації (1963).
- Дроздов Петро Володимирович (1923, с. Заводівка — 1945) — радянський військовик, учасник німецько-радянської війни, молодший лейтенант РСЧА, Герой Радянського Союзу (1943).
- Єгоров Євген Павлович (1908, Основа — 1982) — радянський суднобудівник, вчений і організватор в галузі будування підводних човнів, багаторічний директор (1952—1972) об'єднання «Севмаш»; доктор технічних наук (1970), професор (1975), лауреат Ленінської премії (1970), Герой Соціалістичної Праці (1959).
- Зеркалова Дарія Василівна (1901, с Анатолівка — 1982) — російська акторка. Народна артистка Росії (1947).
- Маляров Анатолій Андрійович (1933, с. Нейкове) —український телережисер, письменник.
- Савин Віктор Маркіянович (1907, с. Заводівка —1971) — маляр і графік, заслужений художник УРСР.
- Савченко Борис Іванович (1939, с. Анатолівка) — радянський, український актор, кінорежисер; заслужений діяч мистецтв України (1995); народний артист України (2004).
- Тарадайко Всеволод Семенович (1924, с. Новопокровське — 1996) — український радянський діяч, начальник комбінату «Донецьквугілля» Донецької області, 1-й заступник Міністра вугільної промисловості Української РСР. Герой Соціалістичної Праці (30.03.1971). Депутат Верховної Ради УРСР 7—9-го скликань.
- Федоренко Микола Володимирович (1907, с. Заводівка — 1994) — радянський льотчик-бомбардувальник, під час Німецько-радянської війни головний штурман 3-го бомбардувального авіаційного корпусу 16-ї повітряної армії 1-го Білоруського фронту. Герой Радянського Союзу (1946).
- Чорна Галина Олександрівна (1948, с. Суха Верба) — українська радянська діячка, стернярка Кременчуцького сталеливарного заводу. Депутат Верховної Ради УРСР 9-11-го скликань. Член Президії Верховної Ради УРСР 11-го скликання.
- Шаховцев Михайло Андрійович (1913, Березівка — 1944) — радянський військовик, заступник командира зі стройової частини 140-го гвардійського стрілецького полку 47-ї гвардійської стрілецької дивізії 8-ї гвардійської армії, гвардії майор. Герой Радянського Союзу (1945).
Петро Гнидо
Надгробок Віктора Савина на Личаківському цвинтарі у Львові
Дошка пошани в Березівки
Економіка
За радянських часів в господарстві району провідне місце належало сільському господарству.
Трудові ресурси складають майже половину загальної чисельності населення.
Промисловість
Основними галузями промисловості за радянських часів виступали: харчова (переробка сільськогосподарської сировини), виробництво будівельних матеріалів[5]. Найбільшими підприємствами були: Березівський завод сухого знежиреного молока, комбікормовий, хлібний, цегельний та завод продтоварів, кар'єр по розробці будівельних матеріалів[6][5].
Сільське господарство
Земельні ресурси району
Земельні ресурси району (станом на 1986 рік):
- придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 140,8 тис. га (88 % від загальної площі району),
- орні землі — 110,9 тис. га (69,3 %),
- зрошувальні землі — 78 тис. га (48,7 %),
- багаторічні насадження — 1,12 тис. га (0,7 %),
- землі, що постійно використовуються під пасовища й сіножаті — 28,8 тис. га (18 %);
- землі, зайняті лісами — 5,9 тис. га (3,6 %);
- інше — 13,4 тис. га (8,4 %)[5].
За радянських часів спеціалізацією рослинницької галузі сільського господарства району було вирощування зернових[5]. Основні польові культури: озима пшениця, кукурудза, соняшник; овочівництво (помідори, капуста, огірки та ін.), садівництво (яблуні, вишні), виноградарство. Тваринницька галузь спеціалізувалась на вирощуванні м'ясо-молочної худоби[5]. У 1980-х роках на землях району господарювало 18 колгоспів, 3 радгоспів, працювала птахофабрика, районне об'єднання «Сільгосптехніка»[6][5]. Створено Березівську лісомеліоративну станцію.
Пам’ятник трактору «Універсал» у селі Розквіт
Випас худоби в районі
Гужовий транспорт на селігу
Транспорт
Райцентр Березівка розташовується за 90 км від обласного центру, міста Одеса. Залізничні станції: Березівка, Раухівка, Раухівка Північна.
Залізничний вокзал Березівки
Залізнична станція Раухівка
Залізнична платформа «Маринове»
Міст через Тилігул у Демидовому
Міст через Тилігул у Завадивці
Автомобільні шляхи (станом на 1990 рік) — 420 км, з яких із твердим покриттям — 403 км[5].
Культура
У районному центрі створено і функціонує краєзнавчий музей, _ центрів культури і дозвілля, клубних закладів (за часів УРСР 13 будинків культури та 39 клубів), _ школи-мистецтв, _ бібліотек (за часів УРСР 37), за часів УРСР діяло 3 кінотеатри та 55 кіноустановок[6].
Березівський будинок культури
Златоустівський будинок культури
Березівський стадіон «Колос»
Освіта
За радянських часів у районі було створено Березівський зоотехнічний технікум, 2 професійно-технічні училища, працювало 49 загальноосвітніх шкіл і 1 музична[5].
На уроці в Златоустівській школі
Школа у Виноградному
Релігія
- Церкви й молитовні доми в районі
Руїна в Завадівці
Виноградне
Михайло-Олександрівка
Веселинівка
Примітки
- Административно-территориальное деление Украины (По данным Центральной Административно-Территориальной Комиссии) / У. С. С. Р. Народный комиссариат внутренних дел. ‒ Х.: Издание НАРКОМВНУДЕЛа У. С. С. Р, 1923. ‒ С. 22.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Головне управління статистики в Одеській області. www.od.ukrstat.gov.ua. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 6 грудня 2020.
- Розпорядження Президента України від 23 грудня 2019 року № 584/2019-рп «Про призначення Ю.Головіна головою Березівської районної державної адміністрації Одеської області»
- ГЕУ, 1989, с. 86-87.
- Марченюк Г. І. Березівський район // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- АДМИНИСТРАТИВНО-ТЕРРИТОРИАЛЬНОЕ ДЕЛЕНИЕ УКРАИНЫ (1923). resource.history.org.ua. Процитовано 19 липня 2020.
- Адміністративно-територіальний устрій Березівського району на сайті Верховної Ради України
- ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 31 березня 2016.
- Чисельність наявного населення України на 1 січня 2015 року
- Розподіл населення за статтю та віком, середній вік населення, Одеська область [Населення за статтю та віком...2001] (укр.). Державна служба статистики України.
- Розподіл населення за національністю та рідною мовою, Одеська область. Процитовано 14 квітня 2017.
Література
- О. І. Полоса, В. А. Хомутов Березівський район // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989. — Т. 1 : А — Ж. — 416 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-005-0.
- Березівський район // Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с. — 15 000 прим.
Посилання
- Березівський район // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
- Центр политической информации «Дата»
- Березівська райрада
- Березівський район — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)