Іван Ілліч

Іван Ілліч (нім. Ivan Illich; 4 вересня 1926, Відень — 2 грудня 2002, Бремен) — австрійський філософ і соціальний критик хорватського походження, що дотримувався лівих поглядів.

Іван Ілліч
Народився 4 вересня 1926(1926-09-04)[1][2][…]
Відень, Перша Австрійська Республіка[3]
Помер 2 грудня 2002(2002-12-02)[1][2][…] (76 років)
Бремен, Німеччина
·рак головного мозку
Країна  Перша Австрійська Республіка
 США
Діяльність католицький священник, історик, педагог, філософ, літературний критик, антрополог, письменник
Галузь політична екологіяd і Індустріальне суспільство
Alma mater Флорентійський університет, Папський Григоріанський університет і Зальцбурзький університет
Науковий ступінь доктор філософії
Знання мов німецька, французька, італійська, іспанська, хорватська, англійська[1], давньогрецька, латина, португальська і гінді
Заклад Університет штату Пенсильванія, Піари і Pontifical Catholic University of Puerto Ricod
Напрямок Антизростання і енвайронменталізм
Magnum opus Deschooling Societyd і Tools for Convivialityd
Конфесія католицтво і атеїзм
Нагороди

Біографія

Вивчав кристалографію і гістологію в університеті Флоренції. З 1942 по 1946 рік навчався теології і філософії у Ватикані. Потім служив священиком у Нью-Йорку. Працював в Пуерто-Рико. У 1961 році заснував Центр міжкультурної комунікації в Куернаваці, Мексика. Центр займався підготовкою американських місіонерів для роботи в Латинській Америці.

Через десять років наростаючий радикалізм досліджень Центру викликав невдоволення Ватикану і перший в 1976 році припинив своє існування. Ілліч склав з себе сан наприкінці шістдесятих.

Починаючи з вісімдесятих років Ілліч багато подорожував, розділяючи своє час між США, Німеччиною і Мексикою, та викладав в Пенсільванському університеті і Бременському університеті.

У своїх численних книгах критикував різні сторони індустріального суспільства. Бачив небезпеку в узурпації людських цінностей і знання різними фахівцями та експертами. На зміну безпосереднього потягу людини до задоволення своїх нечисленних і базових потреб прийшла вимога відповідати встановленим зразкам споживання. Контролюється і нав'язується не тільки те, що ти хочеш, але і як ти це отримаєш.

Ілліч знаходив приклади подібних відносин і розподілу влади в освіті, медицині, енергоспоживанні і гендерній системі.

Його погляди розділяли такі люди як теоретик освіти Пауло Фрейре і кримінолог Нільс Крісті.

Бібліографія
  • Иван Иллич. Звільнення від шкіл. Пропорційність і сучасний світ = Deschooling Society (1971). — М., 2006. — 160 с. — (Образование: мировой бестселлер) — 5 000 прим. — ISBN 5-09-014074-х.[4][5]
  • Немезида медицины / Medical Nemesis (1975)
  • H2O и воды забвения (2000) / H2O and the Waters of Forgetfulness (1985)

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Encyclopædia Britannica
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118555456 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. О книге на сайте издательства «Просвещение». Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 8 січня 2016.
  5. Анонс серии «Образование: мировой бестселлер». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 17 січня 2016.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.