Івницький Михайло Борисович
Михайло Борисович Івни́цький (нар. 19 лютого 1926, Стрижавка — пом. 14 квітня 1996, Одеса) — український художник театру, член Спілки художників України; заслужений художник УРСР з 1980 року. Чоловік художниці Зої Івницької.
| Михайло Борисович Івницький | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
19 лютого 1916 Стрижавка | |||
| Смерть | 14 квітня 1996 (80 років) | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Навчання | Одеське художнє училище | |||
| Діяльність | сценограф | |||
| Працівник | Одеський академічний драматичний театр імені А. Іванова | |||
| Нагороди |
 | |||
| Звання | Заслужений художник УРСР | |||
|
| ||||
Біографія
Народився 19 лютого 1926 року в селі Стрижавці (тепер селище міського типу Вінницького району Вінницької області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні з червня 1944 року. У 1948—1953 роках навчався в Одеському художньому училищі (викладачі Леонід Мучник, Діна Фруміна). Член ВКП(б) з 1949 року. З 1955 року працював в Одеському російському драматичному театрі імені А. Іванова. З 1967 року працював в Одеському театрі музичної комедії. Брав участь у республіканських виставках з 1960 року.
Жив в Одесі в будинку на вулиці Лейтенанта Шмідта, 20, квартира 3. Помер в Одесі 14 квітня 1996 року.
Роботи
Працювавє в галузі театрально-декораційного мистецтва. Оформив вистави:
- «Дамоклів меч» Н. Хімкета (1959);
- «Цар Федір Іоаннович» О. Толстого (1964);
- «Різдво в домі сеньйора Куп’єлло» Е. де Філіппо (1964);
- «Біг» М. Булгакова (1968);
- «Цезар і Клеопатра» Б. Шоу (1986);
- «Сьомий подвиг Геракла» М. Рощина (1987);
- «Занепад» І. Бабеля (1987);
- «Присмерк» І. Бабеля (1988);
- «Ревізор» М. Гоголя (1989);
- «Антихрист» Д. Мережковського (1990);
- «Гроза» О. Островського (1991).
- «Пізня серенада» В. Ільїна (1976);
- «Місто на світанку» В. Ільїна (1979);
- «Старі будинки» О. Фельцмана (1979);
- «На світанку» О. Сандлера (1982);
- «Кажан» Й. Штраусса (1983);
- «Моя чарівна леді» Ф. Лоу (1984);
- «Слон» В. Гроховського (1988);
- «Великий Мікадо, або Шлюб по-японськи» А. Саллівана (1989).
- «97» М. Куліша (1967);
- «Мій бідолашний Марат» О. Арбузова (1972);
- «Тев’є-молочник» за Шолом-Алейхемом (1984).
- «Король Матіуш» Я. Корчака (1968).
- «Три мішки смітної пшениці» В. Тендрякова (1974).
- «Ешелон» М. Рощина (1975).
- «Старик» М. Горького (1968).
Література
- Українські радянські художники. Довідник. — Київ: Мистецтво, 1972. — 563 с.
- Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — С. 92.
- Лидер Д. Мастер действующей сценографии // Вечірня Одеса. 1975, 23 листопада(рос.);
- Альшиц Л. Самая увлекательная игра // Вечірня Одеса. 1980, 9 лютого(рос.);
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 275. — ISBN 5-88500-042-5.
- Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.