Іду до тебе…

«Іду до тебе...» (рос. «Иду к тебе...») — радянський художній фільм 1971 року, присвячений 100-річчю з дня народження української поетеси Лесі Українки. Кінооповідання про чотири роки її життя: 1897—1901.

Іду до тебе...
рос. Иду к тебе...
Жанр Драма
Режисер Микола Мащенко
Сценарист Іван Драч
У головних
ролях		 Алла Демидова
Микола Олялін
Ольга Матешко
Іван Миколайчук
В'ячеслав Воронін
Оператор Олександр Ітигілов
Композитор Володимир Губа
Кінокомпанія Київська кіностудія імені О.Довженка
Тривалість 68 хв.
Мова російська
українська (дубляж)
Країна СРСР
Рік 1971
IMDb ID 5299510

Фільм вийшов в прокат в УРСР у 1971 році з українським дубляжем від Кіностудії Довженка.

Сюжет

Фільм розповідає про трагічне кохання Лесі Українки до революціонера-марксиста Сергія Мержинського. Фільм про подорож поетеси до свого коханого, у дослівному та метафоричному сенсі водночас. Після смерті Мержинського Українка написала поему «Одержима», що стала відображенням сили духу поетеси. Але не тільки любовна лірика є у цьому фільмі. Він нагадує нам про любов поетеси до України, до рідної мови, що за словами Лесі є «душею народу», її революційну та національну позицію у справі боротьби за існування України. Фільм складається з мозаїки спогадів, настроїв, уривчастих епізодів, які сплітаючись створюють чисту ліричну мініатюру.

Цензурування сценарію

Через втручання керівних органів компартії у зйомку фільму одна з написаних Іваном Драчем сцен не була реалізована у задуманому автором вигляді, що було відзначено навіть радянською критикою.[1] У «Доповідній записці відділу культури ЦК Компартії України про деяких членів Спілки письменників України» від 18 грудня 1973 року завідувач відділу культури ЦК Компартії України, окрім іншого, писав що сценарію фільму, написаний Іваном Драчем "позначений серйозними ідейно-художніми недоліками" й в процесі зйомок неодноразово "перероблявся, тричі змінювався склад постановочних груп, допущені великі перевитрати державних коштів. Однак у фільмі (виробництво 1971 р., режисер М.Мащенко) не були до кінця подолані закладені в сценарії недоліки: Леся Українка зображена однобічно, поза її діяльністю як представниці революційно-демократичного руху, дещо перебільшено національний момент.[2]

Актори

Знімальна група

Виробництво

Початково режисером стрічки став Роллан Сергієнко, і для свого творчого задуму він запросив на роль Лесі Українки російську акторку українського походження Ірину Купченко. Згодом режисером стрічки став Юрій Лисенко, і для свого творчого задуму він запросив на роль Лесі Українки українську балерину Київського театру Елеонору Стебляк. Сергієнко та Лисенко разом витратили пів кошторису фільму на попередню підготовку та організацію проб. Пізніше голова ювілейного комітету до сторіччя Лесі Українки Олесь Гончар запропонував Миколі Мащенко стати режисером - Мащенко був вже третім режисером, що взявся за цю стрічку.[3]

Джерела та примітки
  1. Поетичне кіно: заборонена школа // АртЕк, Редакція журналу «Кіно-Театр», Київ, 2001. — ISBN 966-505-068-0.
  2. Невже це було нещодавно? Про деякі партійні документи 60-70-х років // memorial.kiev.ua. Архів оригіналу за 18 травня 2006. Процитовано 19 червня 2006.
  3. [Про фільм «Іду до тебе»] // Іван Драч. Публіцистика: вибрані статті, інтерв'ю. Харків: Фоліо. 2019. 544 стор.: С. 138-144 ISBN 978-966-03-8137-7

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.