Інгуло-Кам'янка
Інгу́ло-Ка́м'янка — село в Україні, у Новгородківській селищній громаді Кропивницького району Кіровоградської області. Населення становить 816 осіб. Орган місцевого самоврядування — Інгуло-Кам'янської сільської ради.
село Інгуло-Кам'янка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Кіровоградська область |
Район/міськрада | Кропивницький район |
Громада | Новгородківська селищна громада |
Рада | Новгородківська селищна рада |
Код КАТОТТГ | UA35040230110091287 |
Облікова картка | Інгуло–Кам'янка |
Основні дані | |
Населення | 816 |
Поштовий індекс | 28215 |
Телефонний код | +380 5241 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°15′52″ пн. ш. 32°31′03″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
93 м |
Місцева влада | |
Карта | |
Інгуло-Кам'янка | |
Інгуло-Кам'янка | |
Мапа | |
Історія
Рік заснування невідомий. Вперше поселення Інгул згадується в документах Архіву Коша Запорозького за 1749 рік серед інших запорозьких містечок, як центр Інгульської паланки. На європейських картах 50-70-х рр. 18 ст. помилково зазначалося в різних місцях — суч. Петрового, Кривого Рогу і Верблюжки.
В 2-й пол. 18 ст. в Катеринославському намісництві місто Інгул, згодом Інгульськ було центром Інгульського повіту (згодом центр був перенесений у Кривий Ріг зі зміною назви повіту на Криворізький).
Станом на 1886 рік у містечку, центрі Новгородківської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 3322 особи, налічувалось 560 дворових господарств, існувала православна церква, школа та 6 лавок, відбувались базари по неділях[1].
До більшовицького перевороту, у селі існувало 3 церкви — Святого Миколая (перша відома метрична книга 1797 р.), Симеоно-Ганнинська (1897 р.) і Успіння Пресвятої Богородиці (1918 р.). Під час панування більшовиків, всі три святині було знищено. Священик Симеоно-Ганнинської церкви — о. Кульчицький Євген Ксенофонтович на 1930 р.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 211 жителів села[2].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 960 осіб, з яких 473 чоловіки та 487 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 819 осіб.[4]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 96,81 % |
російська | 2,33 % |
молдовська | 0,61 % |
білоруська | 0,12 % |
болгарська | 0,12 % |
Уродженці
- Катерина Георгіївна Горчар (Ковальчук) (* 5 серпня 1957) — українська поетеса.
- Німенко Андрій Васильович (20 червня 1925 — †1 лютого 2006) — відомий український скульптор, мистецтвознавець, письменник. Член Національних спілок письменників і художників України, кандидат мистецтвознавства (1955), заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (1969).
- Оксанич Федір Федорович (*22.04.1914-1997) — заслужений вчитель України, краєзнавець, автор книжок.
- Труд Андрій Іванович (1921—1999) — радянський льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу.
- Шаповал(-ов) Сергій Гаврилович (*15.05.1943) — член Союзу Художників України, учасник міських, обласних та національних виставок, комерційних виставок за кордоном.
Примітки
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- Інгуло-Кам'янка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Джерела та література
- Інгульський Степ, альманах. Випуск І. Київ, 2016. — https://web.archive.org/web/20180526093134/http://library.kr.ua/elib/alminhulstep/index.html
- Архів Коша Запорозької Січі. Корпус документів 1734—1775. В 5 томах. Київ.
- В. Цубенко «Документи з історії військових поселень в Україні». Харків, 2010.
- Б. Кузик, В. Білошапка. Кіровоградщина: історія та сучасність Центру України. Т.1. Дніпропетровськ, 2005.
- Г. П. Міщенко. Кіровоградська область. Київ, 1961. С. 67.
- Полное географическое описание нашего отечества. Том 14. Новороссия и Крым. Харьков, 2011.
- Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972.