Інґеборґа Дапкунайте

Інґеборґа Дапкунайте (лит. Ingeborga Dapkūnaitė, 20 січня 1963(19630120), Вільнюс, Литовська РСР) — радянська та литовська[3] акторка театру, кіно та телебачення, благодійниця. Заслужена артистка Литви (1989). Володарка премії «Ніка» 1994 року за найкращу жіночу роль[4].

Інґеборґа Дапкунайте
лит. Ingeborga Dapkūnaitė
Ім'я при народженні лит. Ingeborga Edmundovna Dapkūnaitė
Народилася 20 січня 1963(1963-01-20)[1][2] (59 років)
Вільнюс, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[1]
Громадянство  СРСР
 Литва
 Велика Британія
 Росія
Діяльність акторка театру, кіноакторка, ведуча, акторка, телеведуча, продюсер театру
Alma mater Литовська академія музики та театру (1985)
Роки діяльності з 1984 — тепер. час
IMDb nm0200848
Нагороди та премії

Заслужений артист Литовської РСРd

Ніка


 Інґеборґа Дапкунайте у Вікісховищі

Життєпис

Юність

Народилася 20 січня 1963 року у Вільнюсі.

Батько актриси Пятрас-Едмундас Дапкунас був дипломатом, а мати Інгеборга Сабаліте метеорологом. Батьки довгий час працювали в Москві, а дочка приїздила до них на канікули. У Вільнюсі маленька Інгеборга залишалася під опікою бабусі з дідусем, а також тітки і дядька (музикантів в оркестрі), які робили все, щоб вона не відчувала тривалої відсутності батьків.

У чотири роки Інгеборга, за протекцією своєї бабусі Геновайте Сабалене, адміністратора вільнюського Театру опери та балету, вперше вийшла на сцену в ролі сина мадам Баттерфляй в постановці опери Пуччіні «Чіо-Чіо-сан». Після «оперного дебюту» драматичне мистецтво спочатку здавалося маленькій дівчинці не таким цікавим, через відсутність танців, пісень і музики. До того ж дитинство і юність пройшли з націленістю швидше на спортивну кар'єру: Інгеборга не без успіхів займалася фігурним катанням і баскетболом — національним видом спорту.

На горі Таурас, недалеко від будинку, де жила Інгеборга, розташовувався Палац профспілок, в якому була театральна студія, де Інгеборга займалася протягом 3 років.

Початок кар'єри

Відразу після школи Інгеборга поступає в Литовську консерваторію (факультет хорового й театрального мистецтва, курс Йонаса Вайткуса). Також вона збиралася вступати до інституту іноземних мов, але в консерваторію іспити на місяць раніше.

Після закінчення консерваторії у 1985 році вона починає працювати актрисою в Каунаському драматичному театрі, пізніше — в Молодіжному театрі у Вільнюсі під керівництвом Еймунтаса Някрошюса. Кінодебют актриси відбувся у 1984 році у фільмі Раймундаса Баніоніса «Моя маленька дружина».

У 1991 році почала працювати в Лондонському театрі у виставі «Помилка мови» з Джоном Малковичем (реж. Саймон Стокса).

Особисте життя

  • Перший чоловік — Арунас Сакалаускас[5], актор і телеведучий
  • Другий чоловік — Саймон Стокса, британський театральний режисер. Розлучилися в 2009 році.
  • Третій чоловік[6] — Дмитро Ямпільський[7].

Творча діяльність

Театральні роботи

Каунаський драматичний театр, Вільнюс

Режисер Йонас Вайчкус

  • «Пригода Макакенка», роль Макака мама
  • «Уроки літератури» (за мотивами «Маленький принц», Екзюпері)
  • «Антігона», роль Антігона
  • «Buried child», Шеллі

Вільнюський Молодіжний театр, Вільнюс

Режисер Еймунтас Някрошюс

  • «Голод»
  • «Чайка», роль Ніни
  • «Ніс», різні ролі

Театр Steppenwolf, Чикаго

Театр Sheftesberry, Лондон

Театр Hampstead, Лондон

  • «Після Дарвіна», режисер Ліндсей Пошер
  • «Місячне світло», роль Серени

Театр «Old Vic», Лондон

Театр Ronacher, Відень

  • «Варіації Джакомо», режисер М. Штурмінгер; грала разом з Дж. Малковичем.

У рамках світового турне спектакль грався протягом майже трьох років на найкращих сценах світу, у тому числі в Німеччині, Росії, Австрії, Австралії, Франції, Еквадорі, Іспанії та інших.

Театр Ambassador, Лондон

  • «Монологи Вагіни», постановка Ів Енслер

Театр «Практика», Москва

  • «Віра Павлова. Вірші.»

Театр Націй

  • «Жанна», реж. Ілля Ротенберг
  • «Ідіот», реж. Максим Діденко

Фільмографія

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2018фЧервоний горобецьRed Sparrowрежисерка балету
2018сМістМостІнґа Веерман, старший комісар естонської поліції
2017фМатильдаМатильдаімператриця Марія Федорівна
2015сОкупованіOkkupertІрина Сидорова
2011фНебесний судНебесный судпрацівниця відділу сновидінь Морфея
2009фСправа ФаруеллаL'affaire FarewellНаташа
2009сДоброволецьДоброволецЛєна
2008фНова ЗемляНовая ЗемляМарта
2008фМорфійМорфийГанна Миколаївна[8]
2007фМолодий ГаннібалHannibal Risingмати Лектера[9]
2005фНічний продавецьНочной продавецдружина власника крамниці[10]
2004фЗимова спека25 degrés en hiverСоня[11]
2002фВійнаВойнаМаргарет
1997фСім років у ТибетіSeven Years in TibetІнґрід Геррер
1996фМісія нездійсненнаMission: ImpossibleГанна Вільямс
1994фСтомлені сонцемУтомлённые солнцемМаруся, дружина комдива Котова[12]
1989фІнтердівчинкаИнтердевочкаКисуля
1988ф13-й апостол13-й апостолМарія
1988фОсінь, Чертаново...Осень, Чертаново…Марія Наварзіна
1987фНедільний день в пекліВоскресный день в адуІнґеборґа
1987фЗагадковий спадкоємецьЗагадочный наследникАся Еріхонова

Робота на телебаченні

У 2005 році була ведучою російської версії реаліті-шоу «Великий Брат» на каналі ТНТ. Протягом 95 днів Інгеборга і глядачі стежили за життям учасників, а в п'ятницю актриса вела прямий ефір, в ході якого вирішувалася доля одного з них.

У 2006 році стала учасницею проекту «Зірки на льоду», каталася в парі з Олександром Жуліним.

У фіналі Конкурсу пісні Євробачення 2009 року, що проходив в Росії, оголошувала бали, які отримали учасники конкурсу шляхом голосування телеглядачів.

Була гостею програми «Прожекторперісхілтон», «проти ночі», «Вечірній Ургант» «Кіно в деталях», «Смак» і т. д.

Педагогічна діяльність

Є куратором акторського факультету Московської Школи Кіно.

Нагороди та номінації

  • 1989 Заслужена артистка Литовської РСР (остання володарка звання)
  • 1992 Золотий Овен — найкраща актриса року, фільм «Циніки»
  • 1994 Міжнародний Женевський кінофестиваль — спеціальний приз журі «Зірка завтрашнього дня», фільм «Підмосковні вечори»
  • 1994 Ніка — найкраща жіноча роль, фільм «Підмосковні вечори»
  • 2005 Астра — номінація «Стиль в кіно»
  • 2014 премія імені Олега Янковського[13]

Член журі

Благодійність

Інгеборга Дапкунайте є співголовою опікунської ради московського благодійного фонду допомоги госпісу «Віра».

Продюсер вистави «Доторкані» за участю сліпоглухих людей, що є частиною спільного проекту фонду «єднання» та театру Націй.

Перебуває в опікунській раді фонду «Друзі».

Примітки

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #172957214 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Filmportal.de — 2005.
  3. Steve Pond. (26 липня 2010). Taymor's 'Tempest' to Close Venice Fest. The Wrap. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 25 березня 2012.
  4. Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 1994 год. «Ника». Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 20 березня 2013.(рос.)
  5. Ингеборга Дапкунайте ушла от мужа. Процитовано 30 березня 2012.(рос.)
  6. Актриса Ингеборга Дапкунайте тайно вышла замуж(рос.)
  7. Анастасия Плешакова. (18 февраля 2013). Избранником Ингеборги Дапкунайте стал адвокат и ресторатор Дмитрий Ямпольский. Комсомольская правда. Процитовано 7 березня 2015.(рос.)
  8. Ігор Грабович/ «Морфій»: під кайфом lifepravda.com.ua
  9. Ганнібал: Початок (Cходження Ганнібала)/Hannibal Rising КіноКоло
  10. Нічний продавець на сайті KINO-КОЛО
  11. Бульбашка, що не лусне("Зимова спека" Стефана Вуйє) КіноКоло
  12. Михалков на "Стомлених сонцем-2" поранився автоматом Gazeta.ua
  13. В Москве под занавес театрального фестиваля «Черешневый лес» вручили премии имени Янковского
  14. Курков — у журі Берлінале «Як справи — Київ»
  15. Стали відомими склад журі та фільм закриття Венеційського кінофестивалю Арт-гауз. Домівка справжнього мистецтва

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.