Іоанникій (Кобзєв)

Протягом 1958—1960 років навчався в Київській, а після її закриття, у 1960—1962 роках — в Одеській духовній семінарії.

1966 року закінчив Московську духовну академію зі ступенем кандидата богословських наук за наукову роботу: «Преподобний Ігнатій Брянчанінов і його православний світогляд».

У період навчання в Московській духовній школі був зарахований до числа братії Московської Троїце-Сергієвої Лаври. 16 листопада 1964 року прийняв чернечий постриг. 24 листопада того ж року висвячений у сан ієродиякона.

З 1966 по 1971 рік ніс послух у Московській Патріархії за Святійших Патріархів Олексія (Симанського) і Пимена (Ізвєкова).

7 квітня 1969 року прийняв сан ієромонаха і через два роки, у 1971, був возведений у сан ігумена.

1971 року став викладачем Одеської духовної семінарії.

1983 року возведений у сан архімандрита.

1986 — призначений настоятелем Покровського собору міста Ізмаїла і благочинним Ізмаїльського округу.

13 грудня 1988 року відбулася хіротонія архімандрита Іоанникія в єпископа Слов'янського, вікарія Одесько-Херсонської єпархії.

З 19 лютого 1990 року — єпископ Донецький і Луганський. З 1991 року — єпископ Луганський і Старобільський.

1993 року возведений у сан архієпископа, а у 2001 році — у сан митрополита.

31 березня 2007 року, після розділенням Луганської єпархії на дві самостійні[2] носить титул «Луганський і Алчевський».

У зв'язку зі збільшенням кількості єпархій Української Православної Церкви у 2007 році включений до числа постійних членів Священного Синоду УПЦ[3].

На спокої з 20 липня 2012 року.

4 листопада 2014 року Митрополит Іоанникій під час інавгурації, яка відбулась у колонному залі Луганської обласної ради, благословив «главу» «Луганської народної республіки» І. Плотницького.[4][5][6][1]

Помер 17 жовтня 2020 року.[7]

• Митрополит Луганский и Старобельский Иоанникий. «Молитва и труд все перетрут»^{[недоступне посилання з червня 2019]}

• Митрополит Луганский и Старобельский Иоанникий. Восстановленная справедливость (2007)