Істрорумунська мова

Істрорумунська - вимираюча мова. Поширена в хорватських селах Желяни Приморсько-Ґоранська жупанії та в селах Шушневиця та Ланіще Істрійської жупанії.

Точне число мовців істрорумунської на даний час невідоме, але в будь-якому разі їх кількість не перевищує кілька сотень. У 1971 році їх було близько півтори тисячі, у 1983 році близько 500 осіб. Всі носії істрорумунської, також володіють хорватською (істрійським діалектом), а деякі і італійською, яка досить поширена в Істрії.

Істрорумунська поділяється на два діалекти - на північному діалекті розмовляють у Желянах, на південному - у декількох селах на південь від гори Учка - Шушневиця, Нова Вас, Ясеновік, Брдо та Лєтай.

Істрорумунська серед інших східнороманських мов

Історично істрорумуни є нащадками романомовних пастухів (валахи), що кочували в середньовіччі Балканським півостровом. Згідно з письмовими джерелами, вже в XII столітті вони доходили до річки Тальяменто, проте невідомо, наскільки довго вони там затримувалися. Перші відомості про істрорумунів, що живуть в районі Чічарії і острова Крк відносяться до кінця 15 - початку 16 століття. В Желянах істрорумуни оселилися в 1510 році. Епідемії чуми та холери в 15 столітті серйозно прорідили населення Істрії, і Венеціанська республіка, якій Істрія на той момент належала, проводила політику, спрямовану на припинення міграційних процесів і збільшення осілості населення.

Аж до XIX століття ареал поширення мови охоплював більшу частину півострова Істрія, аж до Трієста, а також острови Раб та Крк. На островах істрорумунська мова вимерла в першій половині XIX століття.

Істрорумунською мовою не видається періодичної та художньої літератури, викладання також не ведеться. Вона функціонує виключно як мова усного спілкування в побуті. Всі тексти істрорумунською мовою є записами усних текстів, зроблені лінгвістами. Для запису використовується румунський алфавіт з додатковими буквами å, ä, ę, ľ, ń, ş и š, використовуваними для позначення звуків, відсутніх в румунській мові. Фольклор на істрорумунській мові існує, але його записи нечисленні.

Незважаючи на приналежність до романських мов, в лексиці істрорумунської мови численні слов'янські запозичення, а багато морфологічних структур будуються за схемами, типовим для слов'янських мов, що викликано тривалим проживанням істрорумунів в хорватському оточенні. Більшість лексики (близько 65 %) має латинське походження. Існує велика кількість запозичень з хорватської мови (cńige «(священна) книга», ócna «вікно»), а також деяка кількість італьянізмів (sémpre «завжди», setimåne «тиждень»)

Наявність значної кількості запозичень з хорватської можна помітити навіть у числівниках:

• Cantemir, Traian, Noi date istorice referitoare la istroromâni, Limbă și literatură, vol. XIX, 1968, pp. 91–110(рум.)
• Capidan, Theodor, Românismul balcanic, Revista filologică I, Cernăuți, 1927, nr. 1-2, pp. 155–165 (рум.)
• Coteanu, Ion, Elemente de dialectologie a limbii române, București, Editura Științifică, 1961(рум.)
• Covaz, Antonio, Dei Rimgliani o Vlahi d'Istria (Despre romanii sau vlahii din Istria), L'Istria, anul I, nr. 1-2, 3 ianuarie 1846, pp. 7–8. (рум.)
• Croce, Ireneo della, Historia antica e moderna, sacra e profana della città di Trieste (Istoria antică și modernă, sacră și profană a orașului Triest), Veneția, 1698. (італ.)
• Dahmen, Wolfgang, Istrorumänisch (Istroromâna), Holtus, G.; Metzeltin, M.; Schmitt, Ch. (coord.), Lexikon der Romanistischen Linguistik (Lexiconul lingvisticii romanice), vol. III, Tübingen, De Gruyter, 1989, pp. 448–460. (нім.)
• Densusianu, Ovid, Histoire de la langue roumaine (Istoria limbii române), vol. I – Les Origines (Originile), Paris, Ernest Leroux, 1901. (фр.)
• Dianich, Antonio, Mărturia unui istroromân: profesorul Antonio Dianich, Orizonturi culturale italo-române, anul V, nr. 4, aprilie 2015, ISSN 2240-9645. (рум.)
• Drăganu, Nicolae, Românii în veacurile IX-XIV pe baza toponimiei și a onomasticei, București, Academia Română, Studii și cercetări XXI, 1933. Accesat la 30 mai 2015(рум.)
• Filipi, Goran, Istrorumunjski lingvistički atlas / Atlasul Lingvistic Istroromân / Atlante Linguistico Istrorumeno, Pola, Znanstvena udruga Mediteran, 2002a(хор.)
• Filipi, Goran, Istrorumänisch (Istroromâna), Okuka, Miloš (coord.), Lexikon der Sprachen des europäischen Ostens (Lexiconul limbilor estului european), Klagenfurt, 2002b, pp. 91–96. (нім.)
• Frățilă, Vasile, Dialectul istroromân. Privire generală, Berciu-Drăghicescu, Adina (coord.), Aromâni, meglenoromâni, istroromâni: aspecte identitare și culturale, Editura Universității din București, Colecția IEH, 2012, pp. 633–694, ISBN 978-606-16-0148-6.(рум.)
• The Global Lexicostatistical Database (GLD), Indo-Europian family: Romance group. (англ.)
• Kandler, Pietro Paolo, Li Cici, Cameroni, F. (coord.), Storia cronografica di Trieste dalla sua origine sino all'anno 1695 del canonico D. Vincenzo Scussa Triestino cogli Annali dal 1695 al 1848 (Istoria cronografică a Triestului, de la origini până în anul 1695, de canonicul D. Vincenzo Scussa Triestino cu Analele de la 1695 la 1848), Triest, C. Coen, 1863, pp. 231–236].(рум.)
• Kovačec, August, Vlaško/Žejansko/Istrorumunjsko – hrvatski rječnik (Dicționar vlăhesc/jeiănesc/istroromân-croat), 2010, varianta online a Istrorumunjsko-Hrvatski Rječnik (s gramatikom i tekstovima) [Dicționar istroromân-croat (cu o gramatică și texte)], Pola, Znanstvena udruga Mediteran, 1998. (хор.)
• Narumov, B. P., Истрорумынский язык/диалект Языки мира. Романские языки, 2001, c. 656-671, ISBN 5-87444-016-X (рос.)
• Petrovici, Emil, Problema limitei sud-vestice a teritoriului de formare a limbii românești, Limba română, IX, 1960, nr. 1, p. 79-83.(рум.)
• Philippide, Alexandru, Originea romînilor, vol. II, Ce spun limbile romînă și albaneză, Iași, Viața Romînească, 1927
• Popovici, Iosif, Dialectele române (Rumaenische Dialekte), IX. Dialectele române din Istria, I. (Referințele sociale și gramatica), Halle a. d. S., Editura Autorului, 1914; II. (Texte și glosar), Halle a. d. S., Editura Autorului, 1909(рум.)
• Pușcariu, Sextil, Studii istroromâne. În colaborare cu M. Bartoli, A. Belulovici și A. Byhan, vol. I. Texte, Analele Academiei Române, seria II, tom. XXVIII, 1905-1906, Memoriile Secțiunii Literare, București, Cultura națională, 1906, p. 117-182;

vol. II. Introducere – Gramatică – Caracterizarea dialectului istroromân, București, Cultura națională, 1926;

vol. III. Bibliografie critică – Listele lui Bartoli – Texte inedite – Note – Glosare, București, Cultura națională, 1929(рум.)

• Rosetti, Alexandru, Asupra repartizării dialectale a istroromânei, Grai și Suflet, V, nr. 1, 1931-1932, pp. 1–9(рум.)
• Sala, Marius (coord.), Enciclopedia limbilor romanice, București, Editura Științifică și Enciclopedică, 1989, ISBN 973-29-0043-1(рум.)
• Saramandu, Nicolae, Originea dialectelor românești (pe baza surselor istorice), București, Editura Academiei Române, 2005(рум.)
• Sârbu, Richard și Vasile Frățilă, Dialectul istroromân. Texte și glosar, Timișoara, Amarcord, 1998(рум.)
• Scărlătoiu, Elena, Istroromânii și Istroromâna. Relații lingvistice cu slavii de sud: cuvinte de origine veche slavă, București, Staff, 1998
• Skok, Petar, Studi toponomastici sull'isola di Veglia (Studii toponomastice pe insula Krk), Archivio glottologico Italiano, vol. XXIX, 1938, pp. 113–119(рум.)
• Vasiliu, Emanuel, Fonologia istorică a dialectelor dacoromâne, București, Editura Academiei, 1968(рум.)
• Vassilich, Giuseppe, Sui rumeni dell'Istria. Riassunto storico-bibliografico (Despre românii din Istria. Rezumat istorico-bibliografic), Archeografo triestino, serie nouă, vol. XXIII (XXVII), Trieste, 1900, pp. 157–237. Accesat la 30 mai 2015(італ.)
• Vrzić, Zvjezdana, Limba de saka zi (Limba de fiecare zi), Tragovi, 2009, ISBN 978-953-55781-0-9. (хор.)
• Zegrean, Iulia-Georgiana, Balkan Romance: Aspects of the Syntax of Istro-Romanian (англ.)

• Меглено-румунська мова
• Арумунська мова

• Языки мира. Романские языки. - М., 2001