Авраменко Василь Кирилович

Васи́ль Кири́лович Авра́менко (нар. 22 березня 1895, Стеблів, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область — пом. 6 травня 1981, Нью-Йорк) — український балетмейстер, хореограф, актор, кінорежисер, педагог. Один із тих, хто втілив українські народні танці у форму професійного мистецтва. В українській діаспорі відомий як «батько українського танцю».

Василь Авраменко
Ім'я при народженні Василь Кирилович Авраменко
Народився 22 березня 1895(1895-03-22)[1]
Стеблів, Канівський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 1981[2]
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США
Поховання Корсунь-Шевченківський район
Громадянство Російська імперія
 УНР
 США
Національність українець
Діяльність балетмейстер, хореограф, актор, режисер, педагог
IMDb ID 0043314

Життєпис

Став сиротою ще в ранньому дитинстві, з дев'яти років почав працювати. Працював на шахті на Луганщині, згодом із братами виїхав на заробітки до Владивостока на Зелений Клин, працював на заводі. 1913 року у Владивостоці закінчив трьохрічні вечірні учительські курси, здобув звання народного вчителя.

Під час Першої світової війни закінчив Іркутське військове училище, отримав чин прапорщика. Служив у Тюмені, згодом на Західному фронті, командир сотні. Під час наступу на річці Березині в Білорусі отримав поранення в ногу. Отримав звання поручника, служив у Мінську, де 1917 вперше зустрівся з Симоном Петлюрою.

1918 — закінчив драматичну школу в Києві.

Із театром М.Садовського навесні 1919 року виступав у Тернополі та інших містах краю. Учасник визвольних змагань 1917—1921 років.

Від 1921 року жив у Галичині.

1922—1923 — вів танцювальні гуртки в Кременці, Луцьку, Дубно. 8 вересня 1924 виступав у Тернополі.

1926 — емігрував до Канади, де викладав український танок (спершу в Канаді, потім — у США). Організував при Товаристві «Просвіта» школу народного українського танку. Мандрував, навчаючи танцю, по Сполучених Штатах, Аргентині, Бразилії та Австралії.

1929 — заснував школу українського танцю в Нью-Йорку та танцювальні колективи в США і Канаді. Виступав на сценах США та Канади разом із хором О.Кошиця. Гастролював у Бразилії, Аргентині, Австралії, Ізраїлі.

1930—1936 — створив близько 50 танцювальних груп по всій Америці, давши поштовх плідній і довгій традиції народного танцю в діаспорі. Його танцювальні гуртки і групи надавали можливість самовияву і самоствердження молодим американським українцям. Крім досконало схореографованих гопаків, козачків та арканів, він ставив ідеологізовані «живі картини».

Авраменко — кінематографіст

Авраменко також створив (як сценарист, режисер і продюсер) у США декілька українських фільмів, зокрема «Наталка Полтавка» і «Запорожець за Дунаєм». Обидва ці фільми вийшли на екран майже синхронно з однойменними кінострічками І. Кавалерідзе в УРСР. Є підстави стверджувати, що активна кінодіяльність Авраменка підштовхнула цей процес в радянській Україні (щоби та не відставала від еміграції у сучасних формах показу національної спадщини). Це творче змагання (спочатку заочне) відбулося, зрештою, в США, де за підтримки уряду Рузвельта демонструвались обидва фільми Кавалерідзе у 1936 та 1938 роках.

Змагальний характер паралельного показу кіноопер, випущених в радянській Україні та США, їх ідеологічне протистояння знаходить підтвердження у нотатках Миколи Новака, одного з найактивніших членів фільмової корпорації Авраменка: «Нам треба бути гордими, що показали нашим незрячим людям, що українська еміґрація здібна також таку справу здвинути. Ми проломили грубі верстви льодів і заставили навіть червону Москву змагатися з нами, бо коли б не наша „Наталка Полтавка“, то не було б і сталінської»[3].

Фільмографія
  • Наталка-Полтавка (1937), автор сценарію, режисер[4]
  • Запорожець за Дунаєм (Cossacks in Exile, 1939), автор сценарію, продюсер[5]
  • Маруся (1939), екранізація драми «Ой, не ходи Грицю» М. Старицького, в головній ролі Марія Гребінецька[6]
  • Трагедія Карпатської України (The Tragedy of Carpatho-Ukraine, 1940), режисер, продюсер
  • Тріумф українського танку

Перепоховання

Відповідно до заповіту його тлін 4 травня 1993 року перевезено до Стеблева, поховано на місцевому кладовищі.

Друковані праці

Автор підручника «Українські національні танки, музика і стрій» (1947).[7]

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. Леся Косаківська. Василь Авраменко — Іван Кавалерідзе: «кінодуель» через океан // Кіно-Театр, ч. 4, 2003
  4. IMBd
  5. Антін Рудницький. Як повстала фільма «Запорожець за Дунаєм» // Діло, ч. 189, 28 серпня 1938
  6. Кіно-фільм / Shevchenko Scientific Society
  7. Українські національні танки, музика і стрій Голівуд, 1947

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.