Автомобільна промисловість у Японії

Mitsubishi Model A (1917–1922)

У 1904 році Торао Ямаха (Torao Yamaha) випустив перший автобус вітчизняного виробництва, який був приведений в дію паровим двигуном. У 1907 році Команосуке Учіяма (Komanosuke Uchiyama) виробив Takuri, перший автомобіль повністю японського виробництва з бензиновим двигуном.

Автомобілі, побудовані в Японії до Другої світової війни, як правило, базуються на європейських чи американських моделях. Mitsubishi Model A 1917 року базувалась на дизайні Fiat А3-3. Ця модель вважається першим автомобілем масового виробництва в Японії, із 22-ма виробленими одиницями.

Ford Motor Company of Japan була заснована в 1925 році, а виробничий завод був створений в Йокогамі. General Motors заснувала операції в місті Осака в 1927 році. Chrysler також прийшов до Японії і створив Kyoritsu Motors.

Компанія Toyota, спочатку була текстильним виробником, але почала будувати автомобілі в 1936 році.

За перше десятиліття після Другої світової війни, виробництво автомобілів було обмежено, і до 1966 року, велика частина виробництва складалась з вантажівок (в тому числі і триколісних транспортних засобів). Після цього легкові автомобілі почали домінувати на ринку.

• 
  Datsun Type 11 (1932)
• 
  Toyota AA (1936–1943)
• 
  Mitsubishi PX33 (1937)
• 
  Nissan Model 70 Phaeton (1938)

Експорт був дуже обмежений в 1950-ті роки, додаючи тільки до 3,1 % від загального обсягу виробництва легкових автомобілів десятиліття.

У 1950-х фірма Toyota застосувала засновану на Кайдзен систему гнучкої організації виробництва і підвищення якості, відому як «метод Тойоти»

• 
  Toyopet Corona (1957–1960)
• 
  Nissan Austin A50 (1955–1957)
• 
  Datsun 210/211 (1957–1959)
• 
  Subaru 1500 (1954)
• 
  Suzuki Suzulight (1955–1969)
• 
  Isuzu Hillman Minx (1953–1954)

Протягом 1960-х років, японські автовиробники запустили безліч нових кей-карів на своєму внутрішньому ринку; скутери і мотоцикли залишались домінуючими, з обсягом продажів 1,47 мільйона в 1960 році порівняно з усього лише 36,000 кей-карів. Ці крихітні автомобілі зазвичай оснащувались дуже маленькими двигунами (під 360 см³, але іноді з встановленими двигунами до 600 см³ на експорт), щоб зберегти податки значно нижчими, ніж у великих автомобілів. Перший автомобіль з цієї нової ери, насправді запущений в 1958 році, був Subaru 360. Він був відомий як «Lady Beetle», таким чином порівнюючи його значення з Volkswagen Beetle в Німеччині. Інші значущі моделі були Suzuki Fronte, Mitsubishi Minica, Mazda Carol і Honda N360.

Найпопулярнішим сегментом економ автомобілів в шістдесятих роках був клас 700—800 см³, втілений в Toyota Publica, Mitsubishi Colt 800, та оригінальній Mazda Familia. До кінця шістдесятих років, однак, ці (часто двотактні) автомобілі були замінені повними однолітровими автомобілями з чотиритактними двигунами, рух який було направлено на виробництво Datsun (Nissan) Sunny 1966 року.

У 1960-х роках японські виробники почали конкурувати лоб-в-лоб на внутрішньому ринку, модель-до-моделі.

• 
  Toyopet Corona (1964–1970)
• 
  Datsun Sunny (1966–1969)
• 
  Honda N360 (1967–1970)
• 
  Subaru 360 (1958–1971)
• 
  Mitsubishi Minica (1962–1969)
• 
  Mazda Carol (1962–1970)

Експорт легкових автомобілів збільшився майже у 200 раз в шістдесятих роках в порівнянні з попереднім десятиліттям до 17,0 відсотка від загального обсягу виробництва. Це правда, був ще тільки початок. Швидке зростання внутрішнього попиту і розширення присутності японських автомобільних компаній на зарубіжних ринках в 1970-і роки призвело до подальшого прискореного зростання. Виробництво автомобілів в Японії продовжувало швидко зростати після 1970-х років, коли Mitsubishi (представлена як Dodge) і Honda почала продавати свої автомобілі у США. Ще більше брендів прийшли до Америки та за кордон протягом 1970-х років, а до 1980 року японські виробники набирають основну точку опори у США і світових ринках.

• 
  Toyota Corona (1970–1973)
• 
  Datsun Bluebird (1971–1976)
• 
  Honda Civic (1972–1979)
• 
  Subaru Leone (1971–1981)
• 
  Mitsubishi Lancer (1973–1979)
• 
  Mazda Familia Presto (1973–1977)

До кінця 1980-х і початку 1990-х японські виробники автомобілів вже вступили в стадію «Гіпер-дизайну» та «Гіпер-обладнання»; гонка озброєнь призводить до менш конкурентоспроможної продукції хоча і виробляється і надалі дуже ефективним способом.

Найвищого піку автомобілебудування досягло в 1989 році, коли в країні було вироблено близько 13 млн автомобілів, з яких 6 мільйонів були експортовані за кордон.

• 
  Toyota Corona (1982–1987)
• 
  Nissan Bluebird (1983–1987)
• 
  Honda Civic (1983–1987)
• 
  Subaru Leone (1984–1994)
• 
  Mitsubishi Lancer (1983–1987)
• 
  Mazda Familia (1985–1989)

У 1990-1995 рр. спостерігався спад виробництва автомобілів до рівня 1979 року. Він змінився періодом стагнації, який закінчився в 2002 році відновленням зростання.

Завдяки тому, що японські автовиробники випускали дуже доступні, надійні і популярні автомобілі протягом 1990-х років, Японія стала найбільшою країною-виробником автомобілів у світі у 2000-му році.

• 
  Toyota Corolla (1991–1998)
• 
  Nissan Sentra (1990–1994)
• 
  Honda Civic (1991–1995)
• 
  Subaru Impreza (1992–2000)
• 
  Mitsubishi Lancer (1991–1995)
• 
  Mazda Familia (1994–1998)

На початку XXI століття в автомобільній галузі було зайнято приблизно 8 млн осіб. Особливістю цього періоду стала масова організація складальних філій японських компаній в Азії. З 1999 по 2009 роки обсяг виробництва на азійських підприємствах японських компаній виріс в 3,3 рази — з 1 млн 548 тис. до 5 млн 145 тис. машин на рік. У США було побудовано 30 складальних заводів, при цьому обсяг закупівель японськими компаніями деталей і комплектуючих місцевого виробництва досягав майже 50 млрд дол на рік, а їх частка в загальному обсязі поставок перевищувала 80% (на відміну від азійських країн, де вона становила в середньому 40‒50 %). У Європі побудовано 16 складальних заводів загальною потужністю 1 млн 800 тис. машин на рік. У 2007 році обсяг виробництва на європейських філіях досяг 1 млн 770 тис. одиниць, що разом з ввезеними з Японії машинами (919 тис.) довело частку японських компаній на європейському автомобільному ринку до 16% [2].

• 
  Toyota Corolla (2000–2007)
• 
  Nissan Sentra (2000–2006)
• 
  Honda Civic (2001–2005)
• 
  Subaru Impreza (2000–2007)
• 
  Mitsubishi Lancer (2000–2007)
• 
  Mazda 3 (2003–2009)

Згодом, в результаті землетрусу і цунамі 2011 року в Японії на деякий час зупинялися, через що виник енергетичного дефіциту, складальні лінії автозаводів. Також був припинений експорт японських автомобілів і запчастин через закриття основних морських портів в країні[3]. У підсумку це призвело до того що Toyota, яка була лідером світового автопрому, за підсумками року відкотилася на третю позицію (перші місця зайняли General Motors і Volkswagen Group).

• 
  Toyota Corolla (2013–2019)
• 
  Nissan Sentra (2012–2017)
• 
  Honda Civic (2011–2015)
• 
  Subaru Impreza (2011–2016)
• 
  Mitsubishi Lancer (2007–2017)
• 
  Mazda 3 (2014–2019)

• ASL
• Mitsuoka
• Tommykaira

• 
  ASL Garaiya
• 
  Mitsuoka Kabuto
• 
  Mitsuoka Orochi
• 
  Tommykaira ZZ, EV.