Авіакрило

Типова структура авіаційного крила ВПС США

В залежності від призначення і типу літаків, що перебувають на озброєнні, авіаційні крила мають назву:

• у стратегічній авіації — важко- та середньобомбардувальне, розвідувальне, заправне;
• у тактичній авіації — винищувальне, тактичне винищувальне, розвідувальне, транспортне, винищувально-бомбардувальне;
• у транспортній авіації — стратегічне транспортне, тактичне транспортне, транспортно-медичне, метеорозвідувальне.

Крило стратегічної авіації налічує, як правило, 15—30 бойових літаків, тактичної — до 72, авіаносної — до 100; чисельність особового складу 2—4 тис. чол. Базується на 1—3 і більш аеродромах, організаційно може входити до складу авіаційної дивізії, а також безпосередньо до складу повітряної армії або авіаційного командування.

Через те, що ВМС більшості країн мають оперативну і адміністративну організацію, то і авіакрила діляться на авіакрила за призначенням (адміністративні) і оперативні (авіаносні) авіакрила.

Наприклад, у ВМС США в складі Атлантичного флоту шість авіакрил:

Авіаносець «Джон Кеннеді» з авіакрилом на борту

• винищувачів-штурмовиків (англ. Strike Fighter Wing Atlantic),
• контролю морської обстановки (англ. Sea Control Wing Atlantic),
• 5-е і 11-е патрульно-розвідувальні (англ. Patrol and Reconnaissance Wing Five, Patrol and Reconnaissance Wing Eleven),
• ударне вертолітне (англ. Helicopter Maritime Strike Wing Atlantic),
• бойових вертольотів (англ. Helicopter Sea Combat Wing Atlantic).
• а також три окремі авіаескадрильї.

В складі Тихоокеанського флоту — дев'ять АвК, в тому числі:

• винищувачів-штурмовиків (англ. Strike Fighter Wing Pacific),
• ударне РЕБ (англ. Electronic Attack Wing Pacific),
• бойового управління та тилового забезпечення (англ. Command and Control Logistics Wing),
• 1-е стратегічної зв'язку (Sангл. trategic Communication Wing One),
• 2-е і 10-е патрульно-розвідувальні (англ. Patrol and Reconnaissance Wing Two, Patrol and Reconnaissance Wing Ten),
• ударне вертолітне (англ. Helicopter Maritime Strike Wing Pacific)
• бойових вертольотів (англ. Helicopter Sea Combat Wing Pacific),
• та одна окрема ескадрилья.

Авіаносні авіакрила (палубна авіація) — представляють оперативну організацію. Складаються з ескадрилей і загонів літаків різних типів. Склад АвК не є постійним і залежить від типу авіаносця і конкретних завдань бойової служби. Типове авіаносне АвК — 12 середніх штурмовиків А-6Е Intruder, 28 легких штурмовиків А-7Е Corsair, 24 винищувачі F/A-18 Hornet або F-14A Tomcat, 10 протичовнових літаків S-ЗА Viking, 8 протичовнових вертольотів SH-60B Ocean Hawk або SH-3 Sea King, 4 літаки РЕБ ЕА-6В Prowler, 4 літаки ДРЛС Е-2С Hawkeye, 4 літаки-заправники KA-6D Intruder. При знаходженні авіаносця в передових районах на ньому додатково базуються один-два літаки РТР ЕА-ЗВ Skywarrior. Для прикладу на ABMA CVN-68 «Німітц» базується авіакрило NH CVW-11: 14-а, 41-а, 232-а винищувально-бомбардувальні ескадрильї, 135-а РЕБ, 117-а ДРЛС, 6-а протичовнових вертольотів і 30-й транспортний загін.

Авіація морської піхоти за адміністративною організацією має свої особливості. МП включає 3 авіакрила (англ. MAW — Marine Air Wing), які одночасно є компонентами посилення трьох дивізій морської піхоти при формуванні експедиційних дивізій. У свою чергу, авіакрилу поділяються на авіагрупи (англ. MAG — Marine Air Group) і авіакрила безпілотних літальних апаратів.

• Повітряна розвідка
• Парашут
• Екіпаж
• Група (ВПС)
• Ескадра (ВПС)

• 601-е Крыло управления ВВС США
• Военно-воздушные силы США

• Авиация: Энциклопедия / Гл. ред. Г. П. Свищёв. — М. : Большая Российская энциклопедия, 1994. — С. 675. — ISBN 5-85270-086-X. (рос.)

• Брофи, Арнольд. Военно-воздушные силы США = Brophy, A. The Air Force: A Panorama of the Nation's Youngest Service.. — М. : Воениздат, 1957. (рос.)
• Авиация военно-морских сил США // Зарубежное военное обозрение. № 11 — 2007. (рос.)

• Авіаційне крило // ВУЕ