Повітряна армія

У Збройних Силах СРСР Вперше три повітряні армії були сформовані в 1936-38 роках і називалися арміями особливого призначення. У 1940 році вони були перетворені на далекобомбардувальну авіацію Головного командування Червоної Армії.

У травні — листопаді 1942 року на базі ВПС фронтів і загальновійськових армій було створено 17 повітряних армій, в грудні 1944 року — 18-та повітряна армія (далекої авіації).

Повітряні армії фронтової авіації входили до складу фронтів і підпорядковувалися командувачам військами фронтів, а в спеціальному відношенні і при участі в повітряних операціях — і командуючим ВПС Червоної Армії.

Повітряна авіація далекої дії підпорядковувалася командувачеві ВПС Червоної Армії.

До складу повітряної армії входили винищувальні, штурмові, бомбардувальні і змішані авіаційні дивізії, авіаційні корпуси і окремі авіаційні полки.

Залежно від важливості завдань, що виконувалися повітряна армія мала від 3-4 авіадивізій до 8-9 авіакорпусів, 10 окремих авіадивізій і декілька авіаполків і налічувала від 200 — 1000 літаків в 1942-43 до 1500 (у окремих операціях 2500 — 3000) в 1944-45.

Повітряні армії фронтів діяли головним чином спільно із сухопутними військами. У повітряних операціях вони взаємодіяли з далекою авіацією.

Повітряні (або авіаційні) армії входять до складу Збройних сил США, в загальній кількості 20. Наприклад, в США стратегічне командування (САК) і командування ВПС в Європі і в зоні Тихого океану мають у своєму складі повітряні армії. Повітряна армія США в Європі і в зоні Тихого океану мають в своєму складі 3—5 авіакрил і налічують до 300 літаків і більш. Повітряні армії стратегічного авіаційного командування складаються з 2—3 авіаційних дивізій і мають до 200 важких і середніх бомбардувальників, понад 200 літаки-заправників.

Крім того, до складу повітряних армії входять формування міжконтинентальних балістичних ракет (понад 300 пускових установок). Збройні сили різних держав мають у складі повітряних армій з'єднання і частини різних родів авіації, а також частини і підрозділи зв'язку і радіотехнічного забезпечення, ремонтні підприємства, частини і установи тилу і інше.

Бойовий склад повітряних армій непостійний і залежить від вирішуваних завдань. Ударну силу ВА складають сучасні літаки, здатні застосовувати ракети різних класів і авіаційні бомби в ядерному і звичайному спорядженні. З'єднання і частини повітряних армій ведуть бойові дії вдень і вночі, в простих і складних метеорологічних умовах на всю глибину побудови противника. Свої завдання повітряні армії виконує у взаємодії із загальновійськовими об'єднаннями і з'єднаннями, а на приморському напрямі і з силами флоту.

Вищим оперативним з'єднанням в Люфтваффе був повітряний флот (нім. Luftflotte). Спочатку у складі люфтваффе були три повітряні флоти із зонами відповідальності на території Німеччини. Після захвату територій сусідніх країн на початку Другої світової стало п'ять повітряних флотів. Додатково в 1943 був сформований ще один (6-й), а в 1944 ще два флоти (10-й і флот «Рейх»). Протягом 1940-45 кожен з флотів діяв на певному театрі воєнних дій.

Окрім цього в різний час існували незалежні від флотів командування люфтваффе; наприклад, командування люфтваффе «Південний Схід» в травні-жовтні 1944 контролювало Югославію, Албанію і Грецію.

Флот складався з корпусів (нім. Fliegerkorps) і дивізій (нім. Flieger-division). Основними ж бойовими одиницями в люфтваффе були ескадра (нім. Geschwader), група (нім. Gruppe) і ескадрилья (нім. Staffel). Штатна ескадрилья люфтваффе складалася з 12 літаків.