Адамцевич Євген Олександрович

Народився в Солониці під Лубнами у родині станційного службовця. На другому році життя від вітряної віспи втратив зір. Його мати захоплювалася драматичним мистецтвом і часто возила хлопця на вистави до Ромен, де був театр. Тоді хлопець переживав найщасливіші дні свого дитинства. Батько мав чудовий голос і любив співати українських пісень, що дуже подобалися малюкові. В одинадцять років його віддали до школи сліпих у Києві, де він зарекомендував себе як один з найкращих учнів. Але, переїхавши із села Солониці в Ромни, батьки забрали сина додому.

Гри на бандурі навчився в талановитого місцевого бандуриста Мусія Петровича Олексієнка. За два роки навчання йому так і не вдалося опанувати багатющий репертуар майстра. Особливо жалкував Є. Адамцевич, що не вивчив у М. Олексієнка жодної думи, зокрема таких рідкісних, як "Про Марусю Богуславку", "Про козака Голоту", а також інструментальних творів, яких більше ні в кого не чув.

У 1920-ті роки Ромни залишалися визначним регіональним культурним центром. Тут діяв драматичний театр, був значний осередок кобзарів, які виступали зі сцен палаців культури, клубів. Виступав з 1927 року в складі Миргородської капели бандуристів та самостійно.

Пережив Адамцевич 1930-ті роки — часи фізичного винищення кобзарства та бандурництва.

Учасник Республіканської наради кобзарів та лірників 1939 р. в Києві, а в 1940 році — Всесоюзної наради народних співців у Москві.

Нелегким було життя у важкий післявоєнний період адже на схилі літ, не маючи офіційного трудового стажу, залишився без пенсії і, отже, без засобів для існування. Бандуристу доводилося грати на роменському базарі, аби прогодувати сім'ю, в якій росло три доньки. Жив із гри та співу. Але радянська влада трактувала це як жебрацтво й постійно переслідувала митця. Були випадки, що його, сліпого, міліціонери вивозили далеко від міста і полишали одного на безлюдді. Траплялося, що й саджали під арешт.

1968-го виступав перед науковцями ІМФЕ АН УРСР. Незабаром вони познайомили Адамцевича з Богданом Жеплинським та організували безкоштовну путівку до Трускавця на курортне лікування і відпочинок. В 1969 році з групою народних співців з місцевих капел успішно виступав у Івано-Франківській, Тернопільській та Львівській областях, а незабаром в Москві (1970) та в Ленінграді (1971). Влітку 1971 та 1972 року виступає на Чернечій горі, біля Шевченківської могили.

Із настанням у 1972-му році нової хвилі репресій і утисків української культури поволі згортало свою діяльність і кобзарське об'єднання. Хворий Адамцевич із дружиною переїхав до дочки в село Холмівку. Там і помер 19 листопада 1972 року на 68 році життя. Похований на місцевому кладовищі.

У творчості значно тяжів до творів переважно літературного походження: на слова Тараса Шевченка, Олександра Олеся, Миколи Вороного, Павла Грабовського.

• Із-за гори ворон кряче
• Ой не пугай пугаченьку
• Суд Байди
• Пісня про Морозенка
• Про Палія Семена
• Євшан-зілля
• Запорозький марш

тощо.

Одна з бандур Є. Адамцевича зберігається в музеї театрального мистецтва в Печерській лаврі. Корпус довбаний, гриф має накладку, що закінчується на корпусі вигадливим візерунком, головка грифа плоска, з нахилом убік, корпус має упор для лівої руки. Довжина 90 сантиметрів. № 3223.

Крім того, у Кременецькому краєзнавчому музеї зберігається одяг кобзаря, його бандура та фото.

• Пам'ятний знак репресованим кобзарям, бандуристам, лірникам

• Адамцевич Євген Олександрович // Жеплинський Б. М., Ковальчук Д. Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. — Львів : Галицька видавнича спілка, 2011. — С. 5
• Лавренюк В., Чернихівський Г. Адамцевич Євген Олександрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 25. — ISBN 966-528-197-6.
• Адамцевич Євген Олександрович // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 29

• Чернихівський Г. Бандура Євгена Адамцевича // Народна творчість та етнографія. — 1985. — № 1.
• Соборна пам'ять України. Календар-альманах. 2019. — В.: ПП Сергійчук М. І., 2018—288 с.
• М. Малик. Кобзар Євген Адамцевич // Край. - № 43. - С. 19

• Адамцевич, Євген Олександрович // ВУЕ
• Видатний український кобзар
• «Кримська світлиця» N13 за 27.03.2009 / Євген Адамцевич — гордість нашого села!
• Про мого батька, бандуриста України. Тетяна Бобрикова
• 105-років від дня народження Є. О. Адамцевича (1904—1972) Центр культури «Софійність» / Календар пам'ятних дат і ювілеїв видатних особистостей України / 1 січня^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• У Криму звели чи не перший на всьому півдні країни український центр народної архітектури