Лавренюк Венедикт Антонович

Венедикт Лавренюк народився в селі Мізюринці Шумського району на Тернопільщині. Закінчив Теребовлянський технікум підготовки працівників культури, історичний факультет Луцького педагогічного університету.

Венедикт Лавренюк з Дмитром Гнатюком та Анатолієм Паламаренком, м.Кременець 1972 р.

Працював завідувачем районного відділу культури у Великих Дедеркалах, директором Кременецького районного будинку культури, директором краєзнавчого музею у Кременці, а від 1976 до 2003 року очолював Тернопільський обласний краєзнавчий музей, керівник авторського колективу з формування його експозиції (1982 р.[1]). Помер 22 жовтня 2006 у Тернополі. Похований у Тернополі на міському кладовищі біля с. Підгороднього.

Венедикт Лавренюк та Іван Марчук біля Тернопільського обласного краєзнавчого музею.

За час роботи на посаді директора Венедикт Лавренюк ініціював створення та брав безпосередню участь у побудові сотень громадських музеїв Тернопільщини (за час його роботи в області їх налічувалось близько чотирьохсот)[2], кращі з яких за сприяння директора отримали статус державних і ставали відділами ТОКМ. Це зокрема районні:

• Гусятинський краєзнавчий музей,
• Заліщицький краєзнавчий музей,
• Бережанський краєзнавчий музей,
• Бучацький краєзнавчий музей,
• Чортківський краєзнавчий музей,
• Шумський краєзнавчий музей.

меморіальні:

• Музей «Зборівська битва» (м. Зборів),
• Меморіальний музей-садиба Леся Курбаса,
• Музей «Молотківська трагедія»,

літературно-меморіальні музеї:

• Тилявський літературно-меморіальний музей Уласа Самчука (1993),
• Літературно-меморіальний музей Богдана Лепкого (1995).

Станом на 2002 р. ТОКМ мав 21 філію - це була найбільша кількість серед усіх обласних центрів України. У 1978 р. в Тернополі за ініціативою та дієвою участю В.  Лавренюка було створено Картинну галерею, тепер Тернопільський обласний художній музей, для якої були зібрані та експонувались сотні високохудожніх полотен західно-європейських художників ХІХ-ХХ ст. та корифеїв українського малярства. Завдяки наполегливості і старанням Венедикта Лавренюка Тернопіль отримав новозбудоване приміщення обласного краєзнавчого музею, в якому було створено нову, за останнім словом музейної науки, експозицію. Музей став лауреатом ВДНГ України та удостоєний найвищої оцінки вітчизняних і зарубіжних музеєзнавців. У популярних у 1980-х роках соціалістичних змаганнях музей посідав друге місце в СРСР і три роки підряд відзначався Перехідним прапором Міністерства культури України та ЦК профспілки працівників культури.

Співпраця музею з українською та західною діаспорою, зав'язані контакти, особисті зустрічі Венедикта Лавренюка дали великий результат  - до музею у 1990-х рр. надійшли тисячі експонатів. У тому числі художні полотна Я. Гніздовського, М. Мороза, О. Марищук-Кендл, інших художників, документальні і фотоматеріали з національної історії та національно-визвольних змагань, філателістичні та нумізматичні колекції. Переписка велась з десятками українських діячів США, Канади, Англії, Німеччини, Австралії.

Серед найуспішніших заходів, організованих В. А. Лавренюком було відзначення 100-річчя Крайової етнографічної виставки в Тернополі 1887[3]. У 1987 р., на честь цієї події, в ТОКМ було влаштовано Другу етнографічну виставку, на якій були представлені унікальні експонати з багатьох музеїв України, зокрема: Львівського музею етнографії АН України, Львівського музею народної архітектури, Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини, Львівського і Переяславських історичних музеїв, Волинського, Івано-Франківського, Кременецького, Рівненського, Сумського, Чернівецького, Бережанського, Заліщицького краєзнавчих музеїв.В. Лавренюк став ініціатором проведення у 1989 -1990 рр. Кобзарських свят у Тернополі. Найкращі кобзарі України з'їхалися до міста, і в їх числі знамениті брати Микола та Василь Литвини, Павло Супрун. Максимально сприяв і надавав дієву допомогу у створенні Тернопільської обласної комунальної інспекції охорони пам’яток історії та культури.

Під час відкриття виставки картин Миколи Стратілата у ТОКМ 2 квітня 1994 р. Зліва направо: Микола Стратілат, Богдан Хаварівський, Ігор Білозір, Юрій Покальчук,Станіслав Ковальчук, Венедикт Лавренюк.

Венедикт Лавренюк є автором багатьох краєзнавчих нарисів та статей з краєзнавства в журналах «Дзвін», «Народна творчість та етнографія», «Україна», наукових збірниках, періодиці, автор книг «Храм у дзеркалі ріки: Нотатки музейника» та «Мізюринецьке перевесло».

• Орден «Знак Пошани» (1983 р.[1])
• Диплом ВДНГ УРСР за музейну роботу (1984 р.)[1]
• Лауреат премії імені Дмитра Яворницького (1997)
• Заслужений працівник культури України (1993).
• У 2002 році Венедикту Лавренюку за великий особистий внесок у розвиток українського краєзнавчого руху було призначено державну президентську стипендію.

• Лавренюк В. Мізюринецьке перевесло: Присвячую 60-річчю Української Повстанської Армії.  - Т.: Джура, 2003.  - 188 с.
• Лавренюк В. Храм у дзеркалі ріки: Нотатки музейника.  - Т., 2000.  - 349 с., 10 с. фотогр.
• Лавренюк В., Гайдукевич Я. Тернопільський обласний краєзнавчий музей: Нарис-путівник.  - Т., 1998.  - 80 с.
• Гайдукевич Я. М., Зелена І. Я., Лавренюк В. А. Музеї Тернопільщини: Путівник.  - Л.: Каменяр, 1989.  - 127 с., 16 арк. іл.
• Тернопільський краєзнавчий музей: Путівник / Упоряд. В. А. Лавренюк.  - Л.: Каменяр, 1986.  - 72 с., 8 арк. іл.
• Лавренюк В. Богдан Хмельницький і Тернопільщина // Наукові записки / Терноп. обл. краєзн. музей; Голов. ред. В. Лавренюк.  - Т., 1997.  - Кн. 2, ч. 1.  - С. 69-76.
• Лавренюк В. Вшанування пам'яті Богдана Лепкого на Тернопільщині // Наукові записки / Терноп. обл. краєзн. музей; Голов. ред. В. Лавренюк.  - Т., 1997.  - Кн. 2, ч. 1.  - С. 178 -184.
• Лавренюк В., Гайдукевич Я. У музейних схронах  - відгомін епох: [З історії та діяльності Терноп. обл. краєзн. музею] // Тернопілля'98-99: Регіон. річник.  - Т., 2002.  - С. 88-89.
• Венедикт Лавренюк. «Дев'ять картин я колись придбав для Тернопільської картинної галереї з приватної колекції славнозвісного Дмитра Гнатюка» / Розм. з колишнім дир. Терноп. краєзн. музею вів М. Маслій // Місто.  - 2004.  - 1 верес.  - С. 13; фотогр.

• «Душе моя, не спи, не спи. В посильній праці будь щоденно» / Розм. з краєзнавцем, музеєзнавцем, членом НТШ В. Лавренюком вів К. Валігура // Свобода.  - 2003.  - 11 груд.  - С. 3; фотогр.  - (Венедиктові Лавренюку  - 70).
• Сушкевич В. Венедикт Лавренюк: «Минуле ніколи не старіє…» // Вільне життя.  - 2004.  - 1 груд.  - С. 5.
• Гайдукевич Я. Подарунок музею: [Велику колекцію книг шевченківської тематики передав Терноп. обл. краєзн. музею його директор В. Лавренюк] // Свобода.  - 1997.  - 15 лют.
• Гайдукевич Я. Слово про автора // Лавренюк В. Храм у дзеркалі ріки: Нотатки музейника.  - Т., 2000.  - С. 344 -346.
• Зозуляк Є. Зодчий краєзнавчого храму: [Науковець-краєзнавець В. Лавренюк] // Вільне життя.  - 2003.  - 13 груд.  - С. 3; фотогр.  - (Ювілеї).
• Костюк С. Венедикту Лавренюку  - 70 літ // Тернопіль вечірній.  - 2003.  - 11 груд.  - С. 13.
• Савак Б. Лавренюк Венедикт Антонович // Краєзнавці Тернопільщини: Біографічний довідник.  - Денисів, 2003.  - С. 38-39; фотогр.
• Література до знаменних та пам'ятних дат Тернопільщини на 2003 рік: Бібліографічний список / Уклад. М. В. Друневич.  - Т.: Підручники і посібники, 2003.  - С. 91-94: Про В. А. Лавренюка.
• Гайдукевич Я., Савак Б. Лавренюк Венедикт Антонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 310. — ISBN 966-528-199-2.

• Тернопільський обласний краєзнавчий музей у персоналіях // Дніпропетровський національний історичний музей
• 75 років від дня народження Венедикта Антоновича Лавренюка
• Помер відомий тернопільський музеєзнавець Венедикт Лавренюк // Газета «ZIK».  - 2006.  - 23 жовтня.