Адинатон

У античних авторів адінатон позначає такий спосіб аргументації, коли проти одного стану речей надається перевага вказанню на можливий доказ, згідно з яким будь-яке протилежне висловлювання втрачає силу.[5] У латинський мові адінатон позначається словом лат. impossibilia.

Іноді використовується у значенні «висловлення неможливості висловити»[6], висловлення «неможливості адекватно висловитися з теми».[7]

У пізніших риториках цей прийом зближувався з поняттями парадоксу, перифрази та гіперболи, які при взаємних відмінностях вказували на дещо ускладнююче або спростовуюче відоме апеляцією до уявного та бажаного замість дійсного.[8]

Німкеня Ренате Лахман, філолог та історик культури, стверджує, що адінатон підпадає разом з алогізмом, атопоном (atopon — нісенітний, абсурдний), порушенням загальноприйнятого погляду (topara ten doxan) і порушенням правдоподібності (to para to eikos) під визначення терміну pseudos (вигадка, брехня), який при цьому набуває статусу поетологічного терміну.[9]

Існує два різновиди адінатону:

• вживаніша порівняльна форма, наприклад:

Скоріш повітря ти мечем пораниш,
Ніж плоть мою.

— Шекспір «Макбет»[10]

• менш поширена непорівняльна форма:

Берлом клянуся оцим, що ні пагілля вже, ані листя
Більш не зростить, давно колись з кореня зрубане в горах,
Не розцвіте вже ніколи, бо міддю обстругано з нього
Листя і кору;

— Гомер «Іліада» (234—237)[11]

Крім того, до адінатону також іноді відносять опис неможливого взагалі (неможливі завдання у казках, фантастичний сюжет тощо).

Адінатон використовується майже в усіх літературних жанрах: у прозі (наприклад, у сюрреалістичних романах), у поезії (з атичних часів, зокрема у Вергілія, потім особливо у дадаїстів) і драмі. Також явище поширене у розмовній мові.

Адінатон широко вживався як літературний і риторичний прийом за античних часів, напр.:

Годину точну тобі сказати неможливо, легше філософів погодити, ніж годинники.

Оригінальний текст (лат.)

Horam non possum certam tibi dicere, facilius inter philosophos quam inter horologia conveniet.

— Сенека[12]

...I перше олéнь піде пастись в повітря,
Море раніше всі викине риби на піски безвідні,
Парфи із жизних долин приблукають раніше до Рейну,
А напівдикий германець Євфратові питиме води,
Аніж у серці моїм захитається образ владики.

— Вергілій «Буколіки» (I 59-63)[13]

Приклад із літератури Відродження:

Будь я вогнем, весь світ був спопелив би,
Будь вітром я, розвіяв би на порох.

Оригінальний текст (італ.)

S’i’ fosse foco, arderei ’l mondo;
s’ i’ fosse vento, lo tempesterei;

— Чекко Анджольєрі (XIII ст.)[14]

В. Шекспір (XVI ст.):

Скоріше виросте борода в мене на долоні, ніж у нього на лиці.

Оригінальний текст (англ.)

I will sooner have a beard grow in the palm of my hand than he shall get one of his cheek

— В. Шекспір «Генріх IV, частина друга» (1.2.20-22)[15]

Не можу говорити на цю тему,
Це зупиняє, забагато радості

Оригінальний текст (англ.)

I cannot speak enough of this content;
It stops me here; it is too much of joy.

— В. Шекспір «Отелло, венеціанський мавр» (2.1.196-97)[16][17]

XIX століття:

[про дитячі вигадки]
Я бачив сов з боязню темряви
Та риб з водобоязню...

— Генрік Ібсен «Бранд» (1865)

• Groves John A Greek and English Dictionary. — Boston: Hillard, Gray and Company, 1834. — 105 p.
• Some Notes on the Adynaton in Medieval Literature
• Silva Rhetoricae
• Adynaton // Rhetorical Figures