Альфа (літера)

А́льфа (велика Α, мала α; грец. ἄλφα) — перша буква грецького алфавіту.

Альфа (літера)
Вимова
давня [a]
сучасна [a]
Схожі
латиниця A
кирилиця А
гебрейська א
арабська ا
Транскрипція
Із давньої a
Із сучасної a
Кодування
Велика
Код Юнікод U+0391
Назва Юнікод GREEK CAPITAL LETTER ALPHA
HTML Α
HTML-сутність Α
Мала
Код Юнікод U+03B1
Назва Юнікод GREEK SMALL LETTER ALPHA
HTML α
HTML-сутність α
Грецька абетка
Α α — альфа Β β — бета
Γ γ — гамма Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон Ζ ζ — дзета
Η η — ета Θ θ — тета
Ι ι — йота Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда Μ μ — мю
Ν ν — ню Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон Π π — пі
Ρ ρ — ро Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі Χ χ — хі
Ψ ψ — псі Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

Історія

Походить від літери «алеф» () фінікійського алфавіту. Назва фінікійської літери буквально означає «віл» чи «проводир»[1].

Використовування

Велика альфа, через її візуальну тотожність латинській A, поза грецькою абеткою не використовується. Мала буква α використовується для позначення зірки у складі сузір'я, термодинамічних фаз, альфа-частинок, спектральних ліній, сталої тонкої структури, коефіцієнта теплового розширення, кутів різної природи тощо.

У культурі

У Біблії

Альфа разом з омегою присутні в книзі Об'явлення Івана Богослова 1:8,11; 21:6; 22:13, і представлені в порядку Альфа і Омега відповідно (винятково Об. 1:11). Вони значать перше і останнє. (Геб. 12:2; Іс. 41:4; 44:6; Об. 1:11,17; 2:8). Відповідно до символів ранньої християнської церкви ці дві літери часто об'єднані із хрестом або з монограмою Христа, щоб позначити Його божественність.

Примітки
  1. Chambers concise dictionary p.30 Allied Publishers, 2004 ISBN 9798186062363 Retrieved 2017-02-06

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.