Аймарська мова

Аймарська мова (аймара: Aymar aru) — мова народу аймара, що мешкає в Центральних Андах. Це одна з небагатьох індіанських мов з числом носіїв більше мільйона осіб[1][2] Аймара, разом з кечуа і іспанською мовами, є офіційною мовою Перу і Болівії. Нею також розмовляють в Чилі.

Аймара
Aymar aru
Географічне розповсюдження мови аймара
Поширена в Болівія, Перу, Чилі
Регіон Анди
Носії 2 227 642 (центральний діалект)
Писемність латинське письмо і Латинська абетка
Класифікація Мови Південної Америки
  Аймарська сім'я
Офіційний статус
Офіційна Болівія, Перу
Коди мови
ISO 639-1 ay
ISO 639-2 aym
ISO 639-3 aym — загальний,
ayr — центральний діалект,
ayc — південний діалект

Деякі лінгвісти стверджують, що аймара споріднена своєму поширенішому сусідові, мові кечуа. Ця гіпотеза, проте, оспорюється — хоча між цими мовами є схожість, більшість лінгвістів сходяться на думці, що ця схожість пояснюється тим, що народи-носії мали тривалу історію культурної взаємодії, займаючи одну або сусідню територію, а не спорідненістю мов.

Аймара — аглютинативно-полісинтетична мова з порядком слів SOV (підмет-додаток-присудок).

Етимологія назви

Традиційне ствердження про те, що слово «аймара» походить з аймарськіх слів «jaya» (предок) і «mara» (рік, час) з високим ступенем вірогідності помилково. Дійсна етимологія залишається неясною, дискусію на цю тему можна знайти в книзі Lingüística Aimara перуанського лінгвіста Родолфо Керрон-Паломіно[3].

Фонологія

У мові аймара три голосних звуки (/a i u/, для яких розрізняють два ступені довготи. Високі голосні знижуються до середніх перед увулярними приголосними і після них (/i/ → [e], /u/ → [o]).

Що стосується приголосних, то вони в аймара можуть бути лабіальними, альвеолярними, палатализованими, велярними і увулярними. Звуки не оглушуються (наприклад, немає різниці між [p] і [b]), але кожна приголосна має три форми: проста (без придиху), глотальна, і з придихом. У аймара є вібруюче /r/, і відмінність альвеолярний/палатальний для носових і латеральних звуків, а також два півголосних (/w/ і /j/).

  Білабіальні Зубні/
Альвеолярні		 Пост-
альвеолярні		 Палатальні Велярні Увулярні
Вибухові без придиху p t tʃ k q
з придихом pʰ tʰ tʃʰ kʰ qʰ
глотальні pʼ tʼ tʃʼ kʼ qʼ
Фрикативні s x χ
Носові m n ɲ
Вібрантні r
Латеральні l ʎ
Апроксіманти j w

Наголос зазвичай ставиться на передостанньому складі, але за рахунок довгих голосних може зрушуватися.

Мовна сім'я

Походження

Часто вважають, що аймара походить від мови, на якій говорили в Тіуанако, на тій підставі, що це сучасна мова індіанців цієї області. Хоча це і не можна стверджувати з упевненістю, проте, більшість фахівців в наш час[коли?] вважають, що мова аймара розповсюдилася на південь, в область Тіуанако, з області свого первинного розповсюдження в Центральному Перу. Передбачається, що саме аймара була основною мовою держави Уарі, а в Тіуанако говорили на нині вимерлій мові пукіна. Топоніми на мові аймара присутні на північ до Центрального Перу і на більшій частині Альтіплано.

Найближчі родичі

Аймара насправді лише одна з корінних мов цієї області, інші з тих, що дожили до наших днів — хакару/каукі. Ця мовна сім'я була встановлена дослідженням Марті Джеймса Хардмана де Батісту в рамках лінгвістичної програми університету Флориди. На мовах хакару [jaqi aru = людська мова] і каукі розмовляють спільноти в районі селища Тупе в долині Яуйос в регіоні Ліма в центральному Перу. На мові хакару говорять близько 3 тисяч чоловік, які майже всі двомовні з іспанською мовою. На вимираючій мові каукі розмовляють переважно люди похилого віку в дуже маленькій сусідній общині. Доктор Хардман початково класифікувала мови хакару і каукі як досить сильно відмінні одна від одної, але пізніші дослідження показали, що це два діалекти однієї мови.

Назва цій мовній сім'ї офіційно ще не надана. Доктор Хардман запропонувала назву хакі, тоді як перуанські лінгвісти запропоновували інші назви. Алфредо Тореро використовував термін ару (мова); Родолфо Керрон-Паломіно, у свою чергу, запропонував розповсюдити термін аймара або аймарські мови на всю сім'ю, розділену на дві гілки, південну (в районі Альтіплано) аймара і центральну аймара (тобто хакару і каукі). Кожна з цих трьох пропозицій має своїх послідовників серед андійськіх лінгвістів.

Далека спорідненість

Аймара (разом з хакару і каукі) часто об'єднують з кечуа до однієї мовної групи кечумара. Дійсно, більше третини словникового запасу в цих мовах збігається, є деякі збіги і в граматиці, проте для реконструкції загального предка цих даних поки недостатньо. У подальшому кечуа і аймара багато лінгвістів зближують з мовами мапуче (арауканськими) в андійську сім'ю, а потім з аравакськими мовами і мовами тупі-гуарані в андо-екваторіальну надсім'ю і включають в амеріндську макросім'ю.

Розповсюдження

Зараз на аймара розмовляють понад 2,5 млн мешканців Болівії, 420 тис. мешканців Перу і близько 15 тис. мешканців Чилі[4]. На момент іспанського завойовання в 16 століття, аймара домінувала на набагато ширшій площі, включаючи більшу частину Перуанських Анд на південь від Куско. Проте за наступні століття велика частина носіїв амара перейняли як іспанську мову, так і кечуа, зараз багато колись аймарамовних болівійських та перуанських районів стали кечуамовними[5].

Примітки
  1. Bolivia: Idioma Materno de la Poblaciyn de 4 acos de edad. 2001 Bolivian Census. Instituto Nacional de Estadística, La Paz — Bolivia.
  2. Іншими корінними американськими мовами з числом носіїв понад 1 млн є науатль, кечуа і гуарані.
  3. Rodolfo Cerrón-Palomino (2000). Lingüística Aimara. Cuzco. pp.=34-36
  4. Rodolfo Cerrón-Palomino (2000). Lingüística Aimara. Cuzco. pp.=68-70
  5. Xavier Albó, "Andean People in the Twentieth Century, " in The Cambridge History of the Native Peoples of the Americas. Vol. III: South America, ed. Frank Salomon and Stuart B. Schwartz (New York: Cambridge University Press, 1999), 765—871.

Посилання

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.