Акан (народ)
Ака́н (ака́ни) — група народів у Західній Африці.
| Акан Akan | |
|---|---|
| Кількість | понад 10 млн осіб |
| Ареал |
 Гана Кот-д'Івуар Того Нігерія |
| Мова | акан |
| Релігія | християнство, іслам |
Територія проживання і чисельність
Народи акан є основним населенням Гани, де проживають у центральних і південних регіонах країни. Також вони живуть у південно-східних і центральних районах Кот-д'Івуару та у північно-західних районах Того. Невеликі аканські спільноти є й у сусідніх державах (західна Ліберія та східна Нігерія).
Чисельність народів акан становить — понад 10 млн осіб (7,5 млн осіб в 1980). В Гані проживає понад 7 млн осіб, Кот-д'Івуарі — бл. 3 млн.[1].
Склад, мова і релігія
До аканських народів входять 3 групи:
- тано (чві) — ашанті, фанті, акім, аквапім, квай, ачем, акваму, кваву, ассін
- оно (біа) — бауле, аньї (агні), нзіма, сефві, аханта (аанта), аовін, ануфо
- гуан — гонджа (гуанг), аброн (бронг), крачі, навуру
Мова аканських народів — акан, належить до нігеро-кордофанської мовної родини, являє собою групу споріднених між собою діалектів.
Писемність мови акан склалась на основі латинської графіки. В 1978 році було прийнято рішення про запровадження єдиної орфографії, однак на практиці для трьох основних діалектів (аквапім, ашанті та фанті) дотепер використовуються власні письмові стандарти[2].
Переважна більшість аканів християни (протестанти чи католики), також є мусульмани-суніти (зокрема в Кот-д'Івуарі та Нігерії), є прибічники християнсько-африканських церков, зберігаються віруючі місцевих традиційних вірувань.
Історія і господарство
В XV столітті у аканів виникла низка державних утворень, наймогутнішими з яких у XVII–XVIII століттях були конфедерації Ашанті та Фанті, Г'янам та Денчира, що зосередили на своїй території видобуток і торгівлю золотом, работоргівлю тощо.
Разом з іншими народами Золотого Берега (колонія Британії з початку XIX століття) акани вели безперервну боротьбу проти колонізаторів, внаслідок якої в 1957 було утворено незалежну державу Гана.
Історично акани займаються землеробством (мотикове підсічно-вогневе, плантації какао та коли), скотарством, ремеслами. Частина аканів працює в промисловості. Ще в VII столітті акани були знайомі з обробкою міді й бронзи.
Виноски
- Попов В. А. Акан // Народы и религии мира., М.: «Большая Российская Энциклопедия», 1999, стор.33
- Akrofi C.A., Botchey G.L., Takyi B.K. An English-Akan-Eve-Ga Dictionary., Accra, 1996, стор. 7 (англ.)
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Африка. Енциклопедичний довідник. Т.1-2. Москва, 1986
- Андрианов Б. В., Попов В. А. Акан // Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.: «Советская Энциклопедия», М., стор. 46 (рос.)
- Manoukian M. The Akan and Ga-Adangme peoples of the Gold Coast., L., 1950 (англ.)
- Stewart J.M. Niger-Congo, Kwa, «Current trends in linguistics», 1971, v.7 (англ.)
- Sale J.K. The land and people of Ghana, Philadelphia-N.Y., 1972 (англ.)
- Попов В. А. Акан // Народы и религии мира., М.: «Большая Российская Энциклопедия», 1999, стор.33
- Christaller J. A dictionary of the Asante and Fante language called Tshi., Basel, 1981 (англ.)
- Akrofi C.A., Botchey G.L., Takyi B.K. An English-Akan-Eve-Ga Dictionary., Accra, 1996 (англ.)
- Kotey P. Twi Dictionary (Twi-English / English-Twi)., N.Y., 1998