Акрукс

Акрукс (α Альфа Південного Хреста, α Crucis) — це найяскравіша зоря сузір'я Південний Хрест, яка при сумарній видимій зоряній величині 0,77,[7] є 12-ю за яскравістю зорею на нічному небі. Акрукс є найпівденнішою зорею першої величини[7], трохи південнішою, ніж Альфа Центавра.

Акрукс AB

Розташування Акрукса
Дані дослідження
Епоха J2000
Сузір'я Південний Хрест
Пряме піднесення 12г 26х 35.89522с[1][2]
Схилення −63° 05′ 56.7343″[1][2]
Видима величина (V) 0.77 (1.33+1.75+4.86+15.00)[3]
Характеристики
Спектральний клас B0.5IV + B1V[4]
Тип змінності
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) −11.2 / −0.6[5] км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: −35.83[1][2] мас/рік

за схиленням: −14.86[1][2] мас/рік

Паралакс (π) 10.13 ± 0.50 мас
Відстань 321 світлових років
{{{відстань_пс}}} парсек
Абсолютна величина (MV) −4.14
Подробиці
Маса 14 / 10 M☉
Світність 25 000 L☉
Ефективна температура 28 000  K
Обертання 124[6]
Видима подвійна орбіта
Супутник α Cru Ab
Період (P) 0,208 років
Головна піввісь (a) 1 а.од."
Ексцентриситет (e) 0.0
Нахил (i) 0.0°
Точка перетину орбіт (Ω) °
епоха (T)
Посилання
SIMBADдані для CCDM+J12266-6306AB

Фізичні якості

Акрукс — це зоряна система, розташована за 321 світловий рік від Землі[1][2][8]. Візуально можна вирізнити лише два її компоненти — α1 та α2, розділені 4 мінутами. α1 має зоряну величину 1,40;,α2 — величину 2,09, вони обидві є гарячими зорями спектрального класу B (майже клас O), з температурами поверхні близько 28 000 та 26 000 K відповідно. Їх яскравості становлять 25 000 та 16 000 яскравості Сонця. α1 та α2 обертаються довкола центру мас з таким довгим періодом, що їх рух ледве помітно. За мінімальної відстані 430 астрономічних одиниць, період може становити 1 500 років (або й довше).

α1 сама є спектроскопічною подвійною зорею з компонентами, маси яких оцінюються у 14 та 10 мас Сонця, що обертаються навколо центра мас за 76 днів на відстані приблизно в одну астрономічну одиницю. Маси α2 та яскравішого компонента з α1 дозволяють припустити, що вони колись вибухнуть надновими. Більш тьмяний компонент α1 може пережити такий вибух і стати масивним білим карликом.

Ще один субгігант класу B4, Альфа Південного Хреста C або α-3 Cru, лежить за 90 мінут від потрійної системи Акрукса та повторює її рух у космосі, що може свідчити про його гравітаційний зв'язок з Акруксом, і тому його в цілому вважають фізично пов'язаним з Акруксом.[9][10] Але також було висловлено припущення, що Альфа Південного Хреста C недостатньо яскрава для свого класу, і тому, можливо, система є лише оптичною подвійною зорею[11].

Ріццуто з колегами у 2011 році визначили, що система Акрукса з 66% ймовірністю є членом підгрупи Нижнього Центавра—Південного Хреста у зоряній асоціації Скорпіона—Центавра. До того, Акрукс не вважали членом цієї групи.[12]

Етимологія

Назва «Акрукс» — це «американизм» від повної назви у каталозі Байєра «Альфа Південного Хреста» (α Crucis), утворений у 19-му сторіччі, але набув поширення лише в середині 20-го сторіччя.[13]

Оскільки Акрукс має схилення  −63°, це найпівденніша зоря першої величини, він видимий лише південніше 27° північної широти. Тому він ледве сходить в таких містах як Маямі, Флорида, чи Карачі, Пакистан (обидва на широті бл. 25°пн.ш.) та не видимий з України. Однак внаслідок кутової прецесії Землі, зорю було видно стародавнім астрономам Індії, які назвали її «Трі-шанку», а також давнім грекам та римлянам, які вважали її частиною сузір'я Центавра.[14]

Китайська назва 十字架 (Shí Zì Jià, «Хрест»), стосувалась астеризму, що складався з α Південного Хреста, γ Південного Хреста, β Південного Хреста та δ Південного Хреста[15] , а сама, α Південного Хреста була відома як 十字架二 (Shí Zì Jià èr, «друга зоря Хреста».).[16]

Португальською зоря відома як Estrela de Magalhães («Зоря Магеллана»).

Акрукс зображений на прапорах Австралії, Нової Зеландії, Самоа, та Папуа — Нової Гвінеї як одна з 5 зір Південного Хреста. Вона також наявна на прапорі Бразилії, разом із 26-ма іншими зорями, кожна з яких символізує штат. Акрукс символізує штат Сан-Паулу.[17]

Значущі спостереження

Другого жовтня 2008 року апарат Кассіні — Гюйгенс розділив три компоненти (A, B та C) зоряної системи, коли її затемнив диск Сатурна[18][19]

Примітки
  1. Perryman, M. A. C.; Lindegren, L.; Kovalevsky, J.; et al. (July 1997). The Hipparcos Catalogue. Astronomy and Astrophysics 323: L49–L52. Bibcode:1997A&A...323L..49P.
  2. van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics 474 (2): 653–664. Bibcode:2007A&A...474..653V. arXiv:0708.1752. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
  3. Tokovinin, A. A. (1997). MSC - a catalogue of physical multiple stars. Astronomy and Astrophysics Supplement Series 124 (1): 75–84. Bibcode:1997A&AS..124...75T. ISSN 0365-0138. doi:10.1051/aas:1997181.
  4. Houk, Nancy (1979). Michigan catalogue of two-dimensional spectral types for the HD stars 1. Ann Arbor, Michigan: Dept. of Astronomy, University of Michigan. Bibcode:1978mcts.book.....H.
  5. Wilson, Ralph Elmer (1953). General Catalogue of Stellar Radial Velocities. Washington: Carnegie Institution of Washington. Bibcode:1953QB901.W495.....
  6. Uesugi, Akira; Fukuda, Ichiro (1970). Catalogue of rotational velocities of the stars. Contributions from the Institute of Astrophysics and Kwasan Observatory (University of Kyoto). Bibcode:1970crvs.book.....U.
  7. David Darling. Acrux (Alpha Crucis). Процитовано 6 вересня 2009.
  8. Perryman, Michael (2010). The Making of History's Greatest Star Map. Heidelberg: Springer-Verlag. doi:10.1007/978-3-642-11602-5.
  9. Shatsky, N.; Tokovinin, A. (2002). The mass ratio distribution of B-type visual binaries in the Sco OB2 association. Astronomy and Astrophysics 382. с. 92. Bibcode:2002A&A...382...92S. arXiv:astro-ph/0109456. doi:10.1051/0004-6361:20011542.
  10. Eggleton, Peter; Tokovinin, A. (2008). A catalogue of multiplicity among bright stellar systems. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 389. с. 869. Bibcode:2008MNRAS.389..869E. arXiv:0806.2878. doi:10.1111/j.1365-2966.2008.13596.x.
  11. Kaler, Jim. ACRUX. Процитовано 5 серпня 2012.
  12. Rizzuto, Aaron; Ireland, Michael; Robertson, J. G. (October 2011). Multidimensional Bayesian membership analysis of the Sco OB2 moving group. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 416 (4): 3108–3117. Bibcode:2011MNRAS.416.3108R. arXiv:1106.2857. doi:10.1111/j.1365-2966.2011.19256.x.
  13. Memoirs of the Rev.
  14. Richard Hinckley Allen, Star Names: Their Lore and Meaning, Dover Books, 1963.
  15. (кит.) 中國星座神話, written by 陳久金. Published by 台灣書房出版有限公司, 2005, ISBN 978-986-7332-25-7.
  16. (кит.) 香港太空館 — 研究資源 — 亮星中英對照表 Архівовано 3 вересня 2010 у Wayback Machine., Hong Kong Space Museum. Accessed on line November 23, 2010.
  17. Astronomy of the Brazilian Flag. FOTW Flags Of The World website. Архів оригіналу за 28 червня 2009. Процитовано 17 грудня 2015.
  18. NASA/JPL/Space Science Institute. Multimedia — Images — Raw Images Архівовано 25 жовтня 2008 у Wayback Machine.. Retrieved 2008-10-21
  19. Cassini «Kodak Moments» — Unmanned Spaceflight.com. Retrieved 2008-10-21

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.