Алегорія Старого та Нового завіту

«Алегорія Старого і Нового завіту» («Синагога і Церква») — картина італійського художника Бенвенуто Тизи на прізвисько Гарофало із зібрання Державного Ермітажу.

«Алегорія Старого та Нового завіту»
Творець:

Бенвенуто Тизи (Гарофало)

Час створення:

1528—1531

Ширина:

257

Матеріал:

Холст

Техніка:

масло

Зберігається:

Санкт-Петербург

Музей:

Государственный Эрмитаж

Сюжет картини

Картина розділена на дві частини хрестом з Ісусом. Нагорі хреста напис I.N.R.I — аббревиатура від Jesus Nazarenus Rex Iudaeorum (Ісус Назорейський, Цар Юдейський).

Зверху розп'яття увінчано стінами Раю (Небесного Єрусалиму) з написом PARADISVS (Рай), за стінами у центрі перебуває Бог-Отец, поклавши одну руку на земну сферу, друга його рука піднята у жесті,який благословляє. Поруч з ним перебувають янголи: ті, що справа від Бога — грають на різних музичних інструментах, ті, що зліва — стріляють з лука у мар, охороняючи рай.

Завершення щаблів хреста написані у виду пари рук, підняті руки тримають ключі від Раю, опущенні руки — ліва тримає жезл, торкаючись ним папської тіари, якою увінчана жіноча фігура, символізуюча Християнство, правиця тримає спис, вражаючи ним стареньку, яка символізує Синагогу.

Сюжет лівого боку

Між парами рук закінчення поперечини хреста розташовані два картуші. Лівий картуш містить напис QVIA NON COGNOVIT / MONDVS PER SAPIENTIA / DEV PLACVIT DEO PER / STVLTITIA PREDICATIONIS / SALVOS FACERE CREDEN / TES (Бо, коли світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то благоугодно було Богу юродством проповіді спасти віруючих. — 1 Кор. 1: 24). Від цього картуша вгору до стін раю тягнеться сувій з написом (перші чотири слова в дзеркальному відображенні): НІС VIA EST ANBVLATE PER EAN (Ось шлях, ідіть. — Іс. 30: 21).

Сувій лівій частині, що тягнеться між жіночою фігурою і верхнім картушем, містить напис (дванадцять слів — у дзеркальному відображенні): VENI COLUNBA MEA INFORAMINIBVS PETRЕ CORONBERIS DE CAPITE AMANA DE VERTICE SANIR ET HERMON VLNARASTI COR МЕА SOROR MEA (Голубко моя, в ущелині скелі... поспішай з вершини Аманы, з вершини Сенира і Ермона аж... Полонила ти серце моє, моя сестро. — Пісня 2: 14; 4: 8-9).

Християнство уособлює жіноча фігура в папській тіарі, зі сферою в руці, загорнувшись червоним плащем. Вона сидить на хмарі, біля її ніг символи чотирьох євангелістів: ангел (символ Матвія), лев (символ Марка), телець (символ Луки) і орел (символ Іоанна). Під фігурою християнської церкви на хмарі зроблено напис: ECCLESIA CHRISTI (Церква Христа). На другому плані показана проповідь апостола Павла, який церквою вважається виразником основних істин євангеліського вчення.

Внизу зліва три на першому плані є сцени, присвячені трьом таїнств — хрещення, сповіді і причастя. У сцені хрещення жінка з дитиною на руках своєю зовнішністю, одягом і головним убором дуже схожа на наречену з картини Гарофало «Шлюб в Кані Галілейській», на купелі написано INITIAT (присвятив). У сцені сповіді над головою священика написано PVR / GAT (очистив), а в сцені причастя на вівтарі є слово PER / FI / CIT (удосконалив).

Сюжет правой сторони

Права частина картини символізує Синагогу, тобто старі релігії взагалі і юдаїзм зокрема.

На картуші, розташованому в цій частині картини, написано: NON OFFERRATIS VLTRA / SACRIFICIV FRVSTRA IN / CENSVM ABOMINATIO EST / MIHI ORATIONES VESTRAS / NON EXAVDIAM MANVS / ENIM VESTRE SANGVINE / PLENE SVNT (Не носіть більше дарів марних: куріння - огида для Мене... і коли ви множите моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крові. — Іс. 1: 13, 15). На верхньому правому сувої, розташованому між картушем і стінами раю напис (п'ять слів — у дзеркальному відображенні): NON INTRABVNT NISI QVI SCRIPTI SVNT IN LIBRO VITE AGNI (І не ввійде у нього ніщо... а тільки ті, які написані у Агнця в книзі життя. — Об'явл. 21: 27).

Сидить на віслюку стара жінка, яка уособлює Синагогу, їй не дано бачити істину, так як на її очах — пов'язка. З її голови злітає корона, в руці вона тримає зламаний скіпетр; все це є вказівкою на втрачену владу. Біля голови старої написані два слова, зліва — CECIDIT (пала), праворуч — NOST.

Між ніг осла сувій з написом SINAGOGA (синагога). Правіше старої зображені руїни храму Соломона, що символізують крах старої віри, там є напис: TEMPLVM SALO / MONIS (храм Соломона), а на перекинутому жертовнику напис: FACTVS EST DТS QUA / SI INIMICVS: PRECIPI / TAVIT ISRAEL TRE. Z. (Господь став, як той ворог, винищив Ізраїль... — Плач. 2: 5).

На першому плані нижній сцени показаний левит, приймає від людей «дари марні», під «тваринами-дарами» є нерозбірливий напис єврейським письмом, де зрозумілі тільки окремі літери.

Підніжжя хреста

Підніжжя хреста також завершується двома руками: праворуч ключ від пекла, зліва — ключ від чистилища у вигляді хреста. Між руками розкриті стулки дверей Пекла і Чистилища, на правій стулці видно напис IN / FERNVS (Ад), на лівій стулці нерозбірливий напис, в якій зрозумілі тільки перші дві букви IN (можливо напис свідчить IN PVR, скорочено від Purgatorium (Чистилище). Всередині ліворуч видно Адам у молитовній позі і фігури інших людей, праворуч зачаївся Диявол.

Історія картини

Картина написана між 1528 і 1531 роком для жіночого монастиря Сан-Бернардіно в Феррарі. Спочатку верх картини був закруглений, пізніше кути надставили, надавши полотну прямокутну форму. У 1792 році вона була викуплена у збіднілих черниць папою Пієм VI; після його смерті успадкована племінником Пія VI графом Піо Браскі. У 1840 році він, відчуваючи грошові труднощі, вирішив продати частину колекції свого дядька і кілька картин було викуплено за розпорядженням імператора Миколи I, в тому числі і дві картини Гарофало: «Шлюб в Кані Галілейській» і «Чудо з хлібами і рибами» (остання у 1931 році була передана в новоутворений Далекосхідний художній музей в Хабаровську) [1]. Картини «Алегорія Старого і Нового завіту» і «Несення хреста» були куплена герцогом Луїджі Браскі, однак у 1842 році російський посол в Римі переконав його продати їх імператору Миколі I, таким чином в Росії виявився комплект з чотирьох картин Гарофало, сповнений їм для монастиря Сан-Бернардіно[2].

Після прибуття в Росію картина була відправлена у Великий Гатчинський палац, в 1926 році передано в Ермітаж. Виставляється в будівлі Нового Ермітажу в залі 229 (Зал Рафаеля)[3].

Фреска з монастиря Сант-Андреа
Фреска Гарофало з монастиря Сан-Андреа, нині в Национальной пинакотеке в Ферраре
Фрагмент фрески Гарофало з монастиря Сант-Андреа із зображенням чоловіка з дитиною у сцені Хрещення

У 1523 році Гарофало для монастиря Сант-Андреа в Феррарі створив фреску (652 × 825 см) на цей же сюжет. У 1841 році її було знято зі стіни і переведено на полотно, яке нині зберігається в Национальной пинакотеке в Ферраре. Ця фреска композиційно передує ермітажній картині; основна сюжетна відмінність полягає у сцені Хрещення — тут з дитиною на руках зображений чоловік; заміна чоловіка на жінку в картині для монастиря Сан-Бернардіно швидше за все пояснюється тим, що замовлення надходило від жіночого монастиря.

Примечания
  1. Государственный Эрмитаж. Картины Гарофало из монастыря Сан-Бернардино.
  2. Кустодиева Т. К. Итальянская живопись XIII—XVI веков. Государственный Эрмитаж. Каталог коллекции. — СПб.: Изд-во Государственного Эрмитажа, 2011. — С. 105—107.
  3. Государственный Эрмитаж. — Гарофало (Бенвенуто Тизи. «Аллегория Ветхого и Нового завета».
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.