Алелопатія

Алелопа́тія (від грец. αλλήλων — «взаємно» і πάθη — «страждання») — властивість рослин, грибів, мікроорганізмів виділяти органічні сполуки, які пригнічують проростання, ріст, розвиток і здатність до розмноження інших організмів.

Через алелопатію в казуариновому лісі, попри добру освітленість і наявність вологи, не ростуть інші види рослин

Сутність

Носієм алелопатичної дії є фізіологічно активні речовини — коліни, хімічна природа яких дуже різноманітна й непостійна навіть у одного виду.

Класичним прикладом алелопатії може служити сукцесія специфічного типу каліфорнійської рослинності — чапараля. Це рослинне угруповання складається переважно з чагарників шавлії білолистої (Salvia leucophylla), чамісу, мучниці та інших лучних рослин. Навколо багатьох особин шавлії існують кільця завширшки до 2-3 м, де не росте трава через накопичення в ґрунті токсинів (головним чином, терпенів камфори й цинеолу).

Приблизно раз на 12-15 років чапараль охоплюють природні пожежі. Під час пожеж вогонь руйнує терпени, і вся ділянка знову «захоплюється» лучною рослинністю. Однак з появою чагарників шавлії білолистої «пролисини» відновлюються. Коментуючи це явище, Т. А. Работнов робить припущення про можливість «… пояснити розподіл рослинності, що спостерігається, можна, конкуренцією за воду… Тим не менш немає підстави заперечувати можливість алелопатичного ефекту шавлії на однорічники. Необхідно лише підкреслити, що алелопатичний вплив завдає місцева рослина (шавлія білолиста) на еволюційно не пов'язані з нею, занесені до Каліфорнії з Західної Європи однорічні рослини …».[1]

Сучасний стан

В останні роки отримано досить багато даних про роль алелопатії, особливо в агроекосистемах. Наприклад, серед інтродукованих в Україні декоративних рослин найбільші алелопатичні властивості виявив айлант найвищий.[2] Наявність взаємних алелопатичних впливів різних порід плодових дерев — фактор, котрий потрібно враховувавти в садівництві. Прийнято вважати, приміром, що вишня і яблуня — погані сусіди[3]. За ініціативою Індії у 1998 році була заснована Міжнародна алелопатична спілка (англ. International Allelopathy Society). Її призначення полягає у популяризації та розширенні досліджень і знань про алелопатію у всьому світі.

Приклади алелопатії

Позитивна алелопатія

Негативна алелопатія

Див. також

Література
  • Алелопатія в агробіогеоценозах ароматичних рослин / Юрчак Л. Д. — К.: Фітосоціоцентр, 2005. — 411 с.
  • Аллелопатия и продуктивность растений: Сб. науч. тр. — Киев: Наук. думка, 1990. — 146 с.(рос.)
  • Біологічний словник / Редколегія. 2-е вид. — К.: Головна редакція УРЕ , 1986. — С. 23.
  • Головко Э. Микроорганизмы в аллелопатии высших растений. К., 1984.(рос.)
  • Гродзинський А. Основи хімічної взаємодії рослин. К. : Наук. думка, 1973. — 205 с.
  • Гродзинский А. Аллелопатия в жизни растений и их сообществ. К., 1965.(рос.)
  • Гродзинский А. Аллелопатия растений и почвоутомление. — К.: Наук. думка, 1991. — 432 с.(рос.)
  • Гродзинский А., Богданов Г., Головко Э. Природа защитной реакции растений. К., 1981.(рос.)
  • Гродзинский А., Головко Э., Безменов А. и др. Взаимодействие летучих выделений в замкнутой экосистеме. К., 1992.(рос.)
  • Гродзинский А., Головко Э., Горобец С. и др. Экспериментальная аллелопатия. К., 1987.(рос.)
  • Иванов В. П. Растительные выделения и их значение в жизни фитоценозов. — М., 1973.(рос.)
  • Матвеев Н. М. Аллелопатия как фактор экологической среды. — Самара: Самар. кн. изд-во, 1994. — 203 с.(рос.)
  • Райс Э. Аллелопатия = Allelopathy / Пер. с англ. под ред. А. М. Гродзинского. — М.: Мир, 1978. — 392 с.(рос.)

Посилання

Примітки
  1. Работнов Т. А. Фитоценология. — М., 1983. — 296 с.
  2. Аллелопатические свойства адвентивных видов древесно-кустарниковых растений / Ю. А. Ерёменко // Промышленная ботаника. — 2012. — Вип. 12. — С. 188—193.(рос.)
  3. Небезпечне сусідство: які дерева не можна садити порядl, Радіо Трек: НОВИНИ.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.