Анастасія Маркович
Анастасі́я Марко́вич (1667 (1671)-1729) — українська державна діячка. Представниця роду Марковичів. Донька прилуцького орендаря Марка Марковича. Перший чоловік — генеральний бунчужний Костянтин Голуб, шваґр гетьмана Івана Самойловича. Другий чоловік — гетьман Іван Скоропадський. Часто втручалась у перебіг державних справ, за що прозвана «Настею-гетьманихою». Через владний характер серед козаків народилася приказка: «Іван носить плахту, а Настя — булаву». Мала зв'язки в російських урядових колах, використовувала їх для збільшення своїх маєтків і дбала про інтереси численних родичів. Засновниця монастиря в Гамаліївці та Анастасіївської церкви в Глухові. Також — Анастасія Голуб, Анастасія Скоропадська.
| Анастасія Маркович | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 1667 (1671) |
| Померла |
1729 Глухів, Російська імперія |
| Країна |
 Річ Посполита |
| Місце проживання | Гетьманщина |
| Конфесія | православна |
| Рід | Марковичі |
| Батько | Марко Маркович |
| У шлюбі з | Іван Скоропадський і Голуб Костянтин Іванович |
| Діти | Ulyana Skoropadskayad |
Сім'я
- Чоловік: Костянтин Голуб
- Донька: Євдокія Костянтинівна Голуб (?—[?)
- Чоловік (від 1700): Іван Скоропадський
- Донька: Уляна Іванівна Скоропадська (1703—1733)
- + Петро Петрович Толстой, ніжинський полковник, перший росіянин на українському полковницькому уряді.
Оцінки
На думку історика Данила Мордовцева, за гетьманування Івана Скоропадського Анастасія була справжньою правителькою Війська Запорозького. Старий гетьман був слабкою людиною і безвільним політиком, тому залюбки передав булаву «своїй розумній, енергійній і гарненькій Насті»[1]. Саме через неї Петро І керував українськими справами. Мордовцев вважав, що Анастасія здійснила «моральне і політичне об'єднання Великої і Малої Росії»[1], зрозумівши після поразки Івана Мазепи згубність орієнтації на Захід[1].
Примітки
- Мордовцев Д. Л. Женщины первой половины XVIII века // Собрание сочинений. — Т.36. — Спб. 1902. — с. 16, 17, 19.
Джерела та література
- (укр.) Пріцак О. Рід Скоропадських (Історично-генеальогічна студія). — Львів, 1938.
- (укр.) Гуржій О. «Іван носить плахту, а Настя — булаву». Суспільно-політичний портрет елітної жінки першої половини XVIII ст. // Соціум. Альманах соціальної історії. Випуск 1. — 2002. — с.219—230.
Посилання
- Скоропадська Настя // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1762. — 1000 екз.
- Лебединська Т. Гетьманша серед «собіратєлєй»