Анджей Казімеж Потоцький
Анджей Казімеж Потоцький (пол. Andrzej Kazimierz Potocki, 10 червня 1861, Крешовиці — 12 квітня 1908, Львів) — австрійський граф, урядник, польський політичний діяч у Галичині, власник промислових підприємств та великих земельних наділів. Маршалок Галицького крайового сейму, вбитий Мирославом Січинським 1908 року.
| Анджей Казімеж Потоцький | |||
|---|---|---|---|
| Andrzej Kazimierz Potocki | |||
 | |||
| Народився |
10 червня 1861 Крешовиці | ||
| Помер |
12 квітня 1908 (46 років) Львів ·умисне вбивство | ||
| Поховання | крипта костелу в Крешовицях | ||
| Громадянство |
.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина | ||
| Національність | поляк | ||
| Діяльність | політичний діяч, власник маєтків | ||
| Відомий завдяки | маршалок Галицького крайового сейму, вбитий Мирославом Січинським | ||
| Alma mater | Грацький та Ягайлонський університети | ||
| Знання мов | польська | ||
| Членство | Kraków Agricultural Societyd і Polskie Towarzystwo Tatrzanskied | ||
| Посада | посол до Галицького сейму, член Палати Цислейтаніїd і Член Палати панів Імперської Радиd | ||
| Партія | Польський клубd | ||
| Рід | Потоцькі | ||
| Батько | Адам Юзеф Потоцький | ||
| Мати | Катажина Потоцька | ||
| Брати, сестри | Artur Władysław Potockid, Róża Potockad і Zofia z Potockich Zamoyskad | ||
| Нагороди |
| ||
Життєпис
Народився 10 червня 1861 року в місті Крешовицях (Краківського округу Королівства Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Краківського повіту Малопольського воєводства, Польща). Молодший син[1] графа Адама Юзефа Потоцького (пол. Adam Józef Potocki, 1822—1872[2]), власника маєтків, політика-консерватора[3], та дружини батька, уродженки Любомля (нині Волинської области) Катажини[1] з графів[4] Браніцьких[1] [5]. Представник Крешовицької гілки роду Потоцьких (гербу Срібна Пилява, гілка на Підгайцях[6]), яка володіла маєтками, зокрема, у містах Крешовицях, Кам'янці-Струмиловій.
Навчався спочатку вдома; серед домашніх учителів — письменник О. Шедлер, учитель братів Станіслава та Казімєжа Бадені. З 1877 року — в гімназії святої Анни у Кракові, де склав матуру з відзнакою 1879 року. Вищу освіту розпочав здобувати в Грацькому університеті (нині Австрія), де вивчав римське право, географію, філософію, психологію, історію. У квітні 1880 перервав навчання, оскільки проходив у Празі (нині столиця Чехії) однорічну військову службу як улан. Продовжив навчання в Ягайлонському університеті у Кракові, де 21 лютого 1884 року здобув ступінь доктора права[1].
Був послом до Райхсрату (віденського парламенту) та Галицького сейму (у 1901–1903 — маршалок сейму), з 1903 — намісник Королівства Галичини та Володимирії (Лодомерії). У 1901 році переїхав до Львова з Кракова.
Тривалий час виступав проти задоволення національних вимог українського населення у Галичині, підтримував москвофільську течію в громадсько-політичному житті краю. Зокрема, значне обурення серед українських політиків викликало обрання послом лідера галицьких москвофілів Володимира Дудикевича за підтримки А. К. Потоцького[7].
Під час виборів до Галицького сейму 1908 р. намагався шляхом виборчих порушень та політичного терору не допустити обрання до крайового парламенту представників українських партій національно-демократичного спрямування, застосував стару польську засаду «пустити русина на русина».[8] Завдяки його діяльності до Галицького сейму потрапили 11 народовців і радикалів, 10 москвофілів, що явно не відображало політичних настроїв Галичини того часу і викликало трактування такого розвитку подій як провокацію.
Видається, що зрозумів свою помилку, тому пробував за порадою Міхала Бобжинського відновити перемовини з українцями (Українським клубом). Навів особисті контакти з керівником народних демократів д-ром Євгеном Олесницьким, який схилявся прийняти пропозиції А. К. Потоцького (стримувало їх ймовірне несприйняття частиною української громади)[9]. Незадовго до смерті приїхав автомобілем до Стрия на зустріч із українським політиком Євгеном Олесницьким, запропонував йому уневажнення мандатів москвофілів, посаду віце-маршалка Галицького сейму, нову посаду другого віце-президента Крайової шкільної ради для українського шкільництва тощо. Угода була зірвана вбивством (Євген Олесницький пережив інфаркт, наступний — через рік)[10]. Не встиг обнародувати домовленості з Е. Олесницьким[7].
Незадовго до смерті Марко Каганець отримав два листи від намісника Галичини з вимогою не брати участь у виборах[11].
Убитий 12 квітня 1908 року у Львові українським студентом (3-й курс філософії[9]) Мирославом Січинським на знак протесту проти виборчих зловживань.
Сім'я
1889 року одружився із Кристиною з графів Тишкевичів, дочкою польського аристократа в Литві. У них народилося дев'ятеро дітей, зокрема:
- Катажина (1890—1977), дружина Леона Сапіги[9]
- Марія Тереза (1891—1918), дружина графа Юзефа Тишкевича[12]
- Ізабелла (1893—1962), дружина Францішека Красінського
- Кристина (1894—1963), дружина Станіслава Семенського-Левицького
- Адам (1896—1966)
- Артур (1897—1941)
- Анджей (1900—1939)
- Зоф'я (1902—1940), дружина Владислава Єзерського
- Йоанна (1904—1967), дружина Станіслава Потоцького
Нагороди і відзнаки
- Орден Лева і Сонця (1905),
- Великий хрест ордена Леопольда (1905),
- Орден Золотого руна (1907)[13]
- Почесний громадянин міст: Нового Санча[14], Золочева, Сокаля (1906)[15], Хирова, Бучача.
Вшанування
- Вулиці в різних містах; зокрема, теперішня Вулиця Генерала Чупринки (Львів), Галицька (Бучач)
Примітки
- Аркуша О. Г. Потоцький Анджей… — С. 453.
- Adam Józef Mateusz Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 2.261.115). (пол.)
- Kieniewicz S. Potocki Adam (1822—1872)] // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 755. (пол.)
- Katarzyna hr. Branicka h. Korczak (ID: 2.261.114). (пол.)
- Polarczykowa A. Potocka z Branickich Katarzyna (1825—1907) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 742. (пол.)
- Andrzej Kazimierz Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna).
- Аркуша О. Г. Потоцький Анджей… — С. 454.
- Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів : Світ, 1996. — С. 180. — ISBN 5-7773-0359-5.
- Buszko J. Potocki Andrzej (1861—1908)… — S. 781.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — C. 167.
- Маркевич В. Спогади про Коропець // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 553.
- Maria Potocka z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: lu.23128). (пол.)
- Kronika. Odznaczenie namiestnika hr. Andrzeja Potockiego // Kurjer Stanisławowski. -1907. — № 1122 (24 marca). — S. 2. (пол.)
- Nowy Sącz : Oficjalna strona miasta. - Honorowi Obywatele Miasta. www.nowysacz.pl (англ.). Процитовано 12 грудня 2017.
- Wiadomości bieżące. Obywatelstwo honorowe // Słowo Polskie. — 1906. — № 166 (17 kwietnia). — S. 6. (пол.)
Джерела
- Аркуша О. Г. Анджей Потоцький: біографія політика на тлі українсько-польських відносин // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 2009. — С. 107—162.
- Аркуша О. Г. Потоцький Анджей // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 453—454. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Біографія політика.
- Потоцький Анджей // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1455. — 1000 екз.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.
- Buszko J. Potocki Andrzej (1861—1908) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 778—782. (пол.)
