Анджей Пронашко

Анджей Пронашко (пол. Andrzej Pronaszko; 31 грудня 1888, Деребчин — 15 січня 1961, Варшава) — українсько-польський художник, сценограф, педагог; представник авангардного мистецтва 1920-х—1930-х років.

Анджей Пронашко
Andrzej Pronaszko
Народження 31 грудня 1888(1888-12-31)
Деребчин
Смерть 15 січня 1961(1961-01-15) (72 роки)
  Варшава
Поховання
Повонзківський цвинтар : 
Країна  Польща
Жанр живопис
Діяльність художник, театральний режисер, сценограф
Напрямок авангардизм
Вчитель Станіслав Дембіцький
Нагороди
Могила Анджея Пронашка на старому Повонзківському цвинтарі

Життєпис

Анджей Пронашко народився 31 грудня 1888 року в Деребчині в родині Францішека Пронашка, директора цукрового заводу. Закінчив школу у Києві. Художню освіту розпочав 1906 року у Вищій промисловій школі Кракова. У 1909—1910 роках навчався в Академії образотворчих мистецтв у Кракові, де був студентом Леона Вичулковського та Станіслава Дембіцького. Потім він поїхав вдосконалювати художню майстерню в Мюнхен та Париж. Під час першої світової війни він залишився в Закопане, де реалізував свої перші сценографії спільно з братом Збігнєвом Пронашком. Він входив до підпільної театральної ради. У 1917 році спільно зі Збігнєвом Пронашко та Тітусом Чижевським він заснував групу польських експресіоністів. З групою він організовував незалежні виставки у Кракові.

У 1927 році приєднався до «Праесенса» — групи архітекторів та художників конструктивістського спрямування. Разом із Шимоном Сиркусом у 1928 році Анджей зробив проєкт одночасного театру. У декорі сцени основний акцент робився на функціональність. У 1934 році спільно зі Стефаном Брилою створив Театр, що рухається, з обертовою аудиторією, оточеною сценою. У 1924—1937 роках він створив кілька десятків сценографій для вистав у Великому театрі у Львові.

Пронашко презентував свої картини у художньому салоні Чеслава Гарлінського у Варшаві (1929, 1930), у міському музеї Гданська (1930) та салоні профспілки польських художників і дизайнерів у Львові (1935). У 1937 році він був нагороджений срібною медаллю за композицію «В магазині музичних інструментів» на Міжнародній виставці «Мистецтво та технології» в Парижі. Під час другої світової війни він був членом підпільної ради театру. Після війни оселився у Варшаві і у 1957 році був призначений професором місцевої Державної вищої театральної школи (нині Театральна академія імені Александра Зельверовича).

Помер 15 січня 1961 року у Варшаві. Його поховали на старому Повонзківському цвинтарі на Алеї Заслужених (ряд 1 місце 110).

Творчість

На ранньому етапі творчості художник зазнав впливу мистецтва Молодої Польщі. Його перші твори стилістично пов'язані з символізмом (наприклад, картина «Автопортрет проти гілки дерева»). Період формалістів був для Пронашки уроком дисципліни та школою будівельних форм. Він використовував свій тодішній досвід у пізніших сценічних композиціях — його твори були позбавлені зайвих деталей, сильні та наповнені змістом («Процесія»). У 1921 році з'являється сіро-синювате панування кольорів, художник відходить від формалізму, пише картини на бойові та жанрові теми, а також натюрморти та портрети. Під час подорожей до Франції та Італії наприкінці 1920-х років він створив пейзажі, в техніці акварелі («Церква Форт-Вендре»). Приєднавшись до групи «Праесенсу», він створює композиції, що відображають припущення про конструктивізм («Сцена», «Конструктивістська композиція») — обмежується простими геометричними елементами: колом, трикутником і прямою лінією, що взаємодіють всередині малюнка. У 1950-х роках він повертається до натюрмортів, предметом якого стали музичні інструменти.

Анджей Пронашко займався прикладною графікою. 1930 року спільно з Адольфом Шишко-Богушем та Володимиром Падлевським він облаштував інтер'єр Президентського замку у місті Вісла.

Живопис

Сценографія

П'єси режисера Стефана Жеромські під час першої світової війни:

Польський театр (нині театр імені Стефана Ярача у Лодзі) у 1917—1918 роках:

Театр імені Юліуша Словацького у Кракові у 1922—1924 роках:

П'єси режисера Леона Шиллера у Львові у 1924—1932 роках:

П'єси режисера Вілама Горжиці у Львові у 1932—1937 роках:

  • понад 50 проєктів.

Нагороди, премії

Примітки
  1. M.P. z 1950 r. nr 6, poz. 58 «za zasługi położone dla Narodu i Państwa w dziedzinie kultury i sztuki» (пол.)
  2. M.P. z 1946 r. nr 114, poz. 212 «za wybitne zasługi w dziedzinie Teatru i Sztuki na terenie całego kraju» (пол.)
  3. M.P. z 1955 r. nr 103, poz. 1410 na wniosek Ministra Kultury i Sztuki. — 1655. (пол.)
  4. Andrzej Pronaszko. encyklopediateatru.pl (пол.). Encyklopedia teatru Polskiego. Процитовано 21 березня 2021.

Джерела
  • Monika Mokrzycka-Pokora (березень 2006). Andrzej Pronaszko (31.12.1888—15.01.1961). culture.pl (пол.). Kultura polska. Процитовано 21 березня 2021.
  • Jolanta Pollakówna Malarstwo polskie między wojnami 1918–1939 / opracowała Wanda M. Rudzińska. — Warszawa: Auriga, 1982. — 390 s. — ISBN 83-221-0191-0. (пол.)
  • Zofia Baranowicz Polska awangarda artystyczna 1918–1939. — Warszawa: Wydawnictwa Artystyczne i Filmowe, 1979. — 262 s. — 83-221-0074-4. (пол.)
  • Inés R. Artola Formiści: la síntesis de la modernidad (1917—1922). Conexiones y protagonistas. — Granada: Libargo, 2015. — 192 p. — ISBN 978-84-938812-7-6. (ісп.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.